Юхвід Леонід Аронович
| Леонід Аронович Юхвід | |
|---|---|
Леонід Юхвід у 1950-ті. | |
| Народився | 22 квітня (5 травня) 1909 смт. Гуляйполе, Запорізька область |
| Помер | 5 вересня 1968 (59 років) м. Харків, УРСР |
| Поховання | Міське кладовище № 2 |
| Громадянство | |
| Національність | єврей |
| Діяльність | поет, прозаїк, сценарист |
| Знання мов | російська і українська |
| Мова творів | українська |
| Жанр | повість, п'єса, сценарій |
| Magnum opus | Весілля в Малинівці (оперета) |
| Партія | КПРС |
| У шлюбі з | Гіта Юхвід |
| Нагороди | |
Ю́хвід Леоні́д Аро́нович (22 квітня (5 травня) 1909, Гуляйполе, тепер Запорізької області — 5 вересня 1968, м. Харків) — український письменник, сценарист. Автор кількох повістей та п'єс, сценарію художнього фільму за своєю п'єсою «Весілля в Малинівці».
Народився в родині юриста. За фахом — робітник друкарні, освіту здобув заочно.
З 1929 по 1933 рік працював у редакції криворізької газети «Червоний гірник», в якій до того друкував перші оповідання й вірші; з 1933 року — на літературній роботі в Харкові.
З 1936 задля Першої державної української музичної комедії разом з М. Авахом написав лібрето: «Сорочинський ярмарок», «Весілля в Малинівці», «Майська ніч».
Учасник Німецько-радянської війни. На початку війни був редактором радіостанції «Дніпро», потім служив кореспондентом у фронтових газетах. Нагороджений орденом Вітчізняної війни 2-го ст., медалями.
Першу збірку оповідань «На життя» видав у 1931 році. Наступні видання: повість «Вибух» (1932), п'єси «Весілля в Малинівці» (1937), «Ніч у червні» (1941), «Чудовий край» (1946), повість: «Мишко Конюшенко» (1946), п'єса «Блакитна фортеця» (1949), збірки п'єс «Комедії» (1954) та «Маленькі комедії» (1958), п'єси «До побачення в травні» (1964), «Вояка» (1953), «Оля» (1967) та ін.
На основі п'єси Леоніда Юхвіда «Весілля в Малинівці» у 1938 році в Київському театрі оперети було створено однойменну оперету. Її автор — головний диригент театру композитор Олексій Рябов, у творчому доробку якого загалом понад 20 оперет і музичних комедій.
Практично одночасно, у 1937—1938 роках, з'явилася і російськомовна версія оперети композитора Бориса Александрова на основі лібретто Леоніда Юхвіда та Віктора Тіпота.
У 1967 році на кіностудії Ленфільм режисером Андрієм Тутишкіним російську версію оперети було екранізовано. Цей фільм став лідером прокату 1967 року.
А серед лідерів прокату фільмів радянських часів (1940—1989 років) музична комедія «Весілля в Малинівці» посідає почесне 5 місце — 74,6 млн глядачів.
Краєзнавець і письменник Григорій Гусейнов висуває версію про причетність Юрія Яновського до написання «Весілля в Малинівці»[1][2].
Помер Леонід Аронович Юхвід у м. Харкові. Поховано письменника на міському кладовищі № 12[3][4].
