Перейти до вмісту

Ядерний об'єкт Натанз

Координати: 33°43′30″ пн. ш. 51°43′30″ сх. д. / 33.725° пн. ш. 51.725° сх. д. / 33.725; 51.725
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Ядерний об'єкт Натанз
англ. Shahid Ahmadi Roshan Nuclear Facilities
нім. Urananreicherungsanlage Schahid-Ahmadi-Roschan Редагувати інформацію у Вікіданих
33°43′30″ пн. ш. 51°43′30″ сх. д. / 33.725° пн. ш. 51.725° сх. д. / 33.725; 51.725
Типuranium enrichment plantd Редагувати інформацію у Вікіданих
Штаб-квартираNatanz Countyd Редагувати інформацію у Вікіданих
 Іран Редагувати інформацію у Вікіданих

Мапа
CMNS: Ядерний об'єкт Натанз у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Ядерний об'єкт Натанз, офіційно Ядерний об'єкт Шахід Ахмаді Рошан — один з ядерних об'єктів(інші мови) в Ірані, побудований поблизу Натанза для збагачення урану. Цей центр є частиною ядерної програми Ірану[1], програми, вартість якої оцінюється в 2—3 трильйони доларів США[2]. Підземний збагачувальний комплекс цього центру захищений бетонним щитом товщиною приблизно 7,6 метра[3].

За даними іранської влади, центрифужні установки в цьому центрі побудовані під землею[4], на глибині від 40 до 50 метрів. Цей конструкційний проєкт обрано з міркувань «безпеки людей»[5], а також захисту від «можливого повітряного нападу»[6][7].

Існування цього ядерного центру вперше викрила у 2002 році Народна організація моджахедів Ірану[8]. Агентство Reuters повідомило, що вибухи сталися в цьому районі під час ізраїльських ударів по Ірану в червні 2025 року[9]. За словами керівника Міжнародного агентства з атомної енергії Рафаеля Гроссі, наземний об'єкт був частково зруйнований під час ударів[10][11].

Найменування

[ред. | ред. код]

У лютому 2012 року, за присутності тодішнього президента Ірану Махмуда Ахмадінежада, назви 5 ядерних центрів та департаментів Ірану змінили на імена п'яти вбитих людей. Назву Ядерний об'єкт в Натанзі змінено на «Ядерний об'єкт імені Шахіда Ахмаді Рошана» на згадку про Мостафу Ахмаді Рошана(інші мови), якого вбито 11 січня 2012 року[12].

До цього назва цього ядерного об'єкта була такою ж, як і назва сусіднього міста Натанз. Він досі відомий у світі під назвою «Ядерний об'єкт Натанз»[13].

Об'єкти

[ред. | ред. код]

Завод зі збагачення палива (ЗЗП) займає площу 100 000 квадратних метрів, розташований на глибині 8 метрів під землею та захищений бетонною стіною товщиною 2,5 метри, яка також захищена іншою бетонною стіною. У 2004 році дах зміцнили залізобетоном і насипали 22 метри землі. Комплекс описують як розташований приблизно на трьох поверхах під землею[14], що складається з трьох підземних будівель, дві з яких побудували для розміщення 50 000 центрифуг, близько 14 000 з яких встановлено, а близько 11 000 працюють[14], та шести наземних будівель, включно з двома залами площею 25 000 квадратних метрів, що використовуються для складання газових центрифуг[15], а також низки адміністративних будівель.

Пілотний завод зі збагачення палива (ПЗЗП) розташований у комплексі, розміщеному в кількох наземних будівлях, і служить установкою для досліджень, розробок, випробувань і пілотного збагачення[16][17]. Об'єкт розпочав роботу у 2003 році[16][17]. Він складається з одного залу, розділеного на секцію для досліджень та розробок, а також виробничу секцію, і може вмістити 6 каскадів по 164 центрифуги кожен[16][17]. ПЗЗП використовується Іраном для випробування нових конструкцій центрифуг. У звітах МАГАТЕ задокументовано наявність на об'єкті центрифуг IR-1, IR-2m, IR-3, IR-4, IR-5, IR-6 та IR6s[16][18][19], а станом на листопад 2022 року Іран брав участь у випробуваннях центрифуг IR-8, IR-8b та IR-9 на цьому об'єкті[17][20].

