Якимов Олександр Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Якимов Олександр Васильович
Народився 1925
Пермська область, РРФСР
Помер 2016
м. Одеса, Україна
Громадянство СРСР, Україна
Alma mater Московський авіаційний інститут
Науковий ступінь доктор технічних наук
Вчене звання професор
Заклад Одеський національний політехнічний університет
Нагороди

Олекса́ндр Васи́льович Яки́мов (16.03. 1925 — 12.01.2016)  — вчений у галузі машинобудування, доктор технічних наук, професор, лауреат Державної премії УРСР, заслужений діяч науки і техніки УРСР.

Біографія[ред. | ред. код]

О. В. Якимов народився 16 березня 1925 року у м. Чермоз Пермської області РРФСР в робітничій родині. У 1943 році був призваний до лав Червоної Армії. Після демобілізації працював конструктором на Пермському авіаційному заводі.

У 1952 році закінчив Московський авіаційний інститут. Навчався в аспірантурі. У 1956—1961 роках працював викладачем Запорізького машинобудівного інституту, В 1961—1974 роках був доцентом кафедри технології машинобудування, завідувачем кафедри Пермського політехнічного інституту.

У 1956 році у Московському авіаційному інституті захистив кандидатську дисертацію. В 1970 році захистив дисертацію «Технологічні основи процесу шліфування з переривчатою робочою поверхністю» на здобуття наукового ступеня доктора технічних наук. Згодом присвоєно вчене звання професора.

З 1974 року працював в Одеському політехнічному інституті (ОПІ), завідував кафедрою технології машинобудування. У 1987—1989 роках був деканом механіко-технологічного факультету ОПІ.

В 1980—1985 роках був членом комітету з присудження Державних премій при Раді Міністрів СРСР,, в 1986—1989 роках — членом експертної ради Вищої атестаційної комісії УРСР, головою спеціалізованої Вченої ради з присудженню наукових ступенів.

Помер 12 січня 2016 року в м. Одеса.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Основний напрям накової діяльності — технологія машинобудування; метод переривчастого шліфування, оптимізація професу шліфування; теплофізика механічної обробки деталей машин; техгологія абразивно-алмазної обробки. Під його керівництвом був розроблений принципово новий напрям у шліфуванні — переривчасте шліфування. Були створені десятки конструкцій переривчастих шліфувальних кругів, захищених авторськими посвідченнями й патентами, розроблені численні нові способи шліфування й керування цим процесом. За ці розробки його творчому колективу була присуджена Державна премія України.

Підготував 5 докторів і 55 кандидатів технічних наук. Є автором понад 300 друквоних праць, 78 авторських свідотцтв.

Праці[ред. | ред. код]

  • Оптимизация процесса шлифования. — М. : Машиностроение, 1975. — 176 с.
  • Автоматизированные системы управления процессом шлифования. — Киев: О-во «Знание» УССР, 1983. — 15 с.
  • Абразивно-алмазная обработка фасонных поверхностей. — М. : Машиностроение, 1984. — 312 с.
  • Прерывистое шлифование. — Киев — Одесса: Вища школа, 1986. — 175 с.
  • Теоретические основы резания и шлифования материалов: учебное пособие / Ф. В. Новиков,  Г. В. Новиков, Б. С. Серов, А. А. Якимов, А. В. Якимов. — Одесса, 1999. — 450 с.
  • Теоретические основы технологии машиностроения: учебник / А. В. Якимов, Ф. В. Новиков, А. А. Якимов, Г. В. Новиков, Н. И. Решетнев. — Одесса: ОНПУ, 2002. — 490 с.

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]