Якимівці (Лановецький район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Якимівці
Країна Україна Україна
Область Тернопільська область
Район/міськрада Лановецький
Рада/громада Якимівська сільська рада
Код КОАТУУ 6123880301
Облікова картка Якимівці 
Основні дані
Засноване 1566
Населення 491
Територія 0.640 км²
Густота населення 767.19 осіб/км²
Поштовий індекс 47420
Телефонний код +380 3549
Географічні дані
Географічні координати 49°56′51″ пн. ш. 26°02′57″ сх. д. / 49.94750° пн. ш. 26.04917° сх. д. / 49.94750; 26.04917Координати: 49°56′51″ пн. ш. 26°02′57″ сх. д. / 49.94750° пн. ш. 26.04917° сх. д. / 49.94750; 26.04917
Водойми Горанка
Відстань до
районного центру
10 км
Найближча залізнична станція Ланівці
Відстань до
залізничної станції
10 км
Місцева влада
Адреса ради 47420, с. Якимівці
Карта
Якимівці. Карта розташування: Україна
Якимівці
Якимівці
Якимівці. Карта розташування: Тернопільська область
Якимівці
Якимівці

Яки́мівці — село Лановецького району Тернопільської області. Розташоване на річці Горанка, на півночі району. Центр сільради, якій підпорядковане село Татаринці. До Якимівців приєднано хутір Рідкодуб.

Населення — 463 особи (2007).

Історія[ред. | ред. код]

Перша згадка. Походження назви[ред. | ред. код]

Перша писемна згадка про Якимівці датується 1566 роком: в акті від 29 листопада 1566 року село згадується як маєток Ганни Канівської. Його незмінна назва, за переказами, походить від імені першого поселенця Якима. Він стрілою з лука вбив татарського воєводу, котрий шукав броду через болото, щоб зі своїм загоном перебратись до села зі сторони Татаринець.

За панування Польщі в 1922-1939 роках Якимівці входили до Дедеркальського повіту.

Радянська влада[ред. | ред. код]

У січні 1918 року в селі проголошено Радянську владу. В 1920-1939 роках у складі Польщі.

У 30-х роках XX століття в селі діяло товариство "Просвіта", яке структурно входило до Кременецького повітового товариства. Крім "Просвіти" тут діяли ОУН й Кирило-Мефодіївське братство на чолі зі священиком І.Собком.

Учасниками Великої Вітчизняної війни були 155 жителів Якимівців, 88 з них за мужність і відвагу на фронтах війни одержали урядові нагороди.

На території села була розміщена центральна садиба колгоспу «Шлях до комунізму», за яким закріплено 1,7 тис. га сільськогосподарських угідь, у тому числі 1,5 тис. га орної землі. Успішно розвивалося рільництво й тваринництво. Основними культурами були пшениця і цукрові буряки. Тваринництво — м'ясо-молочного напряму. З допоміжних підприємств були млин та пилорама.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

Заклади освіти:

  • Якимівський дошкільний навчальний заклад (дитячий садок) "Росинка"
  • Якимівська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів (до 2001 - неповна) (директор - Тетяна Іванівна Іващук). Будівля школи побудована 1981 року. До 1980 року учні навчались у панському будинку Польового.

В селі діють будинок культури, бібліотека, медична амбулаторія, відділення зв'язку.

При будинку культури працюють хоровий та драматичний гуртки. Колектив народного хору у 2003 році відзначив своє 30-тиріччя.

Релігія[ред. | ред. код]

Згідно з архівними даними, дерев'яну, покриту бляхою церкву в Якимівцях побудували в 1786 році на честь святого Архістратига Михаїла. В 1875 перебудували за кошти прихожан. На жаль, в 49-50 роках XX століття храм згорів, залишився тільки престол. Місце, де стояв престол, обгородили, і тут відбувалися відправи в день престольного празнику. З часу пожежі й до 1990 року власної церкви в селі не було. У 1990 році в Якимівцях у день св. Марії Магдалини освятили храм Св. Архістратига Михаїла. Цегляну, криту бляхою будівлю звели на кошти жителів села та пожертвування парафіян інших церков, а також завдяки спонсорській допомозі місцевого сільськогосподарського підприємства. Тоді ж частково реставрували стару дзвіницю, що вціліла від пожежі. З Києва були привезені нові дзвони, придбані теж на кошти парафіян.

В Якимівцях є каплиця. Її збудували біля могили жителів села, померлих від епідемії чуми (там поховано близько трьох сотень чоловік). За часів радянської влади каплицю зруйнували, залишився тільки насип та старі клени. Вже у незалежній Україні, на тому ж місці звели нову.

Пам'ятки[ред. | ред. код]

Археологічні[ред. | ред. код]

Поблизу Якимівців виявлено залишки поселення і могильник черняхівської культури III–VI століть (на відстані 500 м від колгоспного двору, поблизу ставка у полі). На території даного поселення восени 2015 року віднайдено горщик із срібними динаріями Римської Імперії в кількоті понад 2000 шт, значну кількість фібул та інших речей даного періоду. Аналогічні знахідки виявлено і на протилежному березі річки по відношенню до даного черняхівського поселення (у значно меншій кількості).[джерело?]

Пам'ятники[ред. | ред. код]

Споруджено пам'ятник воїнам-односельцям, полеглим у німецько-радянській війні (1974), три братські могили.

Ботанічні[ред. | ред. код]

Окрасою села Якимівці є парк, який розташований в центрі села. Особливо багато при вході в парк каштанів. Вхід до парку знаходиться на початку вулиці Колгоспної. В глибині парку є невелика галявина, на якій часто відпочиває молодь.

Неподалік села за кар'єрами знаходяться торф'яні родовища.

Відомі люди[ред. | ред. код]

Народилися[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]