Явче

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Явче
Країна Україна Україна
Область Івано-Франківська область
Район/міськрада Рогатинський район
Рада/громада Явченська сільська рада
Код КОАТУУ 2624487801
Основні дані
Засноване 1435
Населення 477
Площа 14,665 км²
Густота населення 32,53 осіб/км²
Поштовий індекс 77035
Телефонний код +380 03435
Географічні дані
Географічні координати 49°20′59″ пн. ш. 24°31′03″ сх. д. / 49.34972° пн. ш. 24.51750° сх. д. / 49.34972; 24.51750Координати: 49°20′59″ пн. ш. 24°31′03″ сх. д. / 49.34972° пн. ш. 24.51750° сх. д. / 49.34972; 24.51750
Місцева влада
Адреса ради 77035 Івано-Франківська область, Рогатинський район, село Явче, вул. Незалежності, 1 , тел. 5-67-43
Карта
Явче. Карта розташування: Україна
Явче
Явче
Явче. Карта розташування: Івано-Франківська область
Явче
Явче

Я́вче — село Рогатинського району Івано-Франківської області.

Географія[ред. | ред. код]

Територія Явченської сільської ради як адміністративно-територіальна одиниця займає площу 1939,6га. Місцевість горбиста. Лісостепова зона. Відстань від села до районного центру м. Рогатин — 16 км, до обласного центру м. Івано-Франківськ — 64 км. Село знаходиться 7 км на захід від села Конюшки, через яке проходить автомобільний шлях Львів — Івано-Франківськ. Географічне положення села: 49* 25* північної широти, 24* 30* східної довготи.

Річки в селі немає, лише протікає потічок, котрий впадає у річку Свірж. Із населених пунктів сільської ради, с. Явче з такою назвою єдине село старовинне село на всю Україну.

Історія[ред. | ред. код]

Перекази[ред. | ред. код]

Зі слів старожителів с. Явче відомо, що назва села ніколи не змінювалась і пов'язують назву села із татарським словом «яма». Згідно з легенди, яка побутує в цій місцевості, під час одного нападу на Рогатинщину, татарські орди дійшли лісовими стежками аж до місця, де в наш час[коли?] розташоване с. Явне, але далі не змогли просунутись, так як їхній шлях перегородили непрохідні хащі та ями. Через такі перешкоди ординці змінили свій маршрут і напали на Рогатин, яке зруйнували майже дощенту і більшість жителів забрали у полон. Тоді і була полонена міщанка, дівчина-красуня Настя Лісовська, відома в історії як Роксолана Хуррем. Саму місцевість, яка стала на перешкоді ординцям, вони назвали Явне, що в перекладі означає Яма. Пізніше, коли нетрі були розчищені, тут появилось поселення, котре пізніше одержало свою назву Явне від назви місцевості Явче-Яма.

Село і сьогодні знаходиться у западині. Ця легенда дійсно донесла до нас відгомін тих історичних подій котрі спричинили назву урочища, а потім новоствореного села. Немає сумніву, що це тільки легенда, досить гарна, але немає жодного наукового обґрунтування. По-перше татарське слово «яма» перекладається зовсім не ява, чи Явче. По-друге, як нам відомо з історії міст і сіл України, перша згадка про село Явче на Рогатинщині відноситься до 1441 року, а напад ординців на Рогатин відбувся у 1520 році, тобто через 85 років від часу першої згадки про село. В даному випадку якщо наші предки називали поселення тільки пов'язані з татарськими нападами на наш край, то в такому випадку усі поселення у нашому краю були би суцільними похідними від татарських слів, а цього, як ми бачимо, не сталось.

Назва[ред. | ред. код]

Походить від особового імені. У давні часи назви населених пунктів на Прикарпатті типу Данильче, Черче, Михальче, та інші, були досить поширеними. Письмові джерела «акта гродські і земські» просто рясніють назвами населених пунктів із закінченням на «че».

Факти[ред. | ред. код]

22 липня 1423 р. львівський римо-католицький архієпископ Януш виміняв власне село Явче на Поточани в його власника Якуша.[1] Після того Якуш став називатись Явецьким. Вдалось визначити, що мова йде власне про власників сіл Прикарпаття, а не про самі села, і ця дата є письмовою згадкою про село, а не датою заснування даного села. Воно вже на цей час існувало.

Наступну письмову згадку про село Явче, а точніше, про його власника Якуша Явецького маємо за 26 вересня 1435 року. Сумніватись у тому, що Якуш Явецький (прізвищ у ті часи не існувало) є власником іншого села на Рогатинщині не доводиться, тому що з такою назвою це єдине село на всю Україну, а можливо й на весь світ.

Згадується село 30 травня 1440 року[2] і 6 березня 1441 року у книгах галицького суду[3].

Жителі села взяли активну участь у повстанні за часів Богдана Хмельницького. На замок міста Журова напали селяни з сіл Явче, Воскресінці, Васьчина і разом з іншими сусідами пограбували його. З 1859 року, внаслідок люблінської унії, село належало Польщі. В селі, станом на 01.01.2011 року нараховується 247 господарств із населенням 419 жителів.

Десь в середині 18 ст. один із найбільших власників землі грабі Кельнер (в той час у селі налічувалось 72 двори) поділив свої землі між синами Яном і Юзефом. Внаслідок цього поділу за 3 км. На північ від Явче виник хутір (двір Городьків). Згодом власник цього двору віддав східну частину синові Радвану. Так виник хутір Радванів (Радванівка). Це було переважно польські поселення. Окремими населеними пунктами вони стали між 1-м квітнем 1934 року то 1-м квітнем 1935 року. В селах були однокласні українські та польські школи. Села знищені після Другої Світової Війни.

На початку 19 ст. в 30-і роки за 2 км. На захід від села Явче виникло село Межигаї. Сама назва селища походить від місця розташування цього поселення, так як поселення і на сьогоднішній день його оточують з двох сторін ліси (гаї).

У 1939 році в селі проживало 1490 мешканців (1410 українців, 10 поляків, 50 латинників, 20 євреїв), у Городькові — 370 мешканців (80 українців, 205 поляків, 80 польських колоністів, 5 латинників), у Радванові — 500 мешканців (110 українців, 265 поляків, 120 польських колоністів, 5 латинників)[4].

Сучасний стан[ред. | ред. код]

В селищі нараховується 480 жителів. В селі є деревяна церква Св. Дмитра 1897

Уродженці[ред. | ред. код]

В селі народилися:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Акти ґродські і земські. — Львів, 1870. — Т. 3. (пол., лат.) с. 183-185, XCV.
  2. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.85, № 845 (лат.)
  3. Akta grodzkie i ziemskie, T.12, s.94, № 923
  4. Володимир Кубійович. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939, стор. 67 — Вісбаден, 1983. — 205 с.

Джерела[ред. | ред. код]