Перейти до вмісту

Юхвід Леонід Аронович

Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Леонід Аронович Юхвід
Леонід Юхвід у 1950-ті.
Народився22 квітня (5 травня) 1909(1909-05-05)
смт. Гуляйполе, Запорізька область
Помер5 вересня 1968(1968-09-05) (59 років)
м. Харків, УРСР
ПохованняМіське кладовище № 2 Редагувати інформацію у Вікіданих
ГромадянствоСРСР СРСР
Національністьєврей
Діяльністьпоет, прозаїк, сценарист
Знання мовросійська і українська Редагувати інформацію у Вікіданих
Мова творівукраїнська
Жанрповість, п'єса, сценарій
Magnum opusВесілля в Малинівці (оперета)
ПартіяКПРС
У шлюбі зГіта Юхвід
Нагороди
орден Вітчизняної війни II ступеня

Ю́хвід Леоні́д Аро́нович (22 квітня (5 травня) 1909(19090505), Гуляйполе, тепер Запорізької області — 5 вересня 1968, м. Харків) — український письменник, сценарист. Автор кількох повістей та п'єс, сценарію художнього фільму за своєю п'єсою «Весілля в Малинівці».

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився в родині юриста. За фахом — робітник друкарні, освіту здобув заочно.

З 1929 по 1933 рік працював у редакції криворізької газети «Червоний гірник», в якій до того друкував перші оповідання й вірші; з 1933 року — на літературній роботі в Харкові.

З 1936 задля Першої державної української музичної комедії разом з М. Авахом написав лібрето: «Сорочинський ярмарок», «Весілля в Малинівці», «Майська ніч».

Учасник Німецько-радянської війни. На початку війни був редактором радіостанції «Дніпро», потім служив кореспондентом у фронтових газетах. Нагороджений орденом Вітчізняної війни 2-го ст., медалями.

Першу збірку оповідань «На життя» видав у 1931 році. Наступні видання: повість «Вибух» (1932), п'єси «Весілля в Малинівці» (1937), «Ніч у червні» (1941), «Чудовий край» (1946), повість: «Мишко Конюшенко» (1946), п'єса «Блакитна фортеця» (1949), збірки п'єс «Комедії» (1954) та «Маленькі комедії» (1958), п'єси «До побачення в травні» (1964), «Вояка» (1953), «Оля» (1967) та ін.

На основі п'єси Леоніда Юхвіда «Весілля в Малинівці» у 1938 році в Київському театрі оперети було створено однойменну оперету. Її автор — головний диригент театру композитор Олексій Рябов, у творчому доробку якого загалом понад 20 оперет і музичних комедій.

Практично одночасно, у 1937—1938 роках, з'явилася і російськомовна версія оперети композитора Бориса Александрова на основі лібретто Леоніда Юхвіда та Віктора Тіпота.

У 1967 році на кіностудії Ленфільм режисером Андрієм Тутишкіним російську версію оперети було екранізовано. Цей фільм став лідером прокату 1967 року.

А серед лідерів прокату фільмів радянських часів (1940—1989 років) музична комедія «Весілля в Малинівці» посідає почесне 5 місце — 74,6 млн глядачів.

Краєзнавець і письменник Григорій Гусейнов висуває версію про причетність Юрія Яновського до написання «Весілля в Малинівці»[1][2].

Помер Леонід Аронович Юхвід у м. Харкові. Поховано письменника на міському кладовищі № 12[3][4].

Сім’я

[ред. | ред. код]
  • Брат[5]
  • Дружина Гіта Григорівна Юхвід (1915—1989)[4][6], племінниця Левка Задова[7]
    • Син Олег Леонідович Юхвід (1937—1987)[4][8]
    • Донька Віра Леонідівна[6]

Твори

[ред. | ред. код]

Поезія

[ред. | ред. код]
  • За хліб (1930)

Проза

[ред. | ред. код]

Романи

[ред. | ред. код]
  • Вибух (1932)
  • Щасливий день (1938—1939)

Повісті

[ред. | ред. код]
  • Комісар Булкін (з повісті «Пристань», пер. з рос. В. Сосюри, 1927)
  • Веселе дитинство (1935)
  • Оля (1938, 1959, 1967, 1969, 1988)
  • Вояка (написана в 1944 р., допов. в 1961 р., 1963, 1969)
  • Мишко Конюшенко (1946)

Оповідання

[ред. | ред. код]
  • Будьонівка (1927)
  • Крицевий кінь (1927)
  • На життя (1932)
  • Великий день (1937)
  • Ефект (1938)
  • Батькові діти (1942—1943)

