Яблонська Софія Іванівна

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Яблонська.

Софія Іванівна Яблонська
Народилася	15 травня 1907(1907-05-15) Германів, нині Тарасівка, Львівський район, Львівська область
Померла	4 лютого 1971(1971-02-04) (63 роки) острів Нуармутьє, Франція
Поховання	Вернує і Нуармутьє
Громадянство	Франція
Національність	українка
Діяльність	письменниця, журналістка, мандрівниця, фотографка
Сфера роботи	література, публіцистика і подорож
Знання мов	українська
Мова творів	українська, французька
У шлюбі з	Жан Уденd
Діти	Жак Уден
Висловлювання у Вікіцитатах

Софія Іванівна Яблонська (15 травня 1907, Германів, нині Львівський район, Львівська область ― 4 лютого 1971, острів Нуармутьє, Франція) ― українська та французька письменниця, журналістка, мандрівниця, фотографка.

Життєпис

Народилася 15 травня 1907 року у с. Германів (нині Тарасівка Львівського р-ну Львівської обл.) в сім'ї священника і лікаря Івана Яблонського та Модести (доньки отця Антона та Олімпії Ульварських).

Мала сестер Марію (нар. 21.03.1898), яка емігрувала до Австралії, Ольгу (нар. 22.05.1901), братів Ярослава (нар. 23.05.1900), який емігрував до Австралії, та Мирона (нар. 20.05.1903).

Раннє дитинство провела в селі поряд з батьком та нянею Юстиною. Під час Першої світової війни, 1915 року батько повіз сім'ю до Російської імперії, оскільки був переконаним москвофілом. В Таганрозі Софія відвідувала гімназію. У 1921 році сім'я Яблонських повернулася до рідного краю, а батько переглянув свої погляди, пройшов перевірку та отримав парафію на Львівщині. Лише брат Мирон помер від тифу на чужині.

Навчання

Софія відвідувала учительську семінарію та курси крою і шиття в «Труді», де познайомилася з Оленою Кисілевською, пізніше навчалася книгознавству та вступила до драматичної школи, яка відкрила їй двері до театру, де вона з успіхом дебютувала.

1922 року вступила на перший курс учительської семінарії.

У 1922—1923 роках відвідувала курс комерційної діяльності для жінок від Державної комерційної академії у Львові.

У 1924—1925 роках навчалася в Драматичній школі на курсах акторського мистецтва. 1926 року займалася кінопрокатом, керувала двома кінотеатрами в Тернополі, співпрацювала з митцем Романом Турином.

Подорожі світом

У 1927 році Софія Яблонська поїхала до Парижа, де планувала стати акторкою. Їй навіть доводилося мити вікна офісів задля заробітку. Але мрії не забувала, встигала знятися у невеликій ролі в одній зі стрічок компанії «Pathé-Natan», попрацювати натурницею для художників, манекенницею та моделлю. Деякий час жила у цивільному шлюбі з художником Крістіаном Кальяром.

Від 1927 року у Парижі вивчала техніку знімання документального кіно. В Парижі потоваришувала з Степаном Левинським, українським письменником і дипломатом, захопленим культурою Сходу. Яблонській вдалося в Парижі отримати працю кінорепортерки. Перебуваючи у богемному середовищі французьких митців, зацікавилась ідеями подорожей до екзотичних країн. Вивчила французьку мову, техніку фільмування і вирушила в дальші світові мандри, щоб пізнати культуру інших народів.

У грудні 1928 року вирушила в першу далеку мандрівку до Північної Африки, в Марокко. Касабланка — Маракеш — Маґадор — Тарудан — Аґадір — такий маршрут здійснила Яблонська за чотири місяці. У Марокко побувала на землях берберів у Сахарі, куди її застерігали їздити знайомі, оскільки та територія ще не була зайнята французьким іноземним легіоном. Проте Яблонська поїхала та описала надзвичайну гостинність арабів, яким не можна було відмовляти, бо «нічого більше не ображає арабів, як відмова від їжі».

