Якуб Ясинський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Якуб Ясинський
Jakub Jasinski. Якуб Ясінскі.jpg
Інші імена Кшиштоф Ігнацій
Народився 24 липня 1761(1761-07-24)
Венглево
Помер 4 листопада 1794(1794-11-04) (33 роки)
Варшава
загибель у битві
Підданство Річ Посполита
Національність поляк
Діяльність поет, військовий очільник
Конфесія католицтво
Батько Павло Ясинський
Мати Фрачішка Косчеська
Рід Ясинські
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі
  • POL COA Rawicz.svg

Якуб Ясинський (*Jakub Jasiński, 24 липня 1761 —†4 листопада 1794) — польський військовий діяч, поет часів загибелі Речі Посполитої.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив зі шляхетського роду Ясинських гербу Равич. Народився у 1761 році у великій Польщі. Дитинство провів у містечку Пиздри. У 1768 році переїздить до містечку Велен. У 1773 році був прийнятий до Академії шляхетської Корпусу Кадетів у Варшаві. У 1780 році закінчив тут навчання на військового інженера.

У 1783 році стає лектором у військовій академії у Варшаві. У 1784 році пішов у відставку. У 1785–1787 роках був вчителем синів Петра Франчішека Потоцького, старости щижицького. У 1788 році обирається делегатом до так званого Чотирічного Сейму. Тоді ж повертається до армії, служить спочатку у Варшаві, потім у Вільно.

У 1789 році король Станіслав-Август Понятовський доручає Я.Ясинському сформувати Інженерний корпус Великого князівства Литовського. З цим завданням Ясинський впровався на відмінно, за що у 1790 році отримав звання полковника. У 1791 році отримав завдання добудувати Королівський канал між Дніпром та Бугом.

У 1792 році підтримав Тарговицьку конфедерації. Брав участь у війні проти Російської імперії. Він організовував оборону міст Несвіж, Мінськ, Брест. За оборону останнього отримав орден Військової Чесноти. після поразки Тарговицької конфедерації перебрався до Варшави. У 1793 році переїздить до Вільно, де знову очолив Інженерний корпус. Його було обрано членом військової ради Великого князівства Литовського.

З початком повстання Костюшки Якуб Ясинський приєднався до повстаннців. Він сприяв захопленю Вільно, за свої дії при обороні цього міста від російських військ отримав звання генерал-лейтенанта. Втім вимушен був відступати до Варшави, де став одним з очільників передмістя — Праги. Під час його оборони від військ О. Суворова Якуб Ясинський загинув.

Творчість[ред.ред. код]

Рання творчість Я.Ясинського відзначено характерним впливом сентименталізму, поєднується з елементами рококо. До кінця 1780-х років формується його сентименталистське світовідчуття, зазначене інтересом до соціальної проблематики, протестом проти феодальної дійсності і буржуазної міської моралі.

У роки загострення боротьби за реформи поезія Ясіньского прийняла яскраво виражений політичний і вольтеріанскій антіклерикальний характер (вірші, іроікоміческой поеми «Суперечка» й «Чяньча»). Разом з темою села в його творчість увійшли фольклорні традиції. Талановитий версифікатор, він широко використовував принципи сіллаботонізма, в сіллабічних віршах оперував рядками з різною кількістю складів і, уникаючи характерною для сіллабізма монотонності, застосовував різні ритми, рими і строфіку.

Художня обдарованість Ясиньского помітна в його невеличких байках, де філігранність форми поєднується з лаконізмом інтелектуальних узагальнень.

Його політичні вірші — відозви 1790-х років тяжіли до класицизму. Тут на повну силу зазвучали ідеї Французької революції і якобінського патріотизму.

Джерела[ред.ред. код]

  • Kelera J., Poezja J. Jasińskiego, Wr., 1952.
  • Encyklopedia Warszawy. Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 1994, s. 292. ISBN 83-01-08836-2