Яблонська-Уден Софія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яблонська-Уден Софія
Народилася 15 травня 1907(1907-05-15)
Германів, нині Тарасівка
Померла 4 лютого 1971(1971-02-04) (63 роки)
Франція
Діяльність журналістка, письменниця

Яблонська-Уден Софія (15 травня 1907, Германів, нині Тарасівка Пустомитівського району Львівської області, Україна — 4 лютого 1971, Франція) — письменниця, журналістка, мандрівниця, родом з України.

З біографії[ред. | ред. код]

Народилася у священичій родині 15 травня 1907 р. у с. Германів (тепер Тарасівка Пустомитівського р-ну Львівської обл.). У роки Першої світової війни потрапила до Росії, де вчилася у Таганрозі. У 1921 р. повернулася до рідного краю, навчалася в учительській гімназії, драматичній студії, закінчила торговельну школу в Львові. Їй пророкували успішну акторську кар'єру, але молода і завзята панянка покинула все і вирушила 1927 р. до Парижа опановувати техніку знімання документального кіно — звідти почалися її навколосвітні мандри.

З Франції мандрувала спершу до Марокко, а потім через Порт-Саїд, Джибуті, Цейлон у французький Індокитай, відвідала Лаос, Камбоджу, провінцію Юннань (Китай), Сіам, Малайські острови, Яву та Балі, острів Таїті, Австралію й Нову Зеландію, Північну Америку (США та Канаду).

П'ятнадцять років прожила в Китаї, де познайомилася і одружилася з французом Жаном Уденом, виховувала трьох синів. У цей період мандрівного затишшя та родинного тепла активно вивчала стару китайську культуру, відкривала у собі молоду ґаздиню (називала свого коханого Іваном, годувала галицькими стравами та навчала українських слів), милувалася власноруч заквітчаним городцем по-українськи (мальвами, соняшниками), призвичаювала китайців вишивати рушники, їсти український борщ та доїти корову (останню в Китаї здебільшого використовували як тяглову силу).[1]

1950 року повернулися до Європи й оселилися спочатку в Парижі, а після смерті чоловіка — на о. Нуармутьє (Франція). Знову повернулася до літературної творчості — написала повість-спогад «Розмова з батьком», в якій торкнулася свого дитинства і всього рідного.

Загинула в автомобільній катастрофі 4 лютого 1971 р. у Франції.

Творчість[ред. | ред. код]

Автор збірки епічних творів «Чар Марока» (1932), «З країни рижу та опію» (1936), «Далекі обрії» (у 2 ч., 1939), збірки нарисів і оповідань «Дві ваги — дві міри» (1972, посм.). У всіх виданнях вміщувала власні фотографії, які вдало ілюстрували побут і культуру екзотичних країв і народів.

Окремі видання:
  • Яблонська С. Далекі обрії. — Львів, 1939. — 169 с.
  • Яблонська С. Дві ваги — дві міри. Оповідання та нариси. — Париж, 1972. — 105 с.
  • Яблонська С. Книга про батька: З мого дитинства. — Едмонтон — Париж: Слово, б. р. — 237 с.

Посмертні видання[ред. | ред. код]

  • Оповідання та нариси «Дві ваги — дві міри» (1972), «Книга про батька» (1977).
  • Софія Яблонська. Чар Марока. З країни рижу та опію. Далекі обрії: Подорожні нариси/ Упоряд., передм. і літ. редакція Василя Ґабора. — Львів: ЛА «Піраміда», 2015. — 372 с.
  • Софія Яблонська. Фото / Sophia Yablonska. Photos. Бібліотека українського мистецтва, Видавець Олександр Савчук, Київ-Харків, 2017. 128 сторінок, 107 ілюстрацій. 

Твори французькою мовою[ред. | ред. код]

L'Année ensorcelée, Les Horizons lointains (1972), Le charme du Maroc (1973), Mon enfance en Ukraine (1981), Au pays du riz et de l'opium (1986), всі твори українською переклала Марта Калитовська.


Свої репортажі з подорожей друкувала в журналах «Жіноча доля» і «Нова хата», «Ми і світ», «Назустріч», «Діло», «Нові шляхи».

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]