Історія

[ред. | ред. код]

Визнання, діяльність та розширення

[ред. | ред. код]

У 2002 році Національна рада опору(інші мови) викрила існування нерозкритого об'єкта зі збагачення урану в Натанзі, що викликало занепокоєння щодо ядерної програми Ірану[21][22][23].

У 2003 році, після того, як іранський уряд офіційно визнав існування об'єктів, Міжнародне агентство з атомної енергії провело їх перевірку та виявило, що вони мають більш просунуту ядерну програму, ніж раніше передбачала американська розвідка[24]. Початкове виявлення об'єкта зі збагачення в Натанзі, а також відмова Ірану повноцінно співпрацювати з МАГАТЕ, загострили напруженість між Іраном та західними державами[25].

У лютому 2003 року Генеральний директор МАГАТЕ Мохамед Ель-Барадей відвідав об'єкт і повідомив, що 160 центрифуг завершені та готові до експлуатації, а ще 1000 перебувають на стадії будівництва[26]. Протягом 2003 року інспектори МАГАТЕ виявили частинки високозбагаченого урану (ВЗУ) на об'єкті в Натанзі[27]. Іран стверджував, що матеріал був забруднений країною-постачальником, хоча Іран не назвав її назви[27]. Відповідно до Кодексу 3.1 Додаткових домовленостей до угоди про гарантії Ірану, що діяли до того часу, Іран не був зобов'язаний декларувати об'єкт зі збагачення в Натанзі до шести місяців до ввезення ядерного матеріалу на об'єкт[28].

Збагачення урану на заводі зупинено в липні 2004 року під час переговорів з європейськими країнами. У 2006 році Іран оголосив про відновлення збагачення урану. У вересні 2007 року уряд Ірану оголосив про встановлення 3 центрифуг у Натанзі. У 2010 році іранський уряд повідомив Міжнародне агентство з атомної енергії, що майбутні програми збагачення здійснюватимуться в Натанзі й розпочнуться в березні 2011 року[29].

Після обрання Махмуда Ахмадінежада президентом Ірану в серпні 2005 року режим змінив свою позицію щодо співпраці з МАГАТЕ, а 10 січня 2006 року Іран зняв захисні пломби МАГАТЕ з об'єкта та відновив збагачення урану, ввівши газоподібний гексафторид урану (UF6) у центрифуги[30][31]. За даними МАГАТЕ, у 2009 році в Натанзі встановлено приблизно 7000 центрифуг, з яких 5000 виробляли низькозбагачений уран[32]. У серпні 2010 року МАГАТЕ заявило, що Іран почав використовувати другий комплект із 164 центрифуг, з'єднаних у каскад, для збагачення урану до 20 % на своєму пілотному заводі зі збагачення палива в Натанзі[33].

У 2010 році іранська заява, підтверджена МАГАТЕ, свідчила про те, що PFEP розпочав збагачення гексафториду урану до 20 %[34][35]. Починаючи з липня того ж року, Іран почав постачати UF6 у два взаємопов'язані каскади IR-1 зі 164 центрифуг кожен, що знаходяться у виробничому цеху. Станом на травень 2013 року Іран виробив 77,8 кг UF6, збагаченого до 20 % у ПЗЗП[36]. Цей розвиток подій посилив занепокоєння щодо потенційного ядерного прориву, оскільки великий запас урану, збагаченого до 20 %, скоротив би час, необхідний для виробництва збройового урану, більш ніж вдвічі. У квітні 2021 року Іран розпочав збагачення UF6 до 60 % на ПЗЗП, використовуючи центрифуги IR-4 та IR-6[37][38].

У січні 2013 року Ферейдун Аббасі з Організації з атомної енергії Ірану заявив: «У Натанзі триває збагачення урану на п'ять відсотків, і ми продовжимо збагачення на 20 відсотків у Фордо та Натанзі, щоб задовольнити наші потреби»[39].

