Ядерна зима

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ядерний вибух у Нагасакі, Японія

Ядерна зима — гіпотетичний глобальний стан клімату Землі в результаті широкомасштабної ядерної війни. За гіпотезою вважається, що в результаті викиду в стратосферу великої кількості диму і сажі, масштабних пожеж при вибуху 30%-40% накопичених у світі ядерних бомб, температура на планеті повсюдно знизиться до арктичної в результаті суттєвого підвищення кількості відбитого світла.

Вперше можливість ядерної зими передбачена Карлом Саганом в США (1983).

В СРСР з таким же припущенням виступив Г. С. Голіцин, розрахунки виконав В. В. Александров.

Сутність ядерної зими[ред.ред. код]

Відносно ядерної зими є два невідомих чинники: по-перше, наскільки вона буде тривалою і холодною, а по-друге, якою мірою ядерна зима означає вимирання людства. Відносно першого фактора існують різні оцінки: від украй суворих (Н.Н. Моїсєєв, Карл Саган) до відносно м'яких концепцій «ядерної осені». Існуюча критика концепції ядерної зими зосереджується навколо наступних питань:

  • Яка кількість сажі виникне і буде викинута в тропосферу у разі великомасштабної ядерної війни?
  • Який вплив вона матиме на температуру Землі?
  • Як довго вона буде перебувати у верхніх шарах атмосфери?
  • Який вплив матиме падіння температури на виживання людей?

Окремі дослідження зосереджуються на аналізі кожного з цих факторів, приймаючи як даність результати попереднього. Наприклад, недавнє американське дослідження проблеми впливу ядерної зими на клімат приймає як вихідні дані кількість сажі в тропосфері, рівну 150 млн. тонн. У вихідному аналізі Н. М. Моїсеєва [Моісеєв 1985] ця кількість була 4 млрд. тонн, і відповідно, падіння температури склало 20, а не 50 градусів, як у М.М. Моїсеєва. У статті І.М. Абдурагімова ""Про неспроможність концепції "ядерної ночі" і "ядерної зими" внаслідок пожеж після ядерного поразки"" [Абдурагімов +2009] наводиться жорстка критика саме за кількістю сажі, що виділиться в результаті повномасштабної ядерної війни. При лісовій пожежі згорає в середньому тільки 20% від горючої маси, з неї тільки половина є по масі чистим вуглецем, і більшість цього вуглецю згоряє повністю, тобто, - без залишку частинок вугілля. При цьому, тільки частина сажі буде настільки дрібнодисперсною, що зможе висіти в тропосфері і затемнювати Землю. Щоб транспортувати цю сажу в тропосферу, де вона може «зависнути» через відсутність там конвекції, потрібно виникнення специфічного явища - вогняного торнадо (оскільки сама куля ядерного гриба, минає високо в тропосферу, має настільки велику температуру, що в ній всі частинки сажі згорають ). Вогняне торнадо утворюється не при всіх ядерних вибухах, Воно не повинно утворюватися в сучасних містах, побудованих таким чином, щоб уникнути цього ефекту, наприклад, у містах колишнього СРСР. І, крім того, воно різко покращує згорання, як хутра в плавильній печі, в силу чого сажі в ньому набагато менше.

Ці особливості відрізняють сажу при ядерній зимі від звичайного вулканічного пилу, що буквально вистрілюється в стратосферу з жерла вулкана. При цьому, вулканічний пил складається з більш важкого оксиду кремнію і набагато швидше випадає з тропосфери.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • P. J. Crutzen , J.W. Birks The atmosphere after a nuclear war: Twilight at noon. Ambio 11, 114 (1982).

Посилання[ред.ред. код]