Якби нам розповіли про Париж

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Якби нам розповіли про Париж M:
Si Paris nous était conté
Si-paris-nous-etait-conte affiche .jpg
Французький постер до фільму
Жанр історична драма
Режисер Саша Гітрі
Сценарист Саша Гітрі
Оповідач Саша Гітрі
У головних
ролях
Саша Гітрі
Даніель Дар'є
Жан Маре
Жерар Філіп
Луї де Фюнес
Оператор Філіпп Агостіні
Композитор Жан Франсе
Художник Рене Рену
Кінокомпанія
  • C.L.M
  • • Gaumont
  • • Franco London Films (Франція)
Тривалість 130 хв.
Мова французька
Країна Франція Франція
Рік 1955
Дата виходу 27 січня 1956 (Франція)
IMDb ID 0048616
Рейтинг IMDb: 6.5/10 stars

«Якби нам розповіли про Париж» (фр. Si Paris nous était conté) — французький історичний фільм-драма 1955 року, поставлений режисером Саша Гітрі.

Сюжет[ред.ред. код]

Історія Парижа, від її витоків до 1955 року, розказана молодим учням Саша Гітрі, у формі «декларації світлої любові».

Людовик XI отримує першу друковану книгу з рук Комміна[fr]; Франциск I захоплюється скарбами, доставленими з Італії: їх бракувало для того, щоб надати Парижу легкість, яку так потребувало місто. Генріх III, що бачив за своє життя стільки вбивств, поодиноких і масових (Варфоломіївська ніч), причому багато яких здійснювався за його наказом (вбивство герцога де Гіза), у свою чергу, гине від руки «злого ченця» Жака Клемана. Генріх IV приймає католицьку віру, щоб одружитися на красуні Габріель д'Естре, поклавши тим самим край релігійним війнам. Та вимовляє слова «Париж коштує обідні», подарувавши їх довіку своєму царственому чоловікові.

Радник Бруссель[fr] повстає проти непосильних податків, якими обкладається народ. Його саджають у Бастилію, будівництво якої почалося в 1370 році. Мазаріні звільняє Брусселя, оскільки кардинал назначає його начальником в'язниці. Відтепер Брусселю не судилося її полишити. Бастилія приймає у свої стіни різних в'язнів: загадкових (Людина в залізній масці) і знаменитих (молодий Вольтер і Латюд, що втілює народ; останній багато разів намагається втекти, але все-таки проводить в ув'язненні 35 років. Коли 14 липня 1789 року фортецю-символ захоплюють революціонери, вони звільняють лише сімох в'язнів на очах у Бомарше, що живе у будинку навпроти.

Страта Людовика XVI; одіозний процес над Марією-Антуанеттою. Король Луї-Філіп думає, що здобув народну любов, ведучи життя простого міського мешканця, проте лише провокує революцію 1848 року. Кароліні Деланнуа, кокотка часів Другої імперії, в наші дні (1955) відмічає столітній ювілей та розповідає двом журналістам про те, що їй довелося побачити: про розкішні свята в Тюїльрі з імператрицею, про 103 уряди Третьої республіки, про те, як французький комічний співак Полюс (Жан-Поль Абан, 1845―1908) обезсмертив генерала Буланже, вигадавши про нього пісню, і про те, як Іветт Гільбер співала свій знаменитий «Фіакр». Сам Гітрі згадує про народження «Сірано де Бержерака» і Всесвітню виставку 1900 року, де вічний трубадур, що на очах сучасників пройшов крізь віки, вихваляє чесноти звичайного француза. На площі Тертр живопис (Моріс Утрілло) зустрічається з поезією (Поль Фор)[1].

У ролях[ред.ред. код]

Саша Гітрі оповідач / Людовик XI
Лана Марконі Марія-Антуанетта
Мішель Морган Габріель д'Естре
Робер Ламуре Латюд
Луї де Фюнес Антуан Аллегре
Симона Ренан маркіза де Ла Тур-Mабор
Франсуаза Арнуль герцогиня де Бассано
Даніель Дар'є Агнеса Сорель
Жан Маре Франциск I
Жан Мартінеллі Генріх IV
Жизель Паскаль графиня де Монбелло
Еміль Дран Віктор Гюго
Жак Думеніль кардинал Рішельє
Клод Нольє Анна Австрійська
Жерар Філіп трубадур
Жильбер Бокановський Людовик XVI / Гуго Обріо
Філіпп Рішар Луї-Філіпп I
Жизель Гранпре Маркіза де Севіньє
Софі Демаре Роз Бертен
Маргеріт П'єррі столітня стара
Клеман Дюур Аристид Брюан
П'єр Ларкей Бруссель[fr]
Жан Тіссьє сторож в музеї Карнавалє
• Андрекс Полюс
Андре Роанн Дідро
Жан Вебер Генріх III
Жан-Франсуа Ремі Мазаріні
Поль Коллін Карл VII
Жан Дебюкур Філіпп де Коммін[fr]
Андре Дювале Беранже
П'єр Ванек Франсуа Війон
Антуан Бальпетре Поль Верлен
Еме Кларіон П'єр Бомарше
Бернар Деран Вольтер в молодості
Жак де Фероді Вольтер у старості
Жильбер Жиль Мольєр
Робер Мануель Гюстав Флобер
Ірен Тюнк графиня де Малазе
Моріс Утрілло в ролі самого себе
Поль Фор в ролі самого себе

Знімальна група[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]

  • Лурселль, Жак Si Paris nous était conté / Если бы нам рассказали о Париже // Авторская энциклопедия фильмов. — СПб. : Rosebud Publishing, 2009. — Т. 2. — С. 1288—1292. — 3000 прим. — ISBN 978-5-904175-02-3.(рос.)

Посилання[ред.ред. код]