В кінці березня 1929 року повернулася до Парижу. Побачені звичаї, колорит, отримані емоції Яблонська яскраво описала в книзі «Чар Марока», яка побачила світ у 1932 році.

Літо-осінь 1929—1930 років Яблонська проводить в місті Криниця-Здруй, яке було відомим курортом. Там удвох з мамою Модестою орендують пансіонат і здають відпочивальникам номери. Цим невеликим бізнесом заробляють гроші. На сторінках часопису «Діло» за ті роки можна віднайти, приміром, таке оголошення: «Всякі недуги, навіть найбільш задавнені, можна вилікувати лише в Криниці, пансіонах п. Яблонської». Пансіони мали назви: «Зніч», «Флора», «Татрянська вілла», «Владислава». На початку 1930-х років Софія Яблонська сама вела пансіони «Зніч», «Владислава», «Зют». Ім'я художника Никифора Дровняка із Криниці відкрила світові саме Яблонська. Навпроти її пансіону німий митець малював картини і продавав їх туристам. Невдовзі друг Яблонської Роман Турин влаштував чоловікові першу персональну виставку у Парижі.

У грудні 1931 року підписала контракт з товариством «Опторг Юнан-Фу» щодо створення документальних нарисів та їде в навколосвітню подорож. Через Порт-Саїд, Джибуті, Цейлон у французький Індокитай, відвідала Лаос, Камбоджу, провінцію Юньнань (Китай), Сіам, Малайський архіпелаг, Яву та Балі, острів Таїті, Австралію й Нову Зеландію, Північну Америку (США та Канаду).

Після навколосвітньої подорожі, в січні 1935 року, Софія Яблонська приїздить до Криниці та відвідує матір, сестру і брата. Проводить творчі зустрічі та публічні виступи. Жіноче товариство школи імені Шевченка запрошує її виступити перед старшими ученицями. На прохання тогочасних часописів С. Яблонська почала писати репортажі і нариси, які були опубліковані протягом 1930-х у часописах Жіноча доля (Коломия), Нова Хата та «Нові Шляхи», «Ми і Світ», «Назустріч», «Діло». Постать Яблонської була популярною серед феміністично налаштованої молоді тодішньої Галичини.

1939 року Яблонська востаннє приїздить до Галичини, встигає побачитись з родиною та друзями. В липні покидає українську землю назавжди. На прощання українки зі Львова подарували їй українську ляльку-гуцулку, з якою мисткиня ніколи не розлучалася. Лялька перебула з нею всі інші малі та великі подорожі, лихоліття війни.

Кілька місяців живе в Парижі, а 29 вересня 1939 року прибуває в Індокитай.

29 жовтня 1939 року батько Яблонської, дізнавшись про окупацію радянськими військами і анексію Галичини, вчинив самогубство. Він уже відчув на собі більшовицький режим, перебуваючи в Росії у 1918—1921 роках.

15 років Яблонська прожила в Китаї, де познайомилася і одружилася з французом Жаном Уденом. Народила і виховала трьох синів — Алана, Данка-Мішеля та Жака-Мірка.

Старший син Алан був військовим лікарем, загинув на Алжирській війні у 1961 році.

Молодший Жак-Мірко Уден був відомим французьким політиком, державним діячем, двічі обирався сенатором, протягом двох термінів засідав у Фінансовому комітеті країни, має наукову ступінь з права, лицар Почесного Легіону, лицар ордену Академічних пальм, нагороджений орденом за заслуги в сільському господарстві.

1946 року сім'я повернулася до Європи й оселилися спочатку в Парижі. В цей період Яблонська пережила декілька важких втрат: 1946 року помер Степан Левинський, потім трагічна смерть сестри Ольги, згодом смерть матері, 1955 року важко переживає трагічну смерть чоловіка. Після всіх втрат покидає Париж і виїздить на о. Нуармутьє (Франція). Там захопилася архітектурою і дизайном, побудувала віллу за власним проєктом у вандейському стилі, самостійно облаштовувала та декорувала її. Вийшло так вдало, що почала проєктувати будівлі на замовлення. Один із будинків за її проєктом був відзначений місцевою комісією архітекторів як художня цінність острова.

