Якоб Вімпфелінґ

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Якоб Вімпфелінґ
нім. Jakob Wimpfeling
Народився 27 липня 1450(1450-07-27)
Селеста, Décapole[d], Священна Римська імперія[1]
Помер 17 листопада 1528(1528-11-17) (78 років)
Селеста, Décapole[d], Священна Римська імперія[1]
Громадянство
(підданство)
Німеччина
Національність німець
Діяльність письменник, історик, викладач університету, поет, богослов
Alma mater Гейдельберзький університет Рупрехта-Карла і Ерфуртський університет
Вчителі Людвіґ Дрінґенберґ
Володіє мовами латина[2]
Заклад Гейдельберзький університет Рупрехта-Карла
Напрямок німецьке Відродження[d]
Посада декан
Конфесія Римо-католицька церква

Якоб Вімпфелінґ (нім. Jakob Wimpfeling; нар. 27 липня 1450, Шлеттштадт — пом. 17 листопада 1528, Шлеттштадт) — німецький гуманіст, педагог, теолог, професор та ректор Гайдельбергського університету, найбільший представник Страсбурзького гуртка гуманістів. Зіграв важливу роль у становленні гуманістичної педагогіки. Учень Людвіґа Дрінґенберґа.

Життєпис[ред. | ред. код]

Якоб Вімпфелінґ народився 27 липня 1450 року в місті Шлеттштадт (тепер Селеста, Нижній Рейн, Ельзас, Франція), у родині лимаря. Навчався у місцевій гімназії в Людвіґа Дрінґенберґа. Після смерті батька у 1463 році Якоб Вімпфелінґ переїхав у Сульц, де його дядько був пастором.

Якоб Вімпфелінґ та його учні дискутують з Томасом Мурнером

З 1464 році Якоб Вімпфелінґ навчався в Університеті Фрайбурга (став бакалавром), з 1466 року в Ерфуртському університеті і з 1469 до 1470 року в Гайдельбергському філософії і теології. У 1471 році він отримав звання магістра мистецтв (лат. Magister artium), та почав вивчення канонічного права. У той же час він почав викладати в Гайдельберзькому університеті.

З 1471 року Якоб Вімпфелінґ був професором, деканом (1479-1480), ректором (1481-1482) Гайдельберзького університету.

У 1483 році Вімпфелінґ залишив Гайдельберзький і з 1484 року був проповідником та пастором у місті Шпаєре.

Після 14 років служіння у Шпаєре, у 1498 році, Якоб Вімпфелінґ повернувся як професор, у Гайдельберг, де викладав до 1501 року поетику та риторику на факультеті мистецтв.

З 1501 року жив в Страсбурзі, де писав гуманістичні твори та вів педагогічну діяльність.

У 1510 році Якоб Вімпфелінґ, за дорученням Максиміліана І, склав меморандум «Скарги німецької нації».

З 1515 року працював у Шлеттштадті.

Якоб Вімпфелінґ був поборником обережних внутрішньоцерковних перетворень, що не зачіпають католицьку догму, і разом з тим викривачем моральних вад та невігластва кліру, особливо чернецтва, яких він засудив у своїй комедії «Стільфо» (1480), написаної по давньоримським зразкам.

Подарував близько шістдесяти друкованих книг Гуманістичній бібліотеці у своєму рідному місті Шлеттштадті.

Доробок[ред. | ред. код]

Якоб Вімпфелінґ є автором творів:

  • «Стільфо» (лат. Stylpho, 1480);
  • «Путівник по Німеччині» (лат. «Isidoneus Germanicus», 1497);
  • «Юність» (лат. «De adolescentia», 1500) — сформулював мету виховання німецького юнацтва – моральність на релігійній основі;
  • «Німеччина» (1501) — прославляв історичну велич німців;
  • «Нариси діянь ґерманців» (лат. «Epitome rerum Germanicarum», 1505) — першого значного твору німецької історіографії[3][4], де він написав: «Ми маємо пишатися тим, що є нащадками наших ґерманських предків»[5].
  • «Життя Адельфі» (лат. «Vita Sancti Adelphi», 1506);
  • «Тягар» (лат. «Gravamina», 1520);

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]