Яворський Леонід Федорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яворський Леонід Федорович
Народження 25 грудня 1925(1925-12-25)
Новогригорівка, Благодатненська сільська громада, Арбузинський район, Одеська область
Смерть 1989
Країна  СРСР
Навчання Одеське художнє училище і Латвійська академія мистецтв
Діяльність художник
Вчитель Павлюк Микола Артемович, Цимпаков Всеволод Олександрович, Мучник Леонід Овсійович, Тодоров Михайло Дмитрович і Крижевський Григорій Зіновійович
Член Спілка радянських художників України
У шлюбі з Миронова Єлизавета Федорівна

Леоні́д Фе́дорович Яво́рський (25 грудня 1925, Новогригорівка — пом. 1989) — український радянський живописець; член Спілки радянських художників України з 1966 року[1]. Чоловік художниці Єлизавети Миронової.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 25 грудня 1925 року в селі Новогригорівці (нині Первомайський район, Миколаївської області, Україна). Навчався в семирічній школі в рідному селі. Протягом 1947—1952 років навчався в Одеському художньому училищі, був ячнем Миколи Павлюка, Всеволода Цимпакова, Леоніда Мучника, Михайла Тодорова, Григорія Крижевського. Пізніше навчався у Ризькій академії мистецтв[1].

Мешкав у Запоріжжі, в будинку на проспекті Леніна № 234, квартира № 83. Помер у 1989 році[1].

Творчість[ред. | ред. код]

Працював в галузі станкового живопису. Автор пейзажів. Серед робіт:

  • «Вид на „Запоріжсталь“» (1960);
  • «Зимове мереживо» (1960, картон, олія);
  • «Форт Байди» (1964);
  • «Український мотив» (1967);
  • «Прийшла весна» (1968);
  • «Синій Дніпро» (1969);
  • «За селом» (1970-ті, картон, олія);
  • «Савраска» (1980-ті, полотно, олія).

У парі з дружиною оформив ресторан «Козачий дозор» в Запоріжжі, готель «Україна» в Москві і ресторан «Курені» в Києві[1].

Брав участь у всеукраїнських виставках з 1960 року.

Примітки[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]