Якименко Олександр Никифорович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Олександр Никифорович Якименко
Якименко Олександр Никифорович.jpg
Народився 20 березня 1921(1921-03-20)
Миколаївка
Помер 24 листопада 2004(2004-11-24) (83 роки)
Поховання Байкове кладовище
Громадянство Україна Україна
Національність українець
Діяльність суддя
Посада Голова Верховного Суду України
Термін жовтень 1970 — листопад 1993
Попередник Зайчук Володимир Гнатович
Наступник Бутенко Георгій Андрійович
Партія КПРС
Нагороди
Орден Червоної Зірки Орден Трудового Червоного Прапора Орден Вітчизняної війни I ступеня
Орден Богдана Хмельницького III ступеня Орден «Знак Пошани»

Якименко Олександр Никифорович (20 березня 1921, Миколаївка — 24 листопада 2004) — український правник і державний діяч, кандидат юридичних наук (з 1968 року), заслужений юрист України, Голова Верховного Суду України у 19701993 роках. Член Ревізійної Комісії КПУ у 1976 — 1981 р. Депутат Верховної Ради УРСР 8-11-го скликань.

Біографія[ред.ред. код]

Народився 20 березня 1921 року в селі Миколаївці (тепер Вишгородського району Київської області) у сім'ї бідняків. Українець. Закінчивши семирічку, з 1935 року працював обліковцем у місцевому колгоспi «Червона Нива». В 19371940 роках — діловод бюро ЗАГСу, інспектор Димерського райвідділу міліції Київської області. Член ВКП(б) з 1940 року.

З 1940 року — на військовій службі у Червоній армії. Брав участь у німецько-радянській війні з перших днів, невдовзі став політруком. У 1942 році брав участь в обороні Сталінграда, був тяжко поранений, лікувався в госпіталі у місті Лисьві Пермської області, а згодом, після звільнення за станом здоров'я в запас, завідував міським відділом соціального забезпечення[1].

З 1944 року — заступник голови Печерського райвиконкому Києва, з 1945 року — завідувач організаційного відділу, секретар Печерського райкому КП(б)У Києва. 1948 року був обраний народним суддею 2-ої дільниці Радянського районного народного суду Києва. В 1949 році закінчив Київську філію Всесоюзного юридичного заочного інституту.

У 19501954 роках — суддя, а в 19541963 роках — заступник Голови Верховного суду УРСР. У 19631970 роках — голова Юридичної комісії при РМ УРСР. В 1968 році захистив кандидатську дисертацію «Питання позовної давності в радянському цивільному праві» (Сектор держави та права АНУ, Київ)[2].

З 1970 по 1993 рік — Голова Верховного суду Української РСР/України. Обирався депутатом Верховної Ради УРСР 8—11-го скликань.

Могила Олександра Якименка

Помер 24 листопада 2004 року. Похований в Києві на Байковому кладовищі (ділянка № 52а).

Праці[ред.ред. код]

Автор праць з цивільного права, правосуддя; відповідальний редактор збіри «Законодавство про пам'ятники історії та культури» (1970) і науково-практичних коментарів Цивільного кодексу УРСР (1971, 1981).

Відзнаки[ред.ред. код]

Нагороджено багатьма державними нагородами, зокрема: орденами Червоної Зірки, Трудового Червоного Прапора, Вітчизняної війни I ступеня, Богдана Хмельницького III ступеня, «Знаком Пошани», 18 медалями, Почесними грамотами Верховної Ради УРСР та відзнакою Верховного Суду України «За вірність Закону». Заслужений юрист України1991 року).

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Попередник: Голова Верховного Суду УРСР
жовтень 197024 серпня 1991
Наступник:

Зайчук Володимир Гнатович
він же, як Голова Верховного Суду України
Попередник: Голова Верховного Суду України
24 серпня 1991листопад 1993
Наступник:

він же, як Голова Верховного Суду УРСР
Бутенко Георгій Андрійович