Щоденна інспекція об'єкта в Натанзі МАГАТЕ була узгоджена в рамках угоди про скорочення збагачення ядерного урану, укладеної з країнами P5+1(інші мови) у листопаді 2013 року[40].

У червні 2020 року Організація з атомної енергії Ірану опублікувала фотографії будівлі, яка, як вважалося, була об'єктом збирання центрифуг, після недавніх вибухів(інші мови). Неназваний співробітник близькосхідної розвідки пізніше заявив, що пошкоджено об'єкт вибуховим пристроєм.[41]

28 жовтня 2020 року Міжнародне агентство з атомної енергії опублікувало супутникові знімки, які свідчать про те, що Іран розпочав будівництво підземної електростанції поблизу свого ядерного об'єкта в Натанзі[42]. У березні 2021 року Іран відновив збагачення урану на об'єкті в Натанзі за допомогою третього комплекту вдосконалених ядерних центрифуг(інші мови), що стало серією порушень нечинної ядерної угоди 2015 року[43].

У жовтні 2020 року Центр досліджень нерозповсюдження(інші мови) опублікував супутникові знімки, які підтверджують, що Іран розпочав будівництво підземного заводу поблизу свого ядерного об'єкта в Натанзі[44]. У листопаді 2020 року МАГАТЕ повідомило, що Іран почав подавати гексафторид урану (UF6) у нещодавно встановлений підземний каскад зі 174 вдосконалених центрифуг IR-2m у Натанзі, що заборонено СВПД[45]. У грудні 2020 року МАГАТЕ повідомило, що Тегеран «зберігає більш ніж у 12 разів більше збагаченого урану», ніж дозволено СВПД, і що «також розпочалися роботи з будівництва нових підземних об'єктів поблизу Натанза, його головного збагачувального об'єкта»[46].

У березні 2021 року Іран відновив збагачення урану на об'єкті в Натанзі за допомогою третього комплекту вдосконалених ядерних центрифуг IR-4, що стало серією порушень ядерної угоди 2015 року[47][48]. 10 квітня Іран почав закачувати газоподібний гексафторид урану в сучасні центрифуги IR-6 та IR-5 у Натанзі, але наступного дня в мережі розподілу електроенергії сталася аварія[49]. 11 квітня ІРНА повідомила, що інцидент стався через відключення електроенергії, і що постраждалих немає, а витоку радіоактивних матеріалів не було[50]. Зрештою з'явилися додаткові подробиці про те, що насправді напад організував Ізраїль[51].

14 квітня 2022 року МАГАТЕ у звіті, з яким ознайомилося агентство Reuters, повідомило, що Іран починає експлуатувати новий цех у Натанзі, де виготовлятимуться деталі для центрифуг для збагачення урану з використанням обладнання, переміщеного з його нині закритого заводу в Караджі[52].

29 квітня 2022 року, за словами генерального директора МАГАТЕ Рафаеля Гроссі, новий цех Ірану в Натанзі для виготовлення деталей центрифуг був створений під землею, ймовірно, для захисту від можливих атак[53].

Згідно з даними Iran Watch, станом на жовтень 2024 року на заводі зі збагачення палива (FEP) у Натанзі працювало 36 каскадів (кластерів) центрифуг IR-1 та 30 більш досконалих центрифуг моделей IR-2m, IR-4 та IR-6, тоді як на пілотному заводі зі збагачення палива (PFEP) у Натанзі працювало майже 1000 вдосконалених центрифуг моделей IR-4 та IR-6[54], які збагачують уран до 60 %[55]. У Натанзі зберігається кілька тисяч центрифуг ІР-1, а також низка потужних центрифуг, що розробляються, що сприяє зростанню запасів збагаченого урану Ірану[54]. Накопичення та остаточне розгортання великої кількості центрифуг дозволило б Ірану пришвидшити виробництво ядерного палива[54] та потенційно дозволило б подальше збагачення урану збройового класу[56].

У листопаді 2024 року, за даними Washington Post, супутникові знімки показують, що на ядерному об'єкті в Натанзі триває будівництво. Також Міжнародне агентство з атомної енергії оголосило, що Іран будує вдосконалений завод зі складання центрифуг під землею ядерного об'єкта Натанз[57][58].

