Якубович Олександр Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Якубович О.І. Акварель Бестежева М.

Якубович Олександр Іванович (1796 або 1797 — 3 вересня 1845 ) — декабрист, учасник повстання на Сенатської площі, капітан Нижньогородського драгунського полку. Літератор.

Біографія[ред.ред. код]

Народився у с. Липовому (нині Талалаївського району Чернігівської області). З дворян Чернігівської губернії. Батько — роменський повітовий предводитель дворянства (1832), ротмістр Іван Олександрович Якубович; за батьком у Чернігівській і Полтавській губернії 1200 душ. Виховувався вдома та у Московському університетському пансіоні. На службу вступив юнкером в лейб-гвардії Уланський полк - 21 грудня 1813 року, учасник закордонних походів 18131814 років. За участь як секундант в дуелі графа А.П. Завадовського з В.В. Шереметєвим переведений на Кавказ в Нижньогородський драгунський полк прапорщиком — 20 січня 1818 року. Стрілявся 23 жовтня 1818 року в Тіфлісі з секундантом Завадовського О.С. Грибоєдовим, і поранив останнього у ліву долоню. Поручик — 23 жовтня 1818 року, відряджений О.П. Єрмоловим до Дагестану в загін князя В.Г. Мадатова для підкорення Казікумикского ханства і за відзнаку у битві отримав звання штабс-капітана, за відзнаку в боях нагороджений орденом Володимира 4 ст. з бантом у 1823 році. Отримав на Кавказі популярність своїми лихими набігами проти горців. 24 червня 1823 року під час експедиції А.А. Вельямінова за Кубань отримав важку рану в голову, через яку згодом носив постійну пов'язку. Капітан — 14 червня 1824 року, звільнений у відпустку для операції в клініці Санкт-Петербурзької медико-хірургічної академії — 19 листопада 1824 року. Літератор.

Членом таємних товариств декабристів, ймовірно, не був (досі точно не встановлено, чи існувало в дійсності Кавказьке таємне товариство),[1] учасник повстання на Сенатській площі. Напередодні повстання Якубович взяв на себе зобов'язання підняти Гвардійський екіпаж і привести артилерію в Ізмайловський полк, але не зробив цього. Однак після розмови з Миколою I він переконував декабристів продовжувати повстання і повернув на площу частину Єгерського полку.[2] Арештований 15 грудня 1825 року і ув'язнений у Петропавловську фортецю. Засуджений за I розрядом до смертної кари відсіканням голови і по конфірмації 10 липня 1826 року засуджений на каторжні роботи довічно.[3] Покарання відбував у Читинському острозі і Петровському заводі. Після закінчення терміну за указом 10 липня 1839 року звернений на поселення в с. Велика Розвідна Жілкінской волості Іркутської губернії, за власним клопотанням дозволено перевести в с. Назимово Анциферовської волості Єнісейської губернії — 19 березня 1841 року, прибув туди — 26 червня 1841 року. Вийшовши на поселення, Якубович заснував невелику школу і відкрив миловарний завод. [4] Помер в м. Єнисейськ, доставлений туди — 2 вересня 1845 року і помер «від водяної хвороби у грудях».[5]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Декабристы. Биографический справочник. Под ред. академика М.В.Нечкиной. - М.,"Наука", 1988, с.209
  2. И.С.Зильберштейн. Художник-декабрист Николай Бестужев. - М.,"Изобразительное искуссиво", 1988, с.254
  3. И.С.Зильберштейн. Художник-декабрист Николай Бестужев. - М.,"Изобразительное искуссиво", 1988, с.254
  4. И.С.Зильберштейн. Художник-декабрист Николай Бестужев. - М.,"Изобразительное искуссиво", 1988
  5. Декабристы. Биографический справочник. Под ред. академика М.В.Нечкиной. - М.,"Наука", 1988, с.209

Джерела[ред.ред. код]

  • Декабристы. Биографический справочник. Под ред. академика М.В.Нечкиной. - М., "Наука", 1988, с.209 (рос.)