Якубівський Михайло Михайлович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Якубівський Михайло Михайлович

Михайло Якубівський, 14 жовтня 2017, в селі Гатне
Народився 21 листопада 1952(1952-11-21) (71 рік)
Вербівка, Ружинський район, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Діяльність журналіст, етнограф, поет

Михайло Михайлович Якубівський (нар. 21 листопада 1952(19521121) в с. Вербівка Ружинського р-ну Житомирської обл.) — український філолог, поет, етноґраф, журналіст. Жертва каральної психіатрії СРСР.

Життєпис[ред. | ред. код]

З родини селян. Дід Герасим і прадід Віцько були розкуркулені і вигнані зі своїх хат. Батько Михайло за прояви протесту засуджений і етапований до Сибіру. Повернувшись до Вербівки, захворів і помер в 1955 році. Мати 40 років віддала колгоспові.

У 1968-му випускний за 8-й клас твір Якубівського про Шевченка, негативну реакцію учня на окупацію Чехословаччини та читання роману «Собор» О. Гончара оцінили як небезпечні для влади дії. Без відома рідних обманним чином у вересні 1968-го 15-річного підлітка-відмінника спровадили в Київську психлікарню («Глеваха»). Там поставили діагноз: рос. «шизофрения, простая форма», підстрахувавши себе — рос. «имеет право поступать в высшие учебные заведения».

1970 року твір на вступному іспиті в Київському університеті зі згадкою про роман «Собор» оцінили як ідейно невитриманий.

Рік працював літпрацівником районної газети «Прапор комунізму» в м. Чуднів.

1971 року вступив на філологічний факультет Київського університету, де вивчав, окрім рідної, ще й новогрецьку мову. З юних літ писав вірші.

18.03.1974 за окремою постановою Київського обласного суду у справі Є. Пронюка, В. Лісового і В. Овсієнка на факультеті відбулися комсомольські збори, які ошельмували Якубівського за конспектування трактату Івана Дзюби «Інтернаціоналізм чи русифікація?», за те, що не приховував своїх симпатій до заарештованого В. Овсієнка, з яким рік мешкав в одній кімнаті гуртожитку. Був виключений з комсомолу і 30.03.1974 з університету.

Улаштувався вантажником на Житомирському льонокомбінаті. За відмову доносити в КГБ про настрої робітників 13.06.1974 його ув'язнили і відвезли до Житомирської психлікарні «на Гуйві», де йому прописали сильнодіючі нейролептики. Виписали його через три місяці, 05.09.1974, зробивши якісь невідомі ін'єкції, від яких відходив рік: важко було навіть розмовляти.

Коли приїхав у Київ шукати захисту, його запроторили в Київську «Павлівку». За рік психіатричок Якубіський одержав понад 500 сильнодіючих ін'єкцій нейролептиків.

1976 улаштувався позаштатним кореспондентом газети «Київська правда», але не зміг виконати роль брехливого радянського журналіста.

З 1977 — науковий співробітник Музею народної архітектури й побуту. За спроби захистити неоціненні експонати, що гинули, звільнили в 1992.

19.08.1993, експертна комісія Асоціації психіатрів України (С. Глузман, В. Чернявський, Н. Верґун) визнала Якубівського психічно здоровим:

На підставі вивчення медичних документів і результатів нинішнього обстеження експерти прийшли до висновку, що громадянин Якубівський Михайло Михайлович у період з 1968 до 1975 рр. хронічними психічними захворюваннями (шизофренією) не страждав і ознак психічних хвороб в даний час не виявляє.

Звертався до прокуратури з вимогою реабілітації. Однак згідно з Законом України про реабілітацію жертв репресій від 17.04.1991 р. репресованими вважаються тільки засуджені.

Був безробітним, працював журналістом, помічником-референтом народних депутатів України.

Підготував і видав 2014 року книжку вибраних поезій братів Якубівських — Віталія і Михайла.

Якубівський Віталій. Материнка; Якубівський Михайло. Собори пам'яті. Вибрані поезії / Упоряд. М. Якубівський. — Житомир: Вид-во «Рута», 2014. — 312 с.

Родина[ред. | ред. код]

1980 року одружився. Дружина Людмила, донька Ярослава 1982, син Тарас 1986 р.н. Живе в Києві.

