Яворський Казимир-Ярослав Андрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яворський Казимир
Yavorskyj-Bej.jpg
Прізвисько "Бей"
Народження 1921(1921)
с. Вілька Поторицька (тепер — с. Велике), Сокальський район, Львівська область
Смерть 17 грудня 1947(1947-12-17)
с. Кадобна, Калуський район, Івано-Франківська область
Приналежність OUN-B-01.svg ОУН
UPA-Zaslugy1.png УПА
Звання УПА погон 09 - Сотник.svg Сотник
Командування командир сотні «Хорти»
Нагороди Срібний Хрест Бойової Заслуги 2 класу — 10.10.1945

Казимир-Ярослав Андрійович Яворський (псевдо: «Бей»; 1921, с. Вілька Поторицька (тепер — с. Велике), Сокальський район, Львівська область — 17 грудня 1947, с. Кадобна, Калуський район, Івано-Франківська область) — сотник УПА, командир сотні «Хорти». Лицар Срібного Хреста Бойової Заслуги II класу[1]. Почесний громадянин Долини.

Життєпис[ред. | ред. код]

Урочище «Підцапове» поблизу села Церківна, де відбувся бій сотні «Хорти»
Пам'ятний хрест на місці бою

Народився 1921 року в селі Вілька Поторицька (тепер — село Велике), Сокальський район, Львівська область) у багатодітній селянській родині. Крім нього, були два брати — Стефан та Андрій і три сестри — Юзефа, Катерина та Софія.

У 1939 році переходить кордон неподалік свого рідного села з допомогою земляка Василя Макара.

У квітні 1941 року вступив і пройшов навчання в батальйоні «Нахтігаль».

З 1943 року чотовий-інструктор сотні "Кривоносці"при вишкільному курені «Гайдамаки».

9 вересня 1944 року призначений командиром новоствореної сотні «Хорти», яка входила в курінь «Заграва» під командуванням «Ромка» (Мончаківського Романа). Головний військовий штаб УПА підвищив його до хорунжого з датою старшинства від 31 серпня 1945 року та до сотника — 22 січня 1946 року. З усіх командирів УПА він найчастіше зазнавав поранень, у 1946 році отримав V Золоту зірку за 10-те поранення.

Ось як його характеризував у своїх спогадах командир ТВ-23 «Магура» Степан Фрасуляк :

В полудневій Калущині (Болехівщина) квартирувала сотня «Хорти». Її сотенним був славний, майже легендарний «Бей». Військовий вишкіл він здобув у легіоні ОУНѕ За большевицької окупації «Бей» очолив відділ «Хорти». Влучна назва відділу, бо він зі своїми повстанцями-«хортами» все був в русі, все наскакував на ворога. Большевики не чулися безпечно навіть у таких районних центрах, як Калуш і Болехів, де було по кілька тисяч війська. Для «Бея» було нічим піти перебраним до районного міста та «намокро кропнути» якогось визначного партійця або енкаведиста. Або, довідавшися, що йде гастроля московського театру, в той вечір зробити скок на гарбарню або якусь іншу установу. Тоді в театрі на крики «Бей!» поставала страшна паніка. Жінки, партійці, військові кидалися до дверей. У стиску одні других душили. В місті була стрілянина і ракети, а «Бей» був уже далеко.

Бій біля села Церківна[ред. | ред. код]

11 грудня 1945 року сотню «Хорти», яка розквартирувалась у селі Церківна Долинського районуназдогнали війська НКВС. Сотенний «Бей» вирішив дати бій і вдало підготував пастку для ворогів, які наступали по відкритому полю. Повстанці зайняли вигідні позиції в урочищі Підцапове, яке складається із великих кам'яних брил.

«Нкведисти» були несподівано зустрінуті щільним вогнем та зазнали значних втрат. Викликані резерви зуміли оточити сотню, але із настанням темряви воякам вдалось вирватись із кільця оточення. Втрати ворога за підрахунками повстанців склали загиблими 221 чоловік, в тому числі майор і два капітани. у цьому бою загинуло і 18 вояків УПА. Казимир Яворський під час бою отримав важке поранення в ногу.

Загинув 17 грудня 1947 року у селі Кадобна Калуського району Івано-Франківської області.

Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]

Почесний громадянин міста Долина Івано-Франківської області.[2]

Його іменем названо вулицю у місті Калуш Івано-Франківської області.[3]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]