Якутович Сергій Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Якутович Сергій Георгійович
Якутович Сергій Георгійович.JPG
Народження 21 листопада 1952(1952-11-21)
Київ, УРСР
Смерть 27 червня 2017(2017-06-27) (64 роки)
  Київ
Поховання Байкове кладовище
Національність українець
Країна Україна Україна
Навчання Київський державний художній інститут
Діяльність художник, графік, ілюстратор
Нагороди
Народний художник України Премія Ленінського комсомолу
Премії Національна премія України імені Тараса Шевченка — 2004 Народний художник України

Сергі́й Гео́ргійович Якуто́вич (* 21 листопада 1952, Київ, УРСР — пом. 27 червня 2017, Київ[1]) — український художник, графік, книжковий ілюстратор, народний художник України, лауреат Національної премії України ім. Тараса Шевченка, член Національної спілки художників України, член-кореспондент Академії мистецтв України[2].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 1952 року в Києві в родині художників.

Його батько Георгій Якутович — український графік середини 20 ст., відомий також роботою в кіно, зокрема над фільмом «Тіні забутих предків» Сергія Параджанова.

Мати — Олександра Павловська, художник, педагог. Багато дитячих книжок з її ілюстраціями побачили світ у видавництві «Веселка». Викладала в Республіканській художній середній школі.

Молодший брат — художник-живописець Дмитро Якутович.

  • 1963—1970 — Республіканська середня художня школа ім. Т. Г. Шевченка
  • 1970—1973 — Московський поліграфічний інститут, факультет художнього оформлення
  • З 1973 — постійний учасник художніх виставок в Україні та за кордоном
  • 1973—1977 — Київський державний художній інститут (Національна академія мистецтва та архітектури), графічний факультет за спеціальністю «художник-графік»
  • 1977—1981 — аспірант творчих майстерень Академії мистецтв СРСР у Києві
  • 1977 — перша премія з графіки на виставці-конкурсі «Молоді художники СРСР», Москва
  • З 1978 — член Спілки художників СРСР
  • 1979 — перша премія з графіки Академії мистецтв СРСР.
  • 1979—1981 — стипендіат СХ СРСР
  • 1980 — гран-прі Всесоюзної виставки «Молодість країни», Ташкент
  • 1981 — лауреат Всесоюзної премії ім. Ленінського комсомолу. 1983 — гран-прі міжнародного конкурсу «За мир», Берлін
  • 1983—1988 — премії на міжнародних бієнале графіки в Братиславі, Любляні, Кракові
  • 1985 — спеціальний приз Першої трієнале антифашистського мистецтва в Майданеку (Польща)
  • 1987 — відзначений почесним званням «заслужений художник України»
  • 1990 — стипендія міста Лейпцига
  • 1990 — нагороджений Великою золотою медаллю Академії мистецтв СРСР
  • 1996—1999 — працював в Іспанії
  • 20002002 — головний художник фільму Юрія Іллєнка «Молитва за гетьмана Мазепу»
  • 2003 — Золота медаль Національної академії мистецтв України
  • 2004 — лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка
  • 2004 — член-кореспондент Академії мистецтв України
  • 20052007 років задіяний як художник-постановник у фільмі Володимира Бортка «Тарас Бульба».
  • 2008 — почесний приз фонду «Україна-3000» за внесок у розвиток українського кінематографа
  • 2008 — відзначений почесним званням «народний художник України»

Родина[ред. | ред. код]

Син Сергія Георгійовича, Антон Сергійович Якутович, був живописцем. Художником була і його дружина Ольга Якутович.

Творча діяльність[ред. | ред. код]

Митець мав глибоко індивідуальний почерк, досконало володів різними технічними засобами графічного мистецтва, зокрема офорту.

Ще в студентські роки виявив тяжіння до створення епічних циклів ілюстрацій до відомих творів світової та вітчизняної літератури.

В доробку видатного майстра ілюстрування 160 видань, серед яких і 17 томів модерної української літератури.

Упродовж останніх років з ілюстраціями С.Якутовича побачили світ книги, які стали вагомим здобутком національної культури, