Яков Готовац

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яков Готовац
Jakov Gotovac
Зображення
Основна інформація
Дата народження 11 жовтня 1895(1895-10-11)
Місце народження Спліт, тоді Австро-Угорщина
Дата смерті 16 жовтня 1982(1982-10-16) (87 років)
Місце смерті Загреб, Югославія
Країна Югославія Югославія
Національність хорват
Професія композитор і диригент
Жанр класична музика: опери, хорові і оркестрові твори

Яков Готовац (хорв. Jakov Gotovac; 11 жовтня 1895, Спліт, тоді Австро-Угорщина — 16 жовтня 1982, Загреб, Югославія) — хорватський композитор і диригент. Він є автором найвідомішої хорватської опери — комічної Ero s onoga svijeta («Еро з того світу»), прем'єра якої відбулася у Загребі в 1935 році.

Біографія[ред. | ред. код]

Яков Готовац народився у Спліті (тоді частина Австро-Угорщини) і спершу не мав ніякої формальної музичної освіти. Якову пощастило, що ним зайнялися і підтримали його Йосип Гатце (Josip Hatze), Кирил Мефодій Граждіра (Cyril Metoděj Hrazdira) і Антон Добранчич (Antun Dobranić), які прищепили молодому митцю націоналістичне спрямування у музиці. І якщо свою освіту він почав, як студент юридичного факультету в Загребі, у 1920 році повністю переключився на написання музики. У Відні він навчався у класі Йохана Маркса (Johan Marx).

Повернувшись додому, в 1922 році Яков Готовац заснував філармонічне товариство у Шибенику. У 1923 році він переїхав у Загреб, де продовжував працювати і як диригент, і як композитор до самої смерті. Близько 35 років — у період 19231958 років Я. Готовац був оперним диригентом у Хорватському національному театрі (Hrvatsko narodno kazalište), також він був керівником академічного музичного товариства «Младость» (Mladost, «Молодість») і хору ім. Владимира Назора.

Найвідомішим музичним твором Готоваца, поза свякими сумнівами, стала опера Еро… на лібрето, написане Миланом Беговичем (Milan Begović). Опера стала всесвітньо відомою — її виконували на всіх континентах, окрім Австралії, зокрема лише у Європі її виконували у понад 80 театрах, а лібрето переклали 9-ма мовами. Композитор також написав безліч інших творів для оркестру, а також вокальної музики, фортепіанних п'єс тощо.

У своїх творах Яков Готовац презентував пізній національний романтизм, з використанням фольклору, що власне був головним джерелом його музичних ідей і творчого натхнення. У музичному плані композитор віддавав перевагу омофонічній текстурі, і досить простій гармонічній структурі, що відповідало народній мові, якою він захоплювався.

1964 року отримав Премію Владимира Назора за значні досягнення у музиці.

Готовац помер у 87-річному віці у Загребі (тоді СФРЮ).

Доробок[ред. | ред. код]

У доробку Якова Готоваца:

  • оркестрові твори:
    • Simfonijsko kolo op.12, 1926;
    • Pjesma i ples s Balkana op.16, 1939;
    • Orači op.18, 1937;
    • Guslar op.22, 1940;
    • Dinarka, 1945;
    • Plesovi od Bunjevaca, 1960;
  • хорові твори:
    • 2 скерцо, 1916;
    • 2 pjesme za muški zbor, 1918;
    • 2 pjesme čuda i smijeha, 1924;
    • Koleda, 1925;
    • Dubravka. пастораль для хора і оркестра, текст — Іван Гундулич op. 13, 1927/28;
    • 3 momačka zbora, 1932;
    • Pjesme vječnog jada, 1939;
    • Pjesme zanosa, 1955;
  • твори для соло вокалу:
    • Djevojka i mjesec для альта і оркестра, 1917;
    • Erotski moment za glas i glasovir, 1929;
    • 2 Sonate za bariton i orkestar, 1921;
    • Pjesme djevojčice za jedan glas i glasovir, 1923;
    • Gradom za glas i glasovir;
    • Rizvan-aga za bariton i orkestar, 1938;
    • Pjesme čežnje za glas i orkestar, 1939;
  • опери:

Посилання[ред. | ред. код]