Якуб Претвич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Якуб Претвіч
Псевдо Якуб Претвич з Гаврон, Якуб Претфич[1]
Народився невідомо
Помер квітень 1613
Підданство Королівство Польське Herb Polska (Alex K).svg
Річ Посполита Herb Rzeczypospolitej Obojga Narodow (Alex K).svg
Діяльність військовик, урядник
Посада каштелян кам'янецький, воєвода подільський
Рід Претвичі
Батько Бернард Претвич
Мати Барбара із Завадських
Родичі Єжи Язловецький (тесть)
У шлюбі з Ельжбета з Язловецьких, Цьолківна із Зелехова[2]
Діти Ян

Якуб Претвич гербу Вчелє (нім. Jakob von Prittwitz, пол. Jakób (Jakub) Pretwicz, бл. перед 18 серпня 1546, Поділля — квітень 1613) — польський шляхтич німецького походження, військовик, урядник.

Біографія[ред. | ред. код]

Син Бернарда Претвича та Барбари із Завадських (за версією Анджея Томчака, ПСБ, 1985 рік, здається, від першої дружини). Згадується як Якуб Претвича з Гаврон.

Згоду короля на передачу батьком Теребовельського староства отримав 12 липня 1561 року, прийняв його в січні 1562. По смерті батька став контактувавти з князем Альбрехтом Пруським, йому 12 січня 1654 року переслав полоненого татарина разом з шануванням. Замолоду мав опіку коронного гетьмана Миколая Сенявського, який у червні 1564 року вислав його до Кеніґсберґу. 1569 року мав процес з міщанами Львова, 1571-го одному з них — Івану Мелешкевичу — відпустив в оренду млини, теребовельське «мито». 1579 року за дорученням короля допомагав Анні з Сенявських — вдові Спитека Вавжинця Йордана — посісти маєтки, забрані Самуелем Зборовським. Виплачував кошти низовим козакам згідно домовленості від 18 жовтня 1590 до 18 жовтня 1591 року. Брав участь у придушенні повстання Хр. Косинського (битва під П'яткою), 10 лютого 1593 року поставив підпис на капітуляційному акті. 23 лютого 1593 року отримав від короля державлення в Уланові. Посол короля в складі делегації до Василя Костянтина Острозького перед Берестейською унією.

1592 року був на весіллі короля Сиґізмунда III Вази у Кракови, 28 травня разом з приятелем — снятинським старостою Миколаєм Язловецьким ніс балдахін над «сакраментом» з ще 2-ма старостами-вояками під час процесії Божого тіла на площі Ринок в Кракові.[3]

Записаний свідком грамоти-присяги Кшиштофа Косинського, складеної 10 лютого 1593 поблизу П'ятки присяги останнього князю Костянтину Василю Острозькому (з печаткою, свідками також були записані князь О. Вишневецький, Ян Ґульський, Вацлав Боговитин, Василь Гулевич[4]).

Наприкінці XVI ст. за його сприяння ремонтується Теребовлянський замок, захоплений повстанцями Северина Наливайка в липні 1595 р.[5].[6]. 10 липня 1596 р. особливим листом пану Нечковському і панам молодцям запорозьким просив передати Каспару Підвисоцькому, щоб він нічого не боявся (за участь в походах Г. Лободи і С. Наливайка), так як Я. Претвич пише лист до гетьманів коронного і польного, бере Каспара під свою охорону та покровительство.[7] Комісар по козацьким дїлам.[8] Переміг татар під Збаражем, Торубем, Раставицею; козаків під П'ястковом.

В 1595, 1598 роках разом з Станіславом Жолкевським та іншими комісарами брав участь в судовій справі щодо розмежування володінь між дружиною Єжи Мнішека Ядвіґою з Тарлів зі Щекажовіц та містом Львовом.

Надав кошти на спорудження костелу та монастиря оо. домініканів в Шарівці, для діяльності колегіуму в Кам'янці-Подільськму.[9] 18 квітня 1606 року король Сигізмунд III Ваза надав кам'янецькому каштелянові Якубу Претвічу привілей на закладення міста Уланова (місто перед тим, ймовірно, було повністю знищене, оскільки король надав йому ще раз магдебурзьке право).

Помер у квітні 1613. Був похований в фундованому ним костелі Шарівки. У середині 1850 року в костелі зберігалася пам'ятна таблиця з присвяченою йому епітафією.

Сім'я[ред. | ред. код]

Перша дружина — Барбара Цьолківна із Желехова. Друга дружина — Ельжбета Язловецька, донька гетьмана Єжи. Відомі діти:

  • Ян — в 1583 році був висланий до Риму, в 1591 році батько хотів йому відступити Теребовлянське староство; не пережив батька
  • Анна Зофія — вийшла заміж за Пйотра Дульського (старосту райгородського, дідича Шаравки)
  • Гестер (Естер) — дружина Рафала Уханського, взяла державлення в Уланові[10]
  • ім'я невідоме — монахиня.
    Згаданий в Каспера Несецького син Александер — син архітектора Йова Претфуса.

Посади[ред. | ред. код]

Староста теребовлянський, каштелян кам'янецький (авансований перед 9 червня 1593, на сеймі у Варшаві), воєвода подільський.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Niesiecki К. Korona polska przy złotej wolności starożytnymi wszystkich katedr, prowincji i rycerstwa klejnotami… — Lwów, 1740. — t. 3. — S. 730.
  2. Niesiecki К. Korona polska… t.3. s.731
  3. S.Barącz. Pamiątki jazłowieckie. — Lwów: Drukarnia «Zakładu narodowego im. Ossolińskich», 1862. — 230 s. — S. 56. (пол.)
  4. Дмитро Яворницький. Історія запорізьких козаків. Том 2. — С. 63-64.
  5. Л. Городиський, І. Зінчишин. Мандрівка по Теребовлі і Теребовлянщині: Історичний нарис-путівник. — Львів: Каменяр, 1998. — 294 с., іл. — С. 55. — ISBN 966-7255-01-8.
  6. Україна інкогніта. Замок у Теребовлі
  7. Дмитро Іванович Яворницький. Історія запорозьких козаків
  8. М.Грушевський. Історія України-Руси. — Том VII. — Розділ III. — С. 8.
  9. Niesiecki К. Korona polska… — t. 3. — S. 730.
  10. Ułanów // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego i innych krajów słowiańskich. — Warszawa : Filip Sulimierski i Władysław Walewski, 1892. — T. XII : Szlurpkiszki — Warłynka. (пол.) — S. 791. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]