Яворівський військовий полігон

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яворівський військовий полігон
50°02′44″ пн. ш. 23°36′20″ сх. д. / 50.04555556002777195° пн. ш. 23.60583333002777806° сх. д. / 50.04555556002777195; 23.60583333002777806Координати: 50°02′44″ пн. ш. 23°36′20″ сх. д. / 50.04555556002777195° пн. ш. 23.60583333002777806° сх. д. / 50.04555556002777195; 23.60583333002777806
Країна Flag of Ukraine.svg Україна
Розташування Яворівський район
Тип Військовий полігон
Площа 36 153 га
Дата заснування 1940

Яворівський військовий полігон. Карта розташування: Україна
Яворівський військовий полігон
Яворівський військовий полігон
Яворівський військовий полігон (Україна)
CMNS: Яворівський військовий полігон у Вікісховищі
Емблема Міжнародного центру миротворчості та безпеки (новий варіант)
КПП Яворівського полігону (2008)
Ландшафт Яворівського полігону (2008)
Емблема Міжнародного центру миротворчості та безпеки (старий варіант)

Міжнародний центр миротворчості та безпеки, більш відомий як «Я́ворівський військовий поліго́н», — військовий полігон на заході України, розташований за 30 км на північний захід від Львова в Яворівському районі. Перебуває в підпорядкуванні Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного, до січня 1998 року підпорядковувався Прикарпатському військовому округу, пізніше ОК «Захід». Полігон займає площу 36 153 гектари, що становить 24 % від всієї території Яворівського району[1]. До створення національного парку «Яворівський» він займав територію площею 42 тисячі га, або 27 % території району[2]. Командний пункт навчального центру адміністративно розташований у с.Старичі, військова частина А4150.

Історія[ред. | ред. код]

Створений в 1940 на базі колишнього військового полігону Війська Польського, який тут існував до вторгнення СРСР до Польщі 1939 року та радянської анексії західноукраїнських земель.

13 лютого 1940 Рада народних комісарів Української РСР прийняла постанову про виселення сіл, відведених під Львівський артилерійський полігон. Виселялися села Міхалейки, Верещиця, Березяки, Заязд Янівського району, Пашиця, Шкурханка, Шабельня, Юрки (Южки), Провала, Пасіка, Голубці, Горбовці, Гутисько, Хитрейки Жовківського району, Басюки, Тишики, Полине, Рикі, Тістечки, Гери, Курники, хутори Мельники, Щипки, Юнинн, Худецький, Хуки, Кравці, Клепарів, Порцієв, Вербляни Немирівського району.[3]

Під час розширення полігону примусово депортовані близько 125 000 мешканців сіл, які знаходились на цій території, зникло більше 170 сіл та хуторів, 12 церков та каплиць, 2 костели, 14 кладовищ, сотні культурних та історичних пам'яток[2]. Виселення мешканців з земель, які було відведено для розширення полігону, проводилось в Південну Бессарабію (сучасний південь Одеської області) та прилеглі території[2].

У 1941-1944 цей район використовувався німецьким Вермахтом (нім. Truppenübungsplatz Galizien) під назвою Галицький військовий полігон.

У липні 1944 в лісових масивах Яворівського полігону проходив збір партизанських сотень «Голуба», «Ема» (командир — Дмитро Пелип), «Залізняка» (командир — Іван Шпонтак), «Яструба» Української повстанської армії та боївок підпільної сітки ОУН (разом — понад 1000 бійців) для організації спільного переходу німецько-радянської лінії фронту[4].

В радянські часи будівлі населених пунктів, з яких були депортовані мешканці, зокрема церква Святого Михаїла у селі Велика Вишенька, збудована в 1927 та освячена за участі митрополита УГКЦ Андрея Шептицького, використовувались як мішені для стрільби[2].

Сьогодні Яворівський полігон є одним з двох в Україні (разом з Широколанівським), доступних для проведення міжнародних військових навчань.[5]

Починаючи з 1995 на території полігону проходять міжнародні навчання «Щит миру» в рамках програми «Партнерство заради миру», котрі проводяться спільно Україною та НАТО. У 1998 участь в навчаннях взяли представники 18 держав, а в 2000 — близько 1600 військовослужбовців з 26 країн світу[2].

З 2014 під час російської збройної агресії проти України, тут активно проходять тренування підрозділи Збройних сил та Національної гвардії України.