Диверсії та кібератаки

[ред. | ред. код]

Завод в Натанзі постраждав внаслідок складної кібератаки, яку, як стверджується, здійснено в межах операції під назвою «Олімпійські ігри» коаліцією німецьких, французьких, британських, американських, голландських та ізраїльських розвідувальних організацій[59]. У атаці використано черв'яка Stuxnet, який перешкоджав роботі центрифуг заводу та з часом завдавав їм шкоди[60]. Ймовірною метою кібератаки було не повне знищення ядерної програми Ірану, а зупинення її розвитку настільки, щоб санкції та дипломатія набули чинності[59]. Цієї нібито мети досягнуто, оскільки в липні 2015 року досягнуто Спільного всеохоплюючого плану дій щодо ядерної зброї з Іраном[59].

Близько 2-ї години ночі за місцевим часом 2 липня 2020 року на заводі з виробництва центрифуг на об'єкті зі збагачення урану в Натанзі сталася пожежа та вибух(інші мови)[61][62]. Відповідальність за напад взяла на себе група, відома як «Гепарди Батьківщини»[63]. Деякі іранські чиновники припустили, що інцидент міг бути спричинений кіберсаботажем[64].

10 квітня 2021 року Іран почав закачувати газоподібний гексафторид урану в сучасні центрифуги IR-6 та IR-5 у Натанзі, але наступного дня в мережі розподілу електроенергії сталася аварія(інші мови)[65]. 11 квітня ІРНА повідомила, що інцидент стався через відключення електроенергії, і що постраждалих немає, а витоку радіоактивних матеріалів не було[66]. У повідомленнях стверджувалося, що напад організував Моссад[67]. 17 квітня іранське державне телебачення назвало 43-річного Резу Карімі з Кашана підозрюваним у відключенні електроенергії, заявивши, що він утік з країни до того, як стався саботаж[68][69]. У липні 2021 року, як повідомляється, Іран обмежив доступ інспекторів до заводу[70].

Ізраїльські авіаудари 2025 року

[ред. | ред. код]

