Яблонська Софія

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Софія Яблонська
Sofiya Yablonsjka ukr.jpg
Народилася 15 травня 1907(1907-05-15)
Тарасівка, Сокольницький район, Львівська область, Україна
Померла 4 лютого 1971(1971-02-04) (63 роки)
Франція Франція
Поховання Вернує і Нуармутьє
Країна Flag of Hungary (1896-1915; angels; 3-2 aspect ratio).svg Австро-Угорщина
Національність українка
Діяльність журналістка, письменниця
У шлюбі з Жан Уденd
Діти Жак Уденd

Софія Яблонська (15 травня 1907, Германів, нині Тарасівка, Пустомитівський район, Львівська область — 4 лютого 1971, Франція) — українська та французька письменниця, журналістка, мандрівниця, фотограф.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 15 травня 1907 р. у с. Германів (тепер Тарасівка Пустомитівського р-ну Львівської обл.) в сім'ї священника і лікаря Івана Яблонського та його дружини Модести ( доньки отця Антона та Олімпії Ульварських) . Мала сестер Марію ( 21.03.1898 н.р.) емігрувала до Австралії, Ольгу (22.05.1901р.н), братів Ярослава (23.05.1900 р.н) емігрував до Австралії та Мирона ( 20.05.1903 р.н.).

Раннє дитинство Софії пройшло в селі поряд з батьком і нянею Юстиною. Детально про цей період свого життя описала в книзі "Книга про батька" (вийшла посмертно в 1977 році).

На початку Першої світової війни в 1915 році батько Софії повіз сім'ю до Росії, оскільки був переконаним москофілом. В Таганрозі Софія відвідувала гімназію. У 1921 р сім'я Яблонських повернулася до рідного краю, лише брат Мирон помер від тифу на чужині.

Навчання[ред. | ред. код]

Вона відвідувала учительську семінарію та курси крою і шиття в «Труді», де познайомилася з Оленою Кисілевською , пізніше вчилася книговодства та вкінці вступила до драматичної школи, яка відкрила їй двері до театру, де вона з успіхом дебютувала.

1922 році вступила на перший курс учительської семінарії. 1922 - 1923 роки Софія відвідує курс комерційної діяльності для жінок від Національної комерційної академії у Львові (Panstwowa Akademia Handlu we Lwowie).

1924 - 1925 роки Софія навчається в Драматичній школі на курсах акторського мистецтва. У 1926 році аймається кінопрокатом, керує двома кінотеатрами в Тернополі, співпрацює з маляром Романом Турином

Подорожі по світу[ред. | ред. код]

В 1927 вирушила до Парижа опановувати техніку знімання документального кіно. В Парижі потоваришувала з Степаном Левинським, українським письменником, мандрівником і дипломатом, який був захоплений культурою Сходу.

В грудні 1928 року вирушає в першу далеку мандрівку до Північної Африки в Марокко. Касабланка - Маракеш - Маґадор - Тарудан - Аґадір - такий маршрут здійснила Софія за чотири місяці. В кінці березня 1929 року повертається до Парижу.

Літо - осінь 1929 - 1930 років Софія проводить в місті Криниця-Здруй, яке було відомим курортом (теперішня територія Польщі). Там удвох з мамою Модестою орендують пансіонат і здають відпочивальникам номери. Цим невеличким бізнесом заробляють гроші.

В грудні 1931 році підписала контракт з товариством "Опторг Юнан- Фу" на зйомку документальних нарисів та відправляється в навколосвітню подорож. Через Порт-Саїд, Джибуті, Цейлон у французький Індокитай, відвідала Лаос, Камбоджу, провінцію Юньнань (Китай), Сіам, Малайський архіпелаг, Яву та Балі, острів Таїті, Австралію й Нову Зеландію, Північну Америку (США та Канаду).

Після навколосвітньої подорожі в січні 1935 року Софія Яблонська приїздить до України , їде до Криниці відвідує маму, сестру і брата. Проводить творчі зустрічі та публічні виступи. Жіноче товариство школи ім.Шевченка запрошує Софію виступити перед старшими ученицями.

В жіночій пресі часописах Нова хата та Жіноча доля регулярно публікувались репортажі з подорожі Софії Яблонської. Постать Яблонської була популярна серед феміністично налаштованої молоді тодішньої Галичини.

В 1939 році Софія востаннє приїздить до України, встигає побачитись з родиною та друзями . В липні покидає Україну назавжди. Кілька місяців живе в Парижі, а 29 вересня 1939 року прибуває в Індокитай.

29 жовтня 1939 року батько Софії Яблонської отець Іван Яблонський, дізнавшись про окупацію радянськими військами і анексію Галичини вчинив самогубство. Він уже відчув на собі більшовицький режим перебуваючи в Росії 1918- 1921 рр.

