Яків Собеський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Якуб Собєський)
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яків Собєський
Portrait of Polish nobleman Jakub Sobieszyn.jpg
Псевдо Яків Собєський
Народився 5 травня 1590(1590-05-05)
Жовква
Помер 13 червня 1646(1646-06-13) (56 років)
Жовква
Поховання Костел святого Лаврентія (Жовква)
Громадянство Річ Посполита
Національність поляк
Діяльність військовий, управлінець
Відомий завдяки батько Яна III Собеського
Alma mater Замойська академія
Посада Воєвода белзький
Руський воєвода
Конфесія католик
Рід Собєські
Батько Марек Собеський
Мати Ядвіга зі Снопковських
Родичі Януш Вишневецький (шваґро)
У шлюбі з Маріанна Вишневецька[1], Софія Теофіла Даниловичівна
Діти Марек, Ян, Катерина, Анна Розалія
Герб

Яків Собє́ський (пол. Jakub Sobieski; 5 травня 1588 — 13 червня 1646) — шляхтич Речі Посполитої, державний, політичний і військовий діяч Речі Посполитої. Представник шляхетського роду Собеських гербу Яніна. Краківський каштелян (1646). Воєвода белзький (16381641) і руський (16411646).

Біографія[ред. | ред. код]

Костел св. Лаврентія (Жовква, місце поховання

Представник знатного магнатського роду Речі Посполитої, син воєводи любельського Марека Собеського[2] та його дружини Ядвіга зі Снопковських; чоловік Софії Данилович, батько короля Яна III Собеського.

Спочатку навчався вдома, потім під керівництвом поета Шимона Шимоновича — за його ініціятиви вступив до Замойської академії.[3] Навесні 1607 року виїхав до Парижа, де упродовж чотирьох наступних років продовжив студії, та час від часу здійснював ознайомчі поїздки до Англії, Нідерландів, Німеччини, Іспанії, Португалії, Франції, Савойї, Італії та Австрії. Повернувшись у 1613 року додому, увійшов до почту королевича Владислава. Упродовж 1613—1616 роках він призначався королівським легатом на сеймик та тричі обирався послом від Люблінського та Волинського воєводств.

На чолі власної гусарської хоругви брав участь у поході королевича Речі Посполитої Владислава IV Вази на Москву в 1618 році. Свій перший бойовий досвід він здобув під час облоги Московського кремля, під стінами якого отримав поранення. Того ж року на посаді вйськового комісару брав участь у підготовці та укладенні Деулинського перемир'я.

Відіграв важливу роль під час Хотинської битви 1621 р. З невідомих причин Ян Кароль Ходкевич своєчасно не допоміг козакам, які увірвались у османський табір. Це призвело до відкритого вислову незадоволення. Король призначив депутатів для призначення слідства, один з яких — Яків Собеський — звернувся до них зі схвальною промовою, що заспокоїло ситуацію. Через 3 дні король та Я. К. Ходкевич захворіли на пропасницю: перший вижив, другий помер.[4] Брав участь у розробці умов Хотинського миру 1621 р. між Османською імперією та Річчю Посполитою.

Влітку 1624 році відзначився під орудою польного гетьмана Станіслава Конєцпольського у битві проти кримських татар, що атакували межі Речі Посполитої. Перебуваючи на посаді красноставського старости, був призначений королем одним з комісарів для укладення Куруківської угоди 1625 року.[5]

У 1627 році після смерті брата Яна успадкував його володіння, об'єднавши усі родинні маєтності. Був посередником у суперечці князя Юрія Збаразького та Олександра Балабана (1629—1630). Близько 1630 року він набув право володіння Зборовом в Руському воєводстві. У 1631 і 1635 роках Собеський купив від братів Сененських розташований неподалік від Золочева маєток з центром у Поморянах (2 міста, 29 сіл і чималий лісовий масив). У 1633 році разом зі Станіславом Конєцпольським відбивав напада ттатар на Поділля.

