Якуб Людвік Собеський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Gascar Jakub Ludwik Sobieski.jpg

Якуб Людвік Собеський (2 жовтня 1667, Париж — 19 грудня 1737, Жовква) — син короля Яна ІІІ Собеського, державний, політичний і військовий діяч Речі Посполитої. Представник шляхетського роду Собеських гербу Яніна.

Життєпис[ред.ред. код]

Silesian Jakub Ludwik Sobieski.jpg

Народився під час перебування матері в Парижі. Хресний — король Франції Людовік XIV. Друге ім'я, яке вживав рідко, було вибране матір'ю на його честь. 1668 мати привезла його до Польщі, 1670 на 1,5 роки забрала до Франції.

Виховання, навчання відбувалось за виробленою батьком програмою. Брав участь у битвах: Віденській (12 вересня 1683), під Парканами (7 жовтня); невдалій турецькій кампанії в Молдавії 1691.

1687 року почав реалізовуватись план його одруження з княгинею Людвікою Кароліною Гогенцолерн — донькою Богуслава Радзивілла, вдовою маркграфа бранденбурга Людвіга. 1688 року він відвідав її в Берліні, було укладено заручини. Однак невдовзі вона вийшла за швагра цісаря Карла Філіпа Нойбурзького.

Шлюб з Ядвіґою Ельзабет зміцнив династичні зв'язки з Габсбургами, відбувся проти бажання матері, яка виступала за зближення з Францією. Людовік XIV образився через цей шлюб.

1695-го найняв бандитів, які мали вбити писаря коронного скарбу Вовчиньського через його відмову позичити гроші. Це спричинило голосний скандал в Речі Посполитій. Під час одного з сімейних конфліктів сказав, що «не завагається повалити РП».

У день смерті батька не хотів пускати матері та молодших братів, які привезли тіло батька з Вілянова, до Варшавського замку. Тоді намагався отримати значну частину спадку для проведення виборчої кампанії. В липні у Варшаві, потім у Жовкві тимчасово домовились про поділ спадку; його частка виявилась меншою, ніж очікував.

У вересні 1726 після смерті брата Константія переїхав до Жовкви, звідки кілька разів виїжджав до Олави. З 1735-го постійно проживав у Жовкві, вивчав кабалістику, мав релігійні «практики».

Перед смертю був «розбитий» паралічем, помер у Жовкві 19 грудня 1737. Був похований тут в усипальниці фарного костелу святого Лаврентія. Поховальні «урочистості» відбулись 1743 року за сприяння Михайла Казимира Радзивілла «Рибоньки». 1862 року було ідентифіковано його труну, відбулось нове поховання, вмонтовано пам'ятну таблицю з епітафією.

Власність, фундації[ред.ред. код]

костел піярів, Золочів
костел домініканців, Жовква

Дідич, зокрема, Зборова,[2] Бродів, які 1704 року продав майбутньому коронному гетьману Юзефові Потоцькому, Золочева,[3] Поморяни за наполяганням матері під час поділу спадку батька у квітні 1698 відступив брату Александерові. Від матері отримав: Яворівське староство (1698 після її виїзду за кордон, її «доживоття»; король по її смерті 1716 забрав), після її смерті — Тернопіль (продав Юзефові Потоцькому), Олесько (1719-го продав Станіславові Матеушові Жевуському). Після смерті братів Александера (1714;), Константія (1726) отримав містечко Поморяни. 1728-го остаточно врегулював майнову справу з вдовою брата Константія (власника, зокрема, Підгірців, «Жовківського» та «Крехівського ключів», Вілянува, палацу у Варшаві[4] — Марією Юзефою з Весслів, отримав, зокрема, Жовкву.

В Олаві зберігав родинний архів. Після 1741 його забрала Прусія, в 1820-х перевезли до Берліна. Під час ІІ-ї світової майже весь зник, частину (зокрема, родинна, політична кореспонденція, акти майнові) знайшлись в Державному Історичному Архіві Білорусі (Мінськ).

Cім'я[ред.ред. код]

Дружина — Ядвіґа Ельзабет, донька Філіпа Вільгельма, сестра цісаревої Еленонори. Шлюб — 25 березня 1691, Варшава. Молодята, зокрема, отримали право проживати на замку в Олаві. Мали 6 дітей:

Примітки[ред.ред. код]

  1. Kowalczyk J. Świątynie i klasztory późnobarokowe w archidiecezji lwowskiej // Rocznik Historii Sztuki. — 2003. — № XXVIII. — S. 285. (пол.)
  2. Kunzek T. Przewodnik po województwie Tarnopolskim (z mapą). — Rzeszów : Libra PL, 2013. — S. 118. (пол.)
  3. Слободян Василь. Християнські храми Золочева // Золочів / Галицька брама. — 2007. — № 1—2 (145—146) (січ.—лют.). — С. 26.
  4. Poraziński J. Sobieski Konstanty Władysław (1680—1726) // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków : Polska Akademia Nauk, Polska Akademia Umiejętności, 2000. — T. XXXIХ/4, zeszyt 163. — S. 500—501. (пол.)

Джерела[ред.ред. код]


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.
Польща Це незавершена стаття про особу Польщі.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.