Яворський Володимир Полікарпович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яворський Володимир Полікарпович
Народився 1876
Ропча, Сторожинецький район, Чернівецька область, Українська Радянська Соціалістична Республіка
Помер 25 вересня 1942(1942-09-25)
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia.svg Російська імперія
Flag of the Soviet Union (1924–1955).svg СРСР
Діяльність хімік
Alma mater Київський університет[d]
Заклад Київський університет[d], Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут імені Ігоря Сікорського» і Київський національний університет імені Тараса Шевченка
Відомі учні Іван Смирнов-Замков
Член НАН України
Нагороди
Заслужений діяч науки УРСР
YavorskyVolodymyrPolikarp.JPG

Володи́мир Поліка́рпович Яво́рський (1876(1876), с. Ропча, Чернігівська область — 25 вересня 1942) — хімік-органік, перший киянин, який очолив кафедру органічної хімії Київського університету у 1935 р.

До цього моменту він побував студентом і офіцером, лаборантом кафедри і викладачем.

Все це активно поєднував з політичною діяльністю. Після більшовицького перевороту займав різноманітні адміністративні посади, реорганізовував систему освіти.

По закінченні Київського університету (1901) працював у ньому, 1921—1925 у Київському Політехнічному Інституті (професор — з 1926), 1925—1939 знов у Київському Університеті (завідувач кафедрою органічної хімії — 1927, декан хімічного факультету — 1928—1930).

У 1934 р. без захисту здобув науковий ступінь доктора й одразу обирається академіком АН УРСР.

У 1935 р. йому присвоєно звання заслуженого діяча науки УРСР.

У 1939 р. став фундатором і директором Інституту органічної хімії АН УРСР.

Перші свої кроки у науці В. П. Яворський почав з вивчення методів добування високоненасичених кислот за реакцією С. М. Реформатського, а потім у коло його інтересів увійшли синтези з участю ненасичених галогермагнієвих реагентів та хімія органічних азидів.

Досліджував синтези ненасичених сполук, гол. спиртів за допомогою галогенмагнійорганічних сполук, а також різнорідні органічні азиди та їх перетворення в похідні гетероциклів (тріазолів, тетразолів і тріазенів).

Сам виконав 10 наукових праць з органічної хімії, 42 роботи виконано під його керівництвом.

Література[ред. | ред. код]