Якопо де Барбарі

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Якопо де Барбарі
Jacopo de' Barbari 001.jpg
Народився 1460[1][2][…]
Венеція, Венеціанська республіка
Помер 1516[4][2][3]
Мехелен, Lordship of Mechelen[d], Бельгія
Громадянство
(підданство)
Flag of Most Serene Republic of Venice.svg Венеціанська республіка
Діяльність художник, гравер, Придворний художник, Придворний художник
Заклад Frederick III[d], Henry V, Duke of Mecklenburg[d], Йоахім I Нестор і Маргарита I
Жанр натюрморт
Magnum opus Portrait of Henri V. of Mecklenburg[d], Still-Life with Partridge and Iron Gloves[d] і Portrait of Luca Pacioli[d]
«Портрет Луки Пачолі», 1495, Музей Каподімонте, Неаполь

Я́копо де Барба́рі (італ. Jacopo de' Barbari; бл. 1445, Венеція—бл. 1516, Брюссель?) — італійський живописець.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився у Венеції. Про венеціанський період життя Барбарі практично нічого невідомо: з різних причин дата його народження варіюється між 1440 і 1470 роками. Відомо, що в 1495 році художник познайомився з Альбрехтом Дюрером під час його першої поїздки до Венеції. Ймовірно, за сприяння останнього Барбарі в 1500 році був запрошений до Німеччини до двору імператор Максиміліан I.

Художник працював у багатьох містах Німеччини: Нюрнбергзі, Віттенберзі, Веймарі і Франкфурті-на-Одері, використовуючи псевдонім Якоб Волш. Багато зі своїх картин художник підписував «Майстер Якоб» (як його нерідко називав Дюрер).

З 1503 по 1504 рік Барбарі працював при дворі Фрідріха III Мудрого. В 1510 році художник був запрошений як живописець до двору намісниці Нідерландів Маргарити Австрійської. Рік потому патронеса призначила художнику щедру пенсію.

Головним чином Барбарі писав картини на релігійні і міфологічні сюжети, а також портрети, серед яких виділяються «Портрет Луки Пачолі» (1495), а також написаний на стику жанрів «Портрет Христа» (1503). Барбарі також писав натюрморти, у багато чому визначивши для наступних поколінь естетику цього жанру.

Художник помер у Брюсселі між 1511 і 1516 роком. Самобутній майстер, він привніс ренесансну традицію у живопис Німеччини.

Література[ред. | ред. код]

  • Мировое искусство (Мастера итальянского Возрождения) / Сост. И. Г. Мосин. — СПб ООО «СЗКЭО „Кристалл“», 2006. — 160 с. ил. (рос.)

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]