Література[ред. | ред. код]

Публікації Михайла Якубівського:

  1. Михайло Якубівський. Фабрика душогубства // Зона. — № 3. — 1992. — С. 191—20. Архівовано з джерела 3 червня 2011. Процитовано 22 жовтня 2017.
  2. Мені потрібно тільки волі // Зона, № 4. — 1993. — C. 117—124;
  3. Недожите й пережите // Самостійна Україна. — 1994. — 1–7 березня;
  4. …Я людина, не амеба. Вірші. Передмова Дмитра Павличка «З родини чесної, патріотичної» // Київ, № 7-8. — 1996. — С. 24–33;
  5. Рани і скорпіони, або дурдом — школа комунізму. Розповідь про себе, щоденникові записи, свідчення // Розбудова держави, № 12. — 1996. — С. 49–57;
  6. Вірші // Боян. Поезії-97. — К.: Український письменник, 1997. — С. 113—122;
  7. Інтерв'ю 12.08.1998. http://archive.khpg.org/index.php?id=1204379100&w ;
  8. Покликаний Богом (про книгу Олеся Волі «Мор»). — Вітчизна, № 11–12. — 2004. — С. 132—135; http://vitchyzna.ukrlife.org/11_12_04yakub.htm [Архівовано 30 жовтня 2019 у Wayback Machine.] ;
  9. Гранослов — що воно означає? (Поетично-образний словник Дмитра Павличка). — Київ, № 1–2. — 2009. — С. 170—180;

Публікації про Михайла Якубівського:

  1. Діагноз «шизофренія», поставлений журналісту Якубівському, знято через 25 років. Повідомлення УНІАН від 31 серпня 1993 р., № 82 (вечірній випуск);
  2. Повідомлення про зняття з М. Якубівського психіатричного діагнозу // Робітнича газета. — 1993. — 3 вересня; Киевские ведомости.– 1993. — 3 вересня; Вечірній Київ. — 1993. — 9 вересня;
  3. Чорнуха Андрій. Голос совісті і правди. — Вечірній Київ. — 1993. — 24 вересня;
  4. Хрієнко Микола. Як ставили діагноз — «шизофренія» за часів Брежнєва // Молодь України. — 1993. — 10 грудня;
  5. Когут Орест. Недожите й пережите. — Самостійна Україна. — 1994. — 1-7 березня;
  6. Інтерв΄ю з М. Якубівським 6 грудня 1998 року http://archive.khpg.org/index.php?id=1204379100&w ;
  7. Шкляр Василь. «Мені потрібно тільки волі…». — Молодь України. — 2002. — 21 листопада;
  8. Овсієнко Василь. Двадцятип'ятилітник // Світло людей: Мемуари та публіцистика. У 2 кн. Кн. 2 / Упорядкував автор; Худож.-оформлювач Б. Є. Захаров. — Харків: Харківська правозахисна група; К.: Смолоскип, 2005. — С. 77–82; дод. наклад 2007 р. http://archive.khpg.org/index.php?id=1203940371&w [Архівовано 23 жовтня 2017 у Wayback Machine.] ;
  9. Міжнародний біоґрафічний словник дисидентів країн Центральної та Східної Європи й колишнього СРСР. Т. 1. Україна. Частина 2. — Харків: Харківська правозахисна група; «Права людини», 2006. — C. 853—856 http://archive.khpg.org/index.php?id=1114002499 [Архівовано 31 липня 2016 у Wayback Machine.] ;
  10. Рух опору в Україні: 1960—1990. Енциклопедичний довідник / Передм. Осипа Зінкевича, Олеся Обертаса. — К.: Смолоскип, 2010. — С. 738; 2-е вид.: 2012 р., — С. 833;
  11. Овсієнко В. «Увійдіть у радість мою». — Слово Просвіти, № 42 — 2014. — 23-29 жовтня; — С. 11; Ружинська земля, № 48 (9793). — 2014. — 21 листопада. — С. 4;
  12. Богдан Наталія. Книжка братів Якубівських. — Смолоскип, № 1-2 (233—234), січень — лютий 2015; — С. 2;
  13. Стасів Соломія. Вірші з шухляди. — Українська літературна газета, № 21 (157). — 2014. — 24 жовтня. — С. 10;
  14. Копач Василь. Промінь «Просвіти»: брати Якубівські — Віталій та Михайло. — Ружинська земля, № 48 (9793). — 2014. — 21 листопада. — С. 4;
  15. Засенко Петро. Книга братів. Українська літературна газета, № 25-26 (161—162). — 2015. — Грудень. — С. 4-5;
  16. Жулинський Микола. Лист до автора. — 2015. — 1 листопада ;
  17. Фільм Віктора Політова «Мракобісся», 2015 https://www.youtube.com/watch?v=0liiojqm-i0 [Архівовано 18 березня 2022 у Wayback Machine.]
  18. Спецпроєкт Локальної історії «Дисиденти. Історії політв'язнів радянського режиму» [Архівовано 12 квітня 2021 у Wayback Machine.]

Посилання[ред. | ред. код]

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Якубівський_Михайло_Михайлович&oldid=37775671