Джерела повідомляють, що це місце атаковано в межах операції «Висхідний лев»[71][72]. Ізраїльський чиновник заявив, що об'єкт був зруйнований[73]. За словами керівника МАГАТЕ Рафаеля Гроссі, наземний об'єкт зі збагачення був повністю знищений[74].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Nuclear Facility of Natanz (Kashan) [تاسیسات هسته‌ای نطنز (کاشان)] (англ.). Процитовано 4 листопада 2024.
  2. ↑ Mahoutchi, Farid (3 червня 2025). IAEA Report and Geo-Economic Data Expose Iran’s Nuclear Program as Weapons-Driven. NCRI (амер.). Процитовано 15 червня 2025.
  3. ↑ Fire damages building at Iran nuclear enrichment site; reactor said untouched [حادثه آتش سوزی در مجتمع غنی سازی هسته‌ای ایران: راکتور دست نخورده و سالم است]. The Times of Israel (англ.). Процитовано 4 листопада 2024.
  4. ↑ نقشه و تصاویر ماهواره‌ای از تأسیسات اتمی ایران [Map and satellite images of Iran's nuclear facilities] (перс.). 17 листопада 2011. Процитовано 4 листопада 2024.
  5. ↑ Ahmadinejad: Nuclear facilities are built underground for people's safety (перс.). 21 січня 2012. Процитовано 4 листопада 2024.
  6. ↑ تأیید آغاز غنی‌سازی اورانیوم در تأسیسات زیرزمینی ایران [Approval of the start of uranium enrichment in Iran's underground facilities] (перс.). 9 січня 2012. Процитовано 4 листопада 2024.
  7. ↑ Natanz Nuclear Facility created at 50 meters underground [تاسیسات هسته‌ای نطنز در ۵۰ متری زیر زمین ایجاد شد] (англ.). 13 квітня 2021. Процитовано 4 листопада 2024.
  8. ↑ ادعای مجاهدین خلق درباره انتقال یک مرکز تحقیقات هسته‌ای در ایران [People's Mojahedin Organization claim about the transfer of a nuclear research center in Iran]. رادیو فردا (перс.). 12 жовтня 2013. Процитовано 4 листопада 2024.
  9. ↑ Israel says it strikes Iran amid nuclear tensions. Reuters (англ.). 13 червня 2025. Процитовано 13 червня 2025.
  10. ↑ Iran’s above-ground enrichment plant at Natanz destroyed, IAEA chief says. Reuters (амер.). Процитовано 14 червня 2025 — через The Times of Israel.
  11. ↑ IAEA Says Natanz Is Among Iranian Sites That Were Hit. WSJ (амер.). Процитовано 13 червня 2025.
  12. ↑ گشت‌وگذار در سرزمین هسته‌ای [Excursion in the nuclear land]. شرق (перс.). Процитовано 4 листопада 2024.
  13. ↑ احمدی‌نژاد از "دستاوردهای بزرگ هسته‌ای ایران" خبر داد [Ahmadinejad announced Iran's "great nuclear achievements"]. Deutsche Welle (перс.). Процитовано 4 листопада 2024.
  14. ↑ а б Where are Iran's main nuclear sites and what does it use them for? | Reuters.
  15. ↑ Natanz Enrichment Complex. The Nuclear Threat Initiative (англ.). Процитовано 2 березня 2025.
  16. ↑ а б в г IAEA and Iran: Chronology of Key Events. www.iaea.org (англ.). 5 листопада 2014. Процитовано 16 червня 2025.
  17. ↑ а б в г Pilot Fuel Enrichment Plant (PFEP). The Nuclear Threat Initiative (англ.). Процитовано 3 березня 2025.
  18. ↑ International Atomic Energy Agency, «Implementation of the NPT Safeguards Agreement and relevant provisions of Security Council Resolutions in the Islamic Republic of Iran,» Report by the Director General, August 2013, https://www.iaea.org/newscenter/focus/iran/chronology-of-key-events
  19. ↑ International Atomic Energy Agency, «Implementation of the NPT Safeguards Agreement and relevant provisions of Security Council Resolutions in the Islamic Republic of Iran,» Report by the Director General, 25 May 2012, https://www.iaea.org/newscenter/focus/iran/chronology-of-key-events
  20. ↑ Explainer: Iran's Centrifuges. United States Institute of Peace (англ.). 22 листопада 2021. Архів оригіналу за 23 листопада 2021. Процитовано 3 березня 2025.
  21. ↑ Nuclear Safeguards, Security, and Nonproliferation: Achieving Security with Technology and Policy. Butterworth-Heinemann. 2019. с. 115—120.
  22. ↑ The Trajectory of Iran's Nuclear Program. Palgrave Macmillan. 2015. с. 148.
  23. ↑ Friedrichs, Gordon (February 2014), Smart Security Council? Analyzing the effectiveness of targeted sanctions, Anchor Academic, ISBN 978-3-95489-521-2