- Брат[5]
- Дружина Гіта Григорівна Юхвід (1915—1989)[4][6], племінниця Левка Задова[7]
- За хліб (1930)
- Вибух (1932)
- Щасливий день (1938—1939)
- Комісар Булкін (з повісті «Пристань», пер. з рос. В. Сосюри, 1927)
- Веселе дитинство (1935)
- Оля (1938, 1959, 1967, 1969, 1988)
- Вояка (написана в 1944 р., допов. в 1961 р., 1963, 1969)
- Мишко Конюшенко (1946)
- Будьонівка (1927)
- Крицевий кінь (1927)
- На життя (1932)
- Великий день (1937)
- Ефект (1938)
- Батькові діти (1942—1943)
- Смерть Нохема Штеєрмана (1933)
- Син Ямато (1935)
- Сам собі ворог (1936, 1938)
- Весілля в Малинівці (1937, 1938, 1941, 1954, 1976), Свадьба в Малиновке (пер. з укр. В. Тіпота, 1956)
- На світанні (1939)
- Ніч у червні (1941)
- Чорноморець (1942)
- Чудовий край / Чудесний край (1946, 1954, 1976)
- Блакитна фортеця / Голуба фортеця (1949, 1954)
- Комедії: Весілля в Малинівці; Чудесний край; Голуба фортеця (збірка, 1954)
- Небезпечний обхід (маленький водевіль, 1955)
- Контора і комора (сатирична комедія, 1957)
- Маленькі комедії: П’ята правда; Любов і кільця; Ліночка (збірка, 1958)
- Баян (1959)
- До побачення в травні (романтична історія, 1964)
- Весна, струмочки (маленька комедія Г. Бахтіна, пер. з рос. Л. Юхвіда, 1963)
- ↑ Гриціян Тавричеський чи Кіровоградський?! / Микола Лисогор // ХайВей. — 2009. — 26 черня. — [Архівовано 2017-10-15 у Wayback Machine.]
- ↑ Малинівка, Верблюжка, пан отаман Гриціян Тавричеський… / Л. Багацький // Кіровоградська правда. — 2010. — 3 серпня. — С. 6.
- ↑ Леонід Юхвід — Бібліотечні видання: WEB-проект Харківської ОУНБ. Архів оригіналу за 29 червня 2017. Процитовано 16 червня 2016. [Архівовано 2017-06-29 у Wayback Machine.]
- ↑ а б в Юхвид Леонид Аронович // Меморион. — [Архівовано 2025-08-09 у Wayback Machine.] — Фото могил: Леонид Юхвид (1909—1968), Олег Юхвид (1937—1987), Гита Юхвид (1915—1989). (рос.)
- ↑ Розчахнута брама / Олександр Муратов. — Київ : Факт, 2005. — 352 с. — ISBN 966-359-013-0. — ISBN 978-966-359-013-4. — Цитата: «Довезла мене матуся тільки до Москви. Звідти я один поїхав до Новосибірська, де мені допоміг пересісти на іркутський потяг брат того самого Леоніда Ароновича Юхвіда, що написав „Весілля у Малинівці“».
- ↑ а б Александр Муратов: «Есть люди, которые любят американцев или французов, а я люблю евреев» / Иосиф Туровский // Еврейский обозреватель : информационно-аналитическое издание Еврейской конфедерации Украины. — 2019. — № 2/314 (февраль). — [Архівовано 2025-08-09 у Wayback Machine.] — Цитата: «Меня работники военкомата посадили в поезд для эвакуированных, забитый битком. И в этом поезде меня случайно увидела проходившая мимо Гита Юхвид, жена Леонида Юхвида, и забрала меня к себе. Правда, я „отблагодарил“ её, заразив их младшую дочку Верочку коклюшем».
- ↑ Розчахнута брама / Олександр Муратов. — Київ : Факт, 2005. — 352 с. — ISBN 966-359-013-0. — ISBN 978-966-359-013-4. — Цитата: «На моїх очах мучився харківський письменник Леонід Юхвід, який у молодості створив найкращу радянську музичну комедію „Весілля у Малинівці“. За походженням він був гуляйпільским євреєм, другом дитинства Нестора Махна. Дружина його доводилась племінницею знаменитому Леву Задову. Не те щоб за реальними подіями, а скоріш за віяннями часу Юхвід написав цю комедію, ніби проспівав її. А далі? А далі — нуль. „Весілля у Малинівці“ без кінця ставили у театрах, з цього непогано матеріально жив. Але все було не так. Він писав до кінця життя. Не для грошей, а для самоповаги, та всі зусилля були марними — не виходило нічого. Талант мимохідь відвідав цю ординарну людину і полетів кудись далі. Куди? Хто зна».