Драматургія

[ред. | ред. код]
  • Смерть Нохема Штеєрмана (1933)
  • Син Ямато (1935)
  • Сам собі ворог (1936, 1938)
  • Весілля в Малинівці (1937, 1938, 1941, 1954, 1976), Свадьба в Малиновке (пер. з укр. В. Тіпота, 1956)
  • На світанні (1939)
  • Ніч у червні (1941)
  • Чорноморець (1942)
  • Чудовий край / Чудесний край (1946, 1954, 1976)
  • Блакитна фортеця / Голуба фортеця (1949, 1954)
  • Комедії: Весілля в Малинівці; Чудесний край; Голуба фортеця (збірка, 1954)
  • Небезпечний обхід (маленький водевіль, 1955)
  • Контора і комора (сатирична комедія, 1957)
  • Маленькі комедії: П’ята правда; Любов і кільця; Ліночка (збірка, 1958)
  • Баян (1959)
  • До побачення в травні (романтична історія, 1964)

Переклади

[ред. | ред. код]
  • Весна, струмочки (маленька комедія Г. Бахтіна, пер. з рос. Л. Юхвіда, 1963)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Гриціян Тавричеський чи Кіровоградський?! / Микола Лисогор // ХайВей. — 2009. — 26 черня. — [Архівовано 2017-10-15 у Wayback Machine.]
  2. ↑ Малинівка, Верблюжка, пан отаман Гриціян Тавричеський… / Л. Багацький // Кіровоградська правда. — 2010. — 3 серпня. — С. 6.
  3. ↑ Леонід Юхвід — Бібліотечні видання: WEB-проект Харківської ОУНБ. Архів оригіналу за 29 червня 2017. Процитовано 16 червня 2016. [Архівовано 2017-06-29 у Wayback Machine.]
  4. ↑ а б в Юхвид Леонид Аронович // Меморион. — [Архівовано 2025-08-09 у Wayback Machine.] — Фото могил: Леонид Юхвид (1909—1968), Олег Юхвид (1937—1987), Гита Юхвид (1915—1989). (рос.)
  5. ↑ Розчахнута брама / Олександр Муратов. — Київ : Факт, 2005. — 352 с. — ISBN 966-359-013-0. — ISBN 978-966-359-013-4. — Цитата: «Довезла мене матуся тільки до Москви. Звідти я один поїхав до Новосибірська, де мені допоміг пересісти на іркутський потяг брат того самого Леоніда Ароновича Юхвіда, що написав „Весілля у Малинівці“».
  6. ↑ а б Александр Муратов: «Есть люди, которые любят американцев или французов, а я люблю евреев» / Иосиф Туровский // Еврейский обозреватель : информационно-аналитическое издание Еврейской конфедерации Украины. — 2019. — № 2/314 (февраль). — [Архівовано 2025-08-09 у Wayback Machine.] — Цитата: «Меня работники военкомата посадили в поезд для эвакуированных, забитый битком. И в этом поезде меня случайно увидела проходившая мимо Гита Юхвид, жена Леонида Юхвида, и забрала меня к себе. Правда, я „отблагодарил“ её, заразив их младшую дочку Верочку коклюшем».
  7. ↑ Розчахнута брама / Олександр Муратов. — Київ : Факт, 2005. — 352 с. — ISBN 966-359-013-0. — ISBN 978-966-359-013-4. — Цитата: «На моїх очах мучився харківський письменник Леонід Юхвід, який у молодості створив найкращу радянську музичну комедію „Весілля у Малинівці“. За походженням він був гуляйпільским євреєм, другом дитинства Нестора Махна. Дружина його доводилась племінницею знаменитому Леву Задову. Не те щоб за реальними подіями, а скоріш за віяннями часу Юхвід написав цю комедію, ніби проспівав її. А далі? А далі — нуль. „Весілля у Малинівці“ без кінця ставили у театрах, з цього непогано матеріально жив. Але все було не так. Він писав до кінця життя. Не для грошей, а для самоповаги, та всі зусилля були марними — не виходило нічого. Талант мимохідь відвідав цю ординарну людину і полетів кудись далі. Куди? Хто зна».
  8. ↑ Александр Муратов: «Есть люди, которые любят американцев или французов, а я люблю евреев» / Иосиф Туровский // Еврейский обозреватель : информационно-аналитическое издание Еврейской конфедерации Украины. — 2019. — № 2/314 (февраль). — [Архівовано 2025-08-09 у Wayback Machine.] — Цитата: «В моём классе было около десятка евреев. Лучшим моим другом до самой своей смерти был Олег Юхвид, сын писателя Леонида Юхвида, автора „Свадьбы в Малиновке“».

Джерела

[ред. | ред. код]

Спогади сучасників

Посилання

[ред. | ред. код]
Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Юхвід_Леонід_Аронович&oldid=46401631