Язичок (анатомія)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Язичок, або піднебінний язичок (лат. uvula) — невеликий конічний відросток заднього краю м'якого піднебіння, що складається зі сполучної тканини. У людини і деяких інших приматів розташовується над коренем язику. Язичок має свої м'язові волокна і покритий слизовою оболонкою.

Язичок (анатомія)
Tonsils diagram.jpg
Язичок у ротовій порожнині людини
Латинська назва uvula palatina

Commons-logo.svg Язичок (анатомія) у Вікісховищі

Функція[ред. | ред. код]

Язичок грає найважливішу роль у формуванні звуків мови, зокрема, увулярних приголосних, артикульованих шляхом ударів піднебінного язичка по задній стінці носоглотки. Особливість мови, що виявляється в заміні нормативного альвеолярного звуку [r] на увулярний [ʁ], [ɣ] або навіть гортанну змичку [ʔ], називається «ротацизмом»

Патології[ред. | ред. код]

Запалення піднебінного язичка називається увуліт (лат. uvulitis)[1]. У деяких людей спостерігаються деякі аномалії розвитку язичка, наприклад, подвоєння (лат. bifid uvula) або розщеплення. У людей з ВПЛ на піднебінному язичку можуть з'явитися конусоподібні відростки, пов'язані з його безпосереднім інфікуванням шляхом мікропошкодження (наприклад після ангіни або застуди)[2].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Ten Cate's Oral Histology, Nanci, Elsevier, 2007, с. 321
  2. eMedicine Definition.