З 1637 року перебував головно у Жовкві. Помер від серцевого нападу. Був похований у «Малому Вавелі» (Костелі святого Лаврентія Жовкви). На межі 1693—1694 років за сприяння сина було встановлено тут його надгробок роботи Андреаса Шлютера.[6]

Посади[ред. | ред. код]

1621 р. (можливо 1627/1628 рр.) — крайчий великий коронний, 1636 р. — коронний підчаший. 1638 р. белзький воєвода, 1641 р. — руський воєвода (або з 1638 р.[7]), 1646 р. — краківський каштелян.
Також староста красноставський, яворівський,[7] теребовлянський, стрийський, калуський, барський, гневський.[8]

Власність[ред. | ред. код]

Як впливовий шляхтич, був власником кількох міст (зокрема, в 16191620 роках купив в Сененських Поморяни); також купив Золочів, Зборів), в 1615 р. купив Озерну),[9]), багатьох сіл. У 1642 р. купив Палац Корнякта у Львові.[10]

Як посаг за дружиною до його маєтностей додалися фактично усі помістя Жолкевських і частина майна Даниловичів: місто Жовква з прилеглими місцевостями та 11 селами, а також волостями: Яричівською (місто Новий Яричів, 11 сіл і лісовий масив Копаня), Озерянською (місто Озерна, 9 сіл та довколишні ліси), Куликівською (місто Куликів і 19 сіл), Маркопольською (місто Маркополь, 12 сіл та ліси), містечко Сасів. Собеському дісталася також Бориспільська волость з містом та 20 селами. У 1640 році, засвідчуючи подяку за добре до неї ставлення, мачуха Якова Собеського заповіла свої маєтності у Люблінському повіті (Гєльчев, Косарув, Пілашковіце, Собіцька Воля), а також Блудів у Волинському воєводстві, його дітям.

Окрім того, Собеський був власником двох невеликих садиб у Львові, садиби у Варшаві і палацу в Любліні. У 1640 році він купив у кармелітів розкішну кам'яницю Корняктів у Львові.

Мемуарист[ред. | ред. код]

Залишив «Діаріуш Хотинського походу» та «Коментарі про Хотинську війну» (латиною, 1646 р.). У них високо оцінював діяльність гетьмана Петра Сагайдачного, але недооцінював роль українського козацтва під час Хотинської війни 1621 р.

Меценат[ред. | ред. код]

В куплених містах Яків Собеський вкладав кошти в реставрацію існуючих та побудову нових храмів, забезпечував їх фундушами; сприяв діяльності римо-католицьких церковних братств.[11]

Сім'я[ред. | ред. код]

Перша дружина — княжна Маріанна Вишневецька, донька руського та белзького воєводи Костянтина Вишневецького, померла 1624 року.[1][12] З нею мали 2-х дівчаток, які померли дітьми, разом з матір'ю були поховані в крипті костелу Золочева.[12]

Друга дружина — Софія Теофіла Даниловичівна. Діти:

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Książęta Wiśniowieccy (01) (пол.)
  2. Niesiecki K. Korona polska… — T. 4. — S. 147.
  3. Długosz Józef. Sobieski Jakub h. Janina (1590—1646)… — S. 483.
  4. Яворницький Д. Гетьман Петро Конашевич Сагайдачний // В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К. : Наукова думка, 1995. — С. 309. — ISBN 5-319-01072-9.
  5. Щоденник походу проти запорізьких козаків // В. Щербак (упорядник, автор передмови). Коли земля стогнала. — К. : Наукова думка, 1995. — С. 398—399. — ISBN 5-319-01072-9.
  6. Długosz Józef. Sobieski Jakub h. Janina (1590—1646)… — S. 488—489.
  7. а б Niesiecki K. Korona polska… — S. 148.
  8. Sobiescy (пол.)
  9. Niesiecki K. Korona polska… — S. 149.
  10. Мельник Б. Вулицями старовинного Львова. — Львів : Світ, 2001. — С. 66. — ISBN 966-603-048-9.
  11. Niesiecki K. Korona polska… — S. 149—150.
  12. а б Золочів… — С. .

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник
Костянтин Вишневецький
POL województwo bełskie IRP COA.svg Воєвода белзький
1638-1641
POL województwo bełskie IRP COA.svg Наступник
Кшиштоф Конецпольський
Попередник
Костянтин Вишневецький
POL województwo ruskie IRP COA.svg Руський воєвода
1641-1646
POL województwo ruskie IRP COA.svg Наступник
Ярема Вишневецький