П'ятнадцять років Софія прожила в Китаї, де познайомилася і одружилася з французом Жаном Уденом. Народила і виховала трьох синів -Алана , Данка - Мішеля і Жак - Мірка. Старший син Алан був військовим лікарем, помер на Алжирській війні в 1961 році.

Молодший син Жак - Мірко Уден Jacques Oudin (homme politique) був відомим у Франції політиком, двічі обирався сенатором, протягом двох термінів засідав у Фінансовому комітеті країни, має наукову ступінь з права, лицар Почесного Легіону, лицар ордену Palmes academiques, нагороджений орденом за заслуги в сільському господарстві.

1946 року сім'я повернулася до Європи й оселилися спочатку в Парижі. В цей період Софія пережила кілька важких втрат : в 1946 році помер Степан Левинський , потім трагічна смерть сестри Ольги, згодом смерть матері, в 1955 році важко переживає трагічну смерть чоловіка Жана Удена. Після всіх втрат Софія покидає Париж і виїздить на — о. Нуармутьє (Франція). Доля подарувала їй зустріч із Марта Калитовська , яка стала їй вірним другом і помічником. Софія Яблонська побудувала за власним проектом кілька вілл на острові Нуармутьє. В архітектурі використала простий вандейський стиль. Знову повернулася до літературної творчості — написала повість-спогад «Розмова з батьком», в якій торкнулася свого дитинства і всього рідного.

Загинула в автомобільній катастрофі дорогою до Парижу 1971 р. у Франції.

Марта Калитовська впорядкувала, переклала французькою і видала посмертно книги Софії Яблонської: "L'Année ensorcelée, Les Horizons lointains (1972), Le charme du Maroc (1973), Mon enfance en Ukraine (1981), Au pays du riz et de l'opium (1986), і українською "Дві міри, дві ваги" 1972 рік.

Творчість[ред. | ред. код]

Автор збірки епічних творів «Чар Марока» (1932), «З країни рижу та опію» (1936), «Далекі обрії» (у 2 ч., 1939), збірки нарисів і оповідань «Дві ваги — дві міри» (1972, посм.). У всіх виданнях вміщувала власні фотографії, які вдало ілюстрували побут і культуру екзотичних країв і народів.

Окремі видання:
  • Яблонська С. Далекі обрії. — Львів, 1939. — 169 с.
  • Яблонська С. Дві ваги — дві міри. Оповідання та нариси. — Париж, 1972. — 105 с.
  • Яблонська С. Книга про батька: З мого дитинства. — Едмонтон — Париж: Слово, б. р. — 237 с.

Посмертні видання[ред. | ред. код]

  • Оповідання та нариси «Дві ваги — дві міри» (1972), «Книга про батька» (1977).
  • Софія Яблонська. Чар Марока. З країни рижу та опію. Далекі обрії: Подорожні нариси/ Упоряд., передм. і літ. редакція Василя Ґабора. — Львів: ЛА «Піраміда», 2015. — 372 с.
  • Софія Яблонська. Фото / Sophia Yablonska. Photos. Бібліотека українського мистецтва, Видавець Олександр Савчук, Київ-Харків, 2017. 128 сторінок, 107 ілюстрацій. 

Твори французькою мовою[ред. | ред. код]

L'Année ensorcelée, Les Horizons lointains (1972), Le charme du Maroc (1973), Mon enfance en Ukraine (1981), Au pays du riz et de l'opium (1986), всі твори українською переклала Марта Калитовська.


Свої репортажі з подорожей друкувала в журналах «Жіноча доля» і «Нова хата», «Ми і світ», «Назустріч», «Діло», «Нові шляхи».

Література[ред. | ред. код]

  • Енциклопедія українознавства : Словникова частина : [в 11 т.] / Наукове товариство імені Шевченка ; гол. ред. проф., д-р Володимир Кубійович. — Париж—Нью-Йорк : Молоде життя, 1955—1955.
  • Калитовська М. Софія Яблонська: подорожник і людина // Сучасність. — 1971. — № 5. -С. 51-59.
  • Клиновий Ю. Софія Яблонська — її найкращий твір // Сучасність. — 1977. — № 6. -С. 20-27.
  • Передерій В. Світ Софії Яблонської // Дзвін. — 1998. — № 8/9.- С. 98-105.
  • Погребенник Ф. Софія Яблонська: «Чар Марокко» та інші перлини // Всесвіт. — 1990. — № 3.- С. 151.
  • Поліщук Я. Далекі обрії Софії Яблонської // Всесвіт. — 2006. -№ 11-12. — С. 187—192.
  • Поліщук Я. Навколосвітня мандрівка Софії Яблонської // Український журнал (Прага). — 2007. -№ 3. — С. 6-7.
  • Штуль К. З життя українців у світі. Замітка // Сучасність. — 1974.- № 7/8. — С. 254.
  • Українська діаспора: літературні постаті, твори, біобібліографічні відомості / Упорядк. В. А. Просалової. — Донецьк: Східний видавничий дім, 2012. — 516 с.

Посилання[ред. | ред. код]