Ющенко Олекса Якович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Олекса Якович Ющенко

Оле́кса Я́кович Ю́щенко (* 2 серпня 1917, Хоружівка Недригайлівського р-ну Сумської обл. — †27 грудня 2008) — український поет і журналіст. Член Спілки письменників з 1944 р.

Біографія[ред.ред. код]

Олекса Якович Ющенко народився 2 серпня 1917 року в селі Хоружівці Недригайлівського району. Тоді це була Полтавщина, Роменська округа. Дитинство поета, прозаїка промайнуло серед чарівної природи, на берегах тихоплинної Сули, яку вже пізніше з такою любов'ю оспівав поет у своїх віршах. Батько, Яків, служив у російській армії 1910—1911 року в Грузії. Звідти повернувся з великою скринею книг, серед яких були твори Шевченка, Гоголя, Пушкіна, Чехова, Короленка; комплекти журналів «Север» і «Нива», в яких було багато репродукцій з художніх музеїв світу. До Ющенків за тією чи іншою книгою приходили не лише сусіди, а й з довколишніх хуторів, аби на якийсь час випросити щось із тієї скрині… Шанобливе ставлення батька до літератури передалось Олексі. Поет створив численну галерею літературних портретів своїх сучасників: за його спогадами і враженнями можна відстежити літературний процес двадцятого століття. Пізніше Олекса чотири роки навчався в Роменському агротехнікумі і жив по вулиці Луначарського, потім у гуртожитку поблизу технікуму. Відвідував у технікумі літературний гурток Івана Павловича Галюна, тут познайомився з учителем і поетом Йосипом Дудкою.

Закінчив філологічний факультет Ніжинського учительського інституту і працював у чернігівській газеті «Молодий комунар», керував літературним об'єднанням Чернігівщини. Член Національної спілки письменників України з 1944 року. З 1944 по 1946 рік завідував відділом літератури в редакції республіканської газети "Зірка".

За війни був редактором радіостанції ім. Т.Шевченка в Саратові.

Творчість[ред.ред. код]

Перший вірш було надруковано в 1935 році в роменській газеті. Автор багатьох збірок поезій, серед них: «До рідної землі» (1945), «Моя весна» (1949), «Сонячна дорога» (1950), «Над широким Дніпром» (1951), «Джерело» (1953), «Зорі миру» (1954), «Цвіт дружби» (1954), «У коханні признаюсь» (1956), «Люди і квіти» (1959), «Так починалось життя» (1960), «Краса землі» (1962), «Шляхи близькі, шляхи далекі» (1963), «Шевченко йде по світу» (1964), «Материне сонце» (1965), «Вирій» (1969), «Сповідь» (1971), «Рідні зорі» (1972), «Слово до друзів» (1976), «Будуть пташки прилітати» (1979), «Тиша в росянім вінку» (1981), «В пам'яті моїй» (1986), «Висока хвиля» (1989), «Після осени й зими» (2002), «Гомери України» (1997). Перша книжка для дітей вийшла в 1956 року під назвою "Весна і літо", потім виходили збірки "Сонячний світ" (1967), "В гості до бабусі" (1970), "Побувайте на Десні" (1974), "Будуть пташки прилітати" (1979), "Від журавлів до журавлів" (1981).

Крім того були створені книги нарисів і спогадів про діячів мистецтва і літератури «Безсмертники» (1-3, 19741982). У 1943 році Олекса Ющенко написав вірш "Пісня полонянки", який пізніше став народною піснею. На рахунку поета понад сто поезій, які поклали на музику відомі українські композитори, такі як Левком Ревуцьким, Платоном Майбородою, Анатолієм Кос-Анатольським. Спільно з Платоном Майбородою Олекса Якович підготував цикл пісень, серед яких „Ромен-цвіт”, яка народилася під час гостини у Йосипа Дудки в хатині над Сулою.

Земля роменська і Сула...
Забуть не в силі.
Любов до них мене вела
В простори милі.
Співає жайвір степовий
У синій висі.
І пахне цвіт роменський, свій,
Де народився...
Там, де трава
Луги вкрива,
Весь берег над Сулою,
Любов живу Роменом зву
Над хвилею малою...

Нагороди[ред.ред. код]

Нагороджений медалями та Почесними Грамотами Президії Верховної Ради України, Білорусі, Чувашії. Заслужений працівник культури Білорусі. Заслужений діяч мистецтв України.

Лауреат літературних премій імені Павла Тичини, Миколи Хвильового, Михайла Коцюбинського, Петра Артеменка й Олександра Олеся.

Родина[ред.ред. код]

Троюрідний дядько Президента України Віктора Ющенка. Прарід Ющенків був спільний, але родини різні.

Джерела і посилання[ред.ред. код]