- ↑ Александр Муратов: «Есть люди, которые любят американцев или французов, а я люблю евреев» / Иосиф Туровский // Еврейский обозреватель : информационно-аналитическое издание Еврейской конфедерации Украины. — 2019. — № 2/314 (февраль). — [Архівовано 2025-08-09 у Wayback Machine.] — Цитата: «В моём классе было около десятка евреев. Лучшим моим другом до самой своей смерти был Олег Юхвид, сын писателя Леонида Юхвида, автора „Свадьбы в Малиновке“».
- ЦДАМЛМ. Ф. 552 Юхвід Леонід Аронович (1909—1968), письменник. Оп. 1. Од. зб. 86; 1932—1975 рр. [Архівовано 2025-10-26 у Wayback Machine.]
- Письменники Радянської України : біобібліографічний довідник / упорядник Олег Килимник. — Київ : Радянський письменник, 1960. — 579 с.
- Письменники Радянської України. 1917—1987 : біобібліографічний довідник / упорядники В. К. Коваль, В. П. Павловська. — Київ : Радянський письменник, 1988. — 719 с.
- Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1995. — ISBN 5-7707-4049-3.
- Леонід Юхвід (1909—1968) : до 100-річчя від дня народження українського письменника : біобібліографічний покажчик / Управління культури і туризму Харківської обласної державної адміністрації, Харківська обласна універсальна наукова бібліотека ; укладач Г. М. Єрофєєва ; редактор Н. І. Грайворонська. — Харків : ХОУНБ, 2009. — 25 с.
- Криворізький літератор Л. А. Юхвід в бібліографічних описах Книжкової палати України (до 115-річниці від дня народження письменника) / Лариса Дояр // Криворіжжя: погляд у минуле… : Матеріали X Історико-краєзнавчих читань / ред. кол.: Н. Печеніна (голова), В. Фінічева (упорядник), В. Яшин. — Кривий Ріг : КДПУ, 2024. — С. 54—61. — [Архівовано 2025-10-26 у Wayback Machine.]
Спогади сучасників
- Нотатки про літературне життя 20—40-х років / В'ячеслав Брюховецький // ProSlovo. — Написано в 1970 р. — [Архівовано 2025-05-15 у Wayback Machine.] — Трагікомічна історія про Дер Ністера часів викриття ворогів народу (середина 1930-х рр.), коли Леонід Юхвід та Іван Плахтін керували харківською організацією письменників.
- Мозаїка. З тих років (курйози) / Юрій Смолич // Спадщина. Літературне джерелознавство. Текстологія / Інститут літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України. — Київ : ВД «Стилос», 2010. — Т. 5. — С. 239—351. — [Архівовано 2025-10-26 у Wayback Machine.] — С. 274—275: Про поведінку Л. Юхвіда на керівній посаді.
- Під софітами секретних служб перебував упродовж всього життя Олександр Довженко : документи із справи-формуляра на О. П. Довженка // Під софітами спецслужб : художньо-докуметальний збірник / Вячеслав Андрійович Попик. — Київ : Видавницто Європейського університету фінансів, інформаційних систем, менеджменту і бізнесу, 2000. — С. 142—220. — ISBN 966-7508-42-0. — С. 168, 170: Висловлювання Л. Юхвіда.
- Леонід Юхвід на сайті IMDb (англ.)
| Це незавершена стаття про особу. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
- Народились 5 травня
- Народились 1909
- Померли 5 вересня
- Померли 1968
- Поховані на харківському міському кладовищі № 2
- Кавалери ордена Вітчизняної війни II ступеня
- Уродженці Гуляйполя
- Померли в Харкові
- Учасники Другої світової війни з СРСР
- Мешканці будинку «Слово»
- Письменники XX століття
- Українські письменники
- Українські сценаристи
- Українські драматурги
- Радянські драматурги
- Радянські письменники
- Радянські сценаристи