  24. ↑ P. Clawson (2006). Foreign Relations Under Khatami. Eternal Iran: Continuity and Chaos. Palgrave Macmillan. ISBN 978-1403962768.
  25. ↑ Nuclear Safeguards, Security, and Nonproliferation: Achieving Security with Technology and Policy. Butterworth-Heinemann. 2019. с. 120.
  26. ↑ Pike, John (2006). Natanz [Kashan]. GlobalSecurity.org. Процитовано 28 травня 2006.
  27. ↑ а б Iran's Nuclear Facilities. www.atomicarchive.com. Процитовано 2 березня 2025.
  28. ↑ Treverton, Gregory F. (May 2013). CIA Support to Policymakers: The 2007 National Intelligence Estimate on Iran's Nuclear Intentions and Capabilities (PDF). Intelligence & Policy. Center for the Study of Intelligence. Архів оригіналу (PDF) за 16 жовтня 2020. Процитовано 13 серпня 2020.
  29. ↑ Iran's key nuclear sites. BBC News. 15 жовтня 2013. Процитовано 25 листопада 2013.
  30. ↑ Natanz Enrichment Complex. The Nuclear Threat Initiative (англ.). Процитовано 2 березня 2025.
  31. ↑ International Atomic Energy Agency, «Implementation of the NPT Safeguards Agreement in the Islamic Republic of Iran,» Report by the Director General, 28 April 2006, www.iaea.org; International Atomic Energy Agency, «Implementation of the NPT Safeguards Agreement and Relevant Provisions of Security Council Resolution 1737 (2006) in the Islamic Republic of Iran,» Report by the Director General, 22 February 2007, www.iaea.org.
  32. ↑ Institute for Science and International Security (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 14 березня 2016. Процитовано 16 червня 2025.
  33. ↑ IAEA: Iran Activates Enrichment Equipment. Associated Press. 9 серпня 2010.
  34. ↑ International Atomic Energy Agency, «Implementation of the NPT Safeguards Agreement and relevant provisions of Security Council Resolutions 1737 (2006), 1747 (2007), 1803 (2008), and 1835 (2008) in the Islamic Republic of Iran,» Report by the Director General, 18 February 2010, https://www.iaea.org/newscenter/focus/iran/chronology-of-key-events
  35. ↑ Ram (8 лютого 2010). Pressure grows for Iran sanctions over atomic plans. Iran Focus (амер.). Процитовано 3 березня 2025.
  36. ↑ International Atomic Energy Agency, «Implementation of the NPT Safeguards Agreement and relevant provisions of Security Council Resolutions in the Islamic Republic of Iran,» Report by the Director General, August 2013, https://www.iaea.org/newscenter/focus/iran/chronology-of-key-events
  37. ↑ David Albright, Paul Brannan, and Andrea Stricker, «Has Iran Initiated a Slow Motion Breakout to a Nuclear Weapon?» Institute for Science and International Security, 12 July 2010, www.isisnucleariran.org.
  38. ↑ Pilot Fuel Enrichment Plant (PFEP). The Nuclear Threat Initiative (англ.). Процитовано 3 березня 2025.
  39. ↑ Iran will continue 20% enrichment at Fordo, Natanz: official. Tehran Times. 9 січня 2013. Архів оригіналу за 5 грудня 2013. Процитовано 25 листопада 2013.
  40. ↑ Iran nuclear deal: Key points. BBC News. 24 листопада 2013. Процитовано 25 листопада 2013.
  41. ↑ Sanger, David E.; Broad, William J.; Bergman, Ronen; Fassihi, Farnaz (2 липня 2020). Mysterious Explosion and Fire Damage Iranian Nuclear Enrichment Facility. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 3 липня 2020.
  42. ↑ Satellite photos show activity at Iran's Natanz nuclear facility. The Independent. Процитовано 28 жовтня 2020.
  43. ↑ Murphy, Francois (8 березня 2021). Iran enriching with new set of advanced machines at Natanz: IAEA. Reuters. Процитовано 17 березня 2021.
  44. ↑ Satellite photos show activity at Iran's Natanz nuclear facility. The Independent. 28 жовтня 2020. Процитовано 28 жовтня 2020.
  45. ↑ Iran feeds uranium gas into advanced centrifuges underground - IAEA report. Reuters (англ.). 18 листопада 2020. Процитовано 18 листопада 2020.
  46. ↑ Iran is alarmingly defiant over its nuclear ambitions. The Telegraph. 1 грудня 2020. Архів оригіналу за 12 січня 2022.
  47. ↑ Murphy, Francois (8 березня 2021). Iran enriching with new set of advanced machines at Natanz: IAEA. Reuters. Процитовано 17 березня 2021.
  48. ↑ Iran using advanced uranium enrichment at prior exploded facility
  49. ↑ ‘Mossad behind attack on Iran’s Natanz nuclear facility’ | The Jerusalem Post. The Jerusalem Post | JPost.com (англ.). 13 квітня 2021. Процитовано 16 червня 2025.
  50. ↑ Electrical Problem Strikes Iran's Natanz Nuclear Facility. Voice of America (англ.). 11 квітня 2021. Процитовано 11 квітня 2021.
  51. ↑ Reports: Mossad Behind Iran Attack. Hamodia. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 11 квітня 2021.
  52. ↑ Iran is opening new centrifuge-parts workshop at Natanz -IAEA report. Reuters. Reuters. Reuters. 14 квітня 2022. Процитовано 17 квітня 2022.
  53. ↑ Iran moves centrifuge-parts workshop underground at Natanz, IAEA says. Reuters. Reuters. Reuters. 28 квітня 2022. Процитовано 2 травня 2022.
  54. ↑ а б в Iran's Nuclear Timetable: The Weapon Potential | Iran Watch. www.iranwatch.org. Процитовано 2 березня 2025.
  55. ↑ Where are Iran's main nuclear sites and what does it use them for? | Reuters.
  56. ↑ Iran's key nuclear sites. BBC News (брит.). 6 грудня 2010. Процитовано 2 березня 2025.
  57. ↑ Satellite photos show construction at Iran nuclear site [عکس‌های ماهواره‌ای ساخت و ساز در سایت هسته‌ای ایران را نشان می‌دهد]. Associated Press News (англ.). 28 жовтня 2020. Процитовано 4 листопада 2024.
  58. ↑ Satellite photos show construction at Iran nuclear site [عکس‌های ماهواره‌ای ساخت و ساز در سایت هسته‌ای ایران را نشان می‌دهد]. The Washington Post (англ.). Архів оригіналу за 30 жовтня 2020. Процитовано 4 листопада 2024.
  59. ↑ а б в Zetter, Kim; Modderkolk, Huib (2 вересня 2019). Revealed: How a secret Dutch mole aided the U.S. - Israeli Stuxnet cyberattack on Iran. Yahoo News. Процитовано 3 вересня 2019.
  60. ↑ Sanger, David E. (2 червня 2012). Mutually Assured Cyberdestruction?. The New York Times Company.
  61. ↑ Analysts: Fire at Iran nuclear site hit centrifuge facility. Associated Press. 2 липня 2020.
  62. ↑ Mysterious Explosion and Fire Damage Iranian Nuclear Enrichment Facility. The New York Times. 2 липня 2020.
  63. ↑ Report: Israeli cyberattack caused Iran nuclear site fire, F35s hit missile base. The Times of Israel. 3 липня 2020.
  64. ↑ Iran threatens retaliation after what it calls possible cyber attack on nuclear site. Reuters. 3 липня 2020.
  65. ↑ 'Accident' at Iran's Natanz nuclear facility after centrifuge activation
  66. ↑ Electrical Problem Strikes Iran's Natanz Nuclear Facility. Voice of America (англ.). Процитовано 11 квітня 2021.
  67. ↑ Reports: Mossad Behind Iran Attack. Hamodia. Архів оригіналу за 13 квітня 2021. Процитовано 11 квітня 2021.
  68. ↑ Iran state TV identifies man it says was behind blast at Natanz nuclear site. Reuters. 17 квітня 2021. Процитовано 17 квітня 2021.
  69. ↑ Iran Names Suspect in Natanz Attack, Says He Fled Country. U.S. News & World Report. 17 квітня 2021. Процитовано 17 квітня 2021.
  70. ↑ EXCLUSIVE Iran restricts IAEA access to main enrichment plant after attack -diplomats. Reuters. 1 липня 2021. Процитовано 14 липня 2021.
  71. ↑ Israel says it strikes Iran amid nuclear tensions. Reuters (англ.). 13 червня 2025. Процитовано 13 червня 2025.
  72. ↑ Live - Israel attacks Iran, Revolutionary Guards chief killed. www.iranintl.com (англ.). 13 червня 2025. Процитовано 13 червня 2025.
  73. ↑ Stein, Amichai (13 червня 2025). The enrichment facility in Nataz has been destroyed, Israeli official say. Twitter.
  74. ↑ Iran’s above-ground enrichment plant at Natanz destroyed, IAEA chief says. Reuters (амер.). Процитовано 14 червня 2025 — через The Times of Israel.

Посилання

[ред. | ред. код]

Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Ядерний об'єкт Натанз

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ядерний_об%27єкт_Натанз&oldid=46120486