3 липня 2017 ще один підрозділи десантних військ завершив підготовку за програмою «Об'єднаної багатонаціональної групи з підготовки — Україна» (JMTG-U)[6]

В 2017 на Яворівському військовому полігоні був створений штатний батальйон позначення дій противника (сили OPFOR).[7]

Роль OPFOR, полягає в імітації противника, тим самим створюючи реалістичну підготовку для підрозділів, які проходять через навчальний центр. Інструменти, такі як лазерна система імітації бою (MILES), допомагають моделювати ефекти бою, але саме непередбачуваність справжніх бійців OPFOR, робить боротьбу справді реальною.[8]

На початку травня 2018 було оголошено тендер на будівництво навчального центру «Бій в населеному пункті». Будівництво повинне бути завершене до кінця 2018 року .[9]

20 грудня 2018 в селі Старичі були відкриті нові гуртожитки для військовослужбовців Міжнародного центру миротворчості та безпеки. Освятив гуртожитки капелан МЦМБ Святослав Юрків.[10]

Начальники полігону[ред. | ред. код]

  1. Полковник Шаблов І. І. (червень 1961 року)
  2. Полковник Омельченко І. М. (червень 1961 — серпень 1966)
  3. Полковник Оніщенко В. Г. (серпень 1966 — грудень 1970)
  4. Полковник Носко Є. В. (грудень 1970 — липень 1975)
  5. Полковник Шмунько С. І. (липень 1975 — травень 1979)
  6. Полковник Геміш В. З. (травень 1979 — січень 1984)
  7. Полковник Білоус Б. С. (січень 1984 — вересень 1989)
  8. Полковник Коржаков В. А. (вересень 1989 — травень 1991)
  9. Полковник Андрющенко В. Ф. (травень 1991 — квітень 2004)[11]
  10. Полковник Струтинський О. І. (квітень 2004 — грудень 2009)[12]
  11. Підполковник Бойченко О. І. (грудень 2009 — серпень 2010)[13]
  12. Підполковник Шпінь В. С. (серпень 2010 — жовтень 2011)[14]
  13. Полковник Слісарчук І. В. (з жовтня 2011)[15]

Галерея[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Втрати[ред. | ред. код]

  • 7 грудня 2018; Позур Юрій Сергійович[16]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Новоженець хоче відібрати у військових частину Яворівського полігону. Архів оригіналу за 4 жовтень 2013. Процитовано 28 лютий 2013. 
  2. а б в г д Військовий полігон
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 2 червень 2016. Процитовано 5 травень 2016. 
  4. Партизанськими дорогами з командиром «Залізняком» Архівовано 12 листопад 2013 у Wayback Machine. — Дрогобич: Видавнича фірма «Відродження», 1997.- 359 с., ISBN 966-538-009-5
  5. Про затвердження Каталогу можливостей України щодо підтримки міжнародних миротворчих операцій та навчань zakon4.rada.gov.ua
  6. На Львівщині завершила підготовку чергова група військових за програмою «Об’єднаної багатонаціональної групи з підготовки — Україна» (JMTG-U). http://www.mil.gov.ua. Міністерство оборони України. 2017-07-03. Процитовано 4 липня 2017. 
  7. OPFOR: сильний противник робить сильну армію. https://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 2017-10-29. Процитовано 6 травня 2018. 
  8. США закупили бригадний комплект MILES - системи лазерної імітації бою для Яворівського полігону. https://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 2017-05-18. Процитовано 6 травня 2018. 
  9. На Яворівськовому військовому полігоні збудують тренувальний комплекс «Бій в населеному пункті». https://www.ukrmilitary.com/. Ukrainian Military Pages. 2018-05-06. Процитовано 6 травня 2018. 
  10. Tykhonenko, I. V. (2018). Стратегія національної безпеки США як інструмент підтримки глобального лідерства та міжнародного порядку за адміністрації Б. Обами та Д. Трампа.. Політичне життя (1). с. 158–163. ISSN 2519-2949. doi:10.31558/2519-2949.2018.1.25. Процитовано 2018-12-20. 
  11. НАРОД ТА АРМІЯ ЗАНАДТО ЄДИНІ
  12. Навчання на Яворівському полігоні небезпеки для навколишніх сіл не становлять, — полковник Струтинський
  13. Мешканці села Коти на Львівщині хочуть частину Яворівського полігону?
  14. Національна академія сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного
  15. Начальника Яворівського полігону підозрюють у роботі на російську розвідку
  16. Помер учасник АТО з Львівщини Юрій Позур

Посилання[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]