Співпрацювала із поетесою Мартою Калитовською, яка стала їй вірною подругою і помічницею. Знову повернулася до літературної творчості, написала повість-спогад «Розмова з батьком», в якій торкнулася свого дитинства і всього рідного.

4 лютого 1971 року Софія Яблонська загинула у автокатастрофі, везучи до видавництва свою нову книгу оповідань і нарисів «Дві міри — дві ваги». Спершу похована біля чоловіка у містечку Вернує, у 1973 році їх обох перепоховали на Нуармутьє. До кінця життя Софія Яблонська берегла три речі: Шевченкового «Кобзаря», гуцульську ляльку, що її подарували на Галичині, та дерев'яну різьблену мищину.

Марта Калитовська впорядкувала, переклала французькою та видала посмертно книги Софії Яблонської: «L'Année ensorcelée, Les Horizons lointains» (1972), «Le charme du Maroc» (1973), «Mon enfance en Ukraine» (1981), «Au pays du riz et de l'opium» (1986), і українською «Дві міри — дві ваги» (1972) рік.

Творчість

Авторка збірки епічних творів: «Чар Марока» (1932), «З країни рижу та опію» (1936), «Далекі обрії» (у 2 ч., 1936 і 1939), збірки нарисів і оповідань «Дві міри — дві ваги» (1972, посм.), книги спогадів «Книга про батька. З мого дитинства» (1977, Едмонтон, посмертно).

У всіх виданнях вміщувала власні фотографії, які вдало ілюстрували побут і культуру екзотичних країв і народів.

Свої репортажі з подорожей друкувала в журналах «Жіноча доля» і «Нова хата», «Ми і світ», «Назустріч», «Діло», «Нові шляхи».

Окремі видання

• Яблонська С. Чар Марока. Львів, 1932 // https://chtyvo.org.ua/authors/Yablonska_Sofiia/Char_Maroka_vyd_1932/
• Яблонська С. Далекі обрії. Львів, 1939. 169 с.
• Яблонська С. Дві ваги — дві міри. Оповідання та нариси. Париж, 1972. 105 с.
• Яблонська С. Книга про батька: З мого дитинства. — Едмонтон Париж: Слово, б. р. — 237 с.

Посмертні видання

• Софія Яблонська Книга про батька. — Богуславкнига, 2015. 272 с.
• Софія Яблонська Книга про батька.
• Софія Яблонська Чар Марока. З країни рижу та опію. Далекі обрії: Подорожні нариси / Упоряд., передм. і літ. редакція Василя Ґабора. — Львів: ЛА «Піраміда», 2015. — 372 с.
• Софія Яблонська Фото / Sophia Yablonska. Photos // Бібліотека українського мистецтва. — Видавець Олександр Савчук, Київ-Харків, 2017. — 128 с.
• Софія Яблонська Далекі обрії. — Київ: Родовід, 2018. — 336 с. (Артбук).
• Софія Яблонська З країни рижу та опію. Київ: Родовід, 2018. — 240 с. (Артбук).
• Софія Яблонська Чар Марока. Київ: Родовід, 2018. — 192 с. (Артбук).
• Софія Яблонська Листи з Парижа. Листи з Китаю. — Львів: ЛА «Піраміда», 2018. — 368 с.

Твори французькою мовою

• «L'Année ensorcelée», «Les Horizons lointains» (1972), «Le charme du Maroc» (1973), «Mon enfance en Ukraine» (1981), «Au pays du riz et de l'opium» (1986), всі твори французькою переклала Марта Калитовська.

Аудіозаписи творів

• Софія Яблонська Метелик (аудіозапис).
• Софія Яблонська Як живе Винниченко? (Лист із Парижа).
• Софія Яблонська Далекі обрії (уривки).

Вшанування

• 18 серпня 2022 року Львівська міська рада перейменувала вулицю Заводську у Шевченківському районі Львова на вулицю Софії Яблонської.

Цікаві факти

Подорожі Софії Яблонської стали натхненням для альбому «Dreams of Lands Unseen» гурту «IGNEA», а одна з пісень альбому називається «Далекі обрії».

Література

• Забужко О. Теура Софія Яблонська / Оксана Забужко. — Київ : Родовід, 2018. — 232 с. — ISBN 978-617-7482-25-2.
• Яблонська-Уден Софія // Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж — Нью-Йорк : Молоде життя, 1984. — Кн. 2, [т. 10] : Хмельницький Борис — Яцків. — С. 3953. — ISBN 5-7707-4049-3.
• Калитовська М. Софія Яблонська: подорожник і людина // Сучасність. — 1971. — № 5. — С. 51-59.
• Клиновий Ю. Софія Яблонська — її найкращий твір // Сучасність. — 1977. — № 6. — С. 20-27.
• Передерій В. Світ Софії Яблонської // Дзвін. — 1998. — № 8/9. — С. 98-105.
• Погребенник Ф. Софія Яблонська: Чар Марокко» та інші перлини // Всесвіт. — 1990. — № 3. — С. 151.
• Поліщук Я. Далекі обрії Софії Яблонської // Всесвіт. — 2006. — № 11/12. — С. 187-192.
• Поліщук Я. Навколосвітня мандрівка Софії Яблонської // Український журнал (Прага). — 2007. — № 3. — С. 6-7.
• Штуль К. З життя українців у світі. Замітка // Сучасність. — 1974. — № 7/8. — С. 254.
• Яблонська-Уден Софія // Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк : Східний видавничий дім, 2012. — С. 475. — ISBN 978-966-317-145-6.

Посилання

• Софія Яблонська. Фото = Sophia Yablonska. Photos. — Київ-Харків : Видавець Олександр Савчук, 2017. — 128 с. — (Бібліотека українського мистецтва)
• Яблонська Софія // Універсальний словник-енциклопедія. — 4-те вид. — К. : Теза, 2006.
• Гаврилів Тимофій (14 березня 2016). Чар Марока. zbruc.eu. Zbruč. Архів оригіналу за 9 лютого 2026. Процитовано 24 квітня 2026.
• Гаврилів Тимофій (15 березня 2017). З країни рижу та опію. zbruc.eu. Zbruč. Архів оригіналу за 1 серпня 2025. Процитовано 24 квітня 2026.
• Софія Яблонська. Нічна завірюха // Сучасність. — 1971. — Число 6. — С. 7–8.
• Юлія Стахівська (7 березня 2025). Чар подорожей або три українські письменниці 30-х років. sensormedia.com.ua. ГО «Сенсор Медіа». Архів оригіналу за 1 квітня 2025. Процитовано 24 квітня 2026.
• Винничук Юрій. Потойбічне. Українська ґотична проза XX ст.: Софія Яблонська. textbook.com.ua. Архів оригіналу за 30 листопада 2024. Процитовано 24 квітня 2026.
• Галичанка Софія Яблонська: Перша в світі жінка-кінооператорка і «Тревелблогерка».
• Дзвінка Воробкаво Історія галичанки, яка побачила весь світ, або дивовижні обрії Софії Яблонської.
• Володимир Мороз Їй належав увесь світ: Далекі обрії Софії Яблонської.
• Софія Яблонська Українські тревелоги 30-х років і фото з подорожі довкола світу!.
• Кузьмінчук Тетяна Софія Яблонська — тревел-«блогерка» з минулого століття.
• Стех Ярослав Софія Яблонська — дивовижна світова мандрівниця.
• Цитатник. Софія Яблонська про жінок, яких зустріла в Марокко.
• Дрогобицька Оксана У пошуках раю. Софія Яблонська — перша українська кінооператорка та фотографиня, що об'їхала світ (фото) // Репортер.
• Чебанюк Олена «По тій купелі й масажу я майже забула роки втоми і мою недавню недугу. Ніби вчора покинула смерекові Карпати».
• Как попасть в гарем и не распугать китайцев, если вы оператор 30-х: Фотокнига Софии Яблонской (рос.)
• Світи Софії Яблонської
• Софія Яблонська