Язловецький замок
Язловецький замок | ||||
---|---|---|---|---|
Вежа замку | ||||
48°57′27″ пн. ш. 25°26′20″ сх. д. / 48.957556° пн. ш. 25.43889° сх. д.Координати: 48°57′27″ пн. ш. 25°26′20″ сх. д. / 48.957556° пн. ш. 25.43889° сх. д. | ||||
Тип | шато | |||
Статус спадщини | пам'ятка архітектури національного значення України | |||
Країна | Україна | |||
Розташування | Язловець, нині Тернопільська область, Україна | |||
Будівництво | XVII ст. | |||
Язловецький замок у Вікісховищі |
Язловецький замок — комплекс оборонно-житлових споруд (замок, палац) XIV—XVII століття в селі Язловець (колись — місто) Бучацького району Тернопільської області. У XVI ст. вважався одним з найкращих в Україні.[1]
Етапи будівництва[ред. | ред. код]
Язловецький замок складався з двох частин:
- власне замок на найбільш високому й, одночасно, найвужчому місці горба;
- дещо нижче, на захід — нижній замок, який включав також палац, побудований у XVII столітті (обгороджений стіною на межі XVI—XVII ст.).
Замок[ред. | ред. код]
У руїнах власне замку чітко відбилися обриси початкової закладки, котра у плані має нерегулярну, видовжену п'ятикутну форму з одним усіченим (зрізаним) кутом. Замок розташовувався по осі схід-захід. У західному куті на плані квадрата знаходилася башта, а поблизу воріт, замурованих у XVI столітті до північної стіни був прибудований житловий будинок, біля якого знаходився глибокий колодязь. Зі східного кутового боку замок був захищений від можливих нападів стіною з нахилом за криницею. Перед стіною у скелі був видовбаний рів, котрий відділяв плато замку від передпілля. Вищезгадана невелика башта обнесена валом. Всередині добре видно різницю в укладці каменю в башті та інших стінах замку. Хімічний аналіз будівельного розчину виявив домішки гіпсу. Ці дані дали можливість висунути гіпотезу, що ця башта є найстаршою частиною первісного замку. Цілком імовірно, що перша оборонна споруда обмежувалася цією одинокою кам'яною баштою — сторожовою вежею, поряд з якою могли існувати дерев′яні укріплення — відновити які сьогодні вже неможливо.
Язловецький замок, який вперше згадується в документах у 1436 році, як резиденція феодалів Бучацьких гербу Абданк, має кілька будівельних періодів:
Перший період: ХІІІ — XIV ст. Нерегулярний видовжений п'ятикутник (980 м²) із квадратною баштою в гострому західному наріжнику. До північного боку примикав житловий будинок із криницею, в північно-західній стіні — брама. Зі заходу захищений скелястим урвищем, зі сходу — широким (11 м), проритим упоперек горба, ровом.
Другий період: перша половина XV ст. (1448 р.). Зі східного боку прибудовано оборонні мури нового дитинця (1180 м²), теж видовженого і п'ятикутного в плані з квадратною баштою в східному наріжнику. До східної стіни первісного замку прибудовано житловий будинок.
Третій період: 1550—1556, 1575—1607 роки. Добудова подільським воєводою Єжи Язловецьким з південно-західного боку первісного замку потужної п'ятиярусної башти-донжона (п'ятий ярус не зберігся) з потрійними бійницями для ведення перехресного вогню; між західним і східним дитинцями на місці широкого рову збудовано двоповерховий з проїздом будинок. У західному дитинці з північного боку Миколаєм та Геронімом Язловецькими прибудовано велику півкруглу бастею (через що розібрали старий будинок з криницею), перебудовано західну і північну стіни, біля яких споруджено новий житловий будинок. У східному дитинці до південної стіни в 1599 році прибудовано каплицю, до північної — двоповерховий дім.
Необхідно відзначити, що манера оформлення білокам'яного порталу над в'їздом до замку схожа на відповідну у Бережанському замку.
У четвертому періоді — 1649—1658 роках, — Александер Конєцпольський оточує замок зі сходу, заходу і півдня зовнішнім оборонним поясом — нижнім замком. Східна частина нижнього замку складається з двох з'єднаних стіною квадратних башт, одна з яких була надбрамною з підйомним мостом (не збереглися); західна частина — з прямокутного двоповерхового казематного будинку з арочним проїздом посередині і двома наріжними бастіонами, до яких зі заходу примикали довгі мури з бійницями і невеличкими овальними бастеями.
П'ятий період будівництва замку на 1747 рік, коли краківський каштелян Станіслав Понятовський сприяв перебудові нижнього замку на палац.
Палац[ред. | ред. код]
Побудований як казематне зміцнення нижнього замку, фланковане двома кутовими бастіонами, в період 1644—1659 рр. У 1747 р. будівля реконструйована, добудована двома бічними крилами, увібравши в себе оборонні стіни нижнього замку, і перетворена в палац. Він збудований з каменю і цегли, має П-подібний вигляд. Великий парадний двір-курдонер розкривається у бік замку і з'єднується наскрізним проїздом з парком.
Спогади[ред. | ред. код]
Француз на прізвище Далейрак, що перебував у почті короля Яна Собеського під час битв із турками за Поділля, писав у своєму щоденнику про замок у Язловці:
|
Дослідження, проєкт реконструкції[ред. | ред. код]
У польському журналі Tygodnik Ilustrowany за 1864 р. міститься нарис Obrazy Rusi Czerwonej з графічним зображенням руїн замку та описом краю.[2]
У 1936—1939 роках Язловецький замок досліджував польський вчений Богдан Ґеркен.[3]
Перспективний проєкт реконструкції Язловецького замку розроблений архітекторами Львівського інституту «Укрзахідпроектреставрація». Співробітники Львівського інституту «Укрзахідпроектреставрація» Микола Гайда, Оксана Бойко, Зиновій Лігу та інші, на чолі з керівником проєкту Романом Могитичем, на основі ґрунтовного аналізу архітектури Язловецького замку, проведених вимірів та інших наукових досліджень розробили проєкт реконструкції Язловецького замку.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Андрусяк Никола. Минуле Бучаччини // Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — С. 35.
- ↑ Завадський, Владислав (1864). Obrazy Rusi Czerwonej (пол) . Tygodnik Illustrowany. с. № 223, стор.5.
- ↑ Бірюльов Ю. Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2007. — Т. 7 : Ґ — Ді. — С. 41. — ISBN 978-966-02-4457-3.
Джерела[ред. | ред. код]
- Бучач і Бучаччина. Історично-мемуарний збірник / ред. колегія Михайло Островерха та інші. — Ню Йорк — Лондон — Париж — Сидней — Торонто : НТШ, Український архів, 1972. — Т. XXVII. — 944 с. — іл.
- Липа К. Язловецький замок // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 729. — ISBN 978-966-00-1359-9.
- Підставка Р. Язловецький «ключ Поділля» / Руслан Підставка // Нова доба. — 2014. — № 33 (15 серп.). — С. 4.
- Рутинський М. Замковий туризм в Україні. — Київ : Центр учбової літератури, 2007. — С. 152—154.
- Трубчанінов С. Країна замків і фортець. — 2-е видання, доповнене і перероблене. — Кам'янець-Подільський : Оіюм, 2007. — 56 с. — ISBN 966-7975-83-8.
Посилання[ред. | ред. код]
- Підставка, Р. Язловець — ключ Поділля // Наукова електронна бібліотека періодичних видань НАН України.
- Язловець // Замки і храми України.
- Ярослав Кузнецов. Язловец // Україна Інкогніта. (рос.)
- Жан-Баптіст Мартен. Картина «Здобуття Язловця», 1705 р. (пол.) (зберігається у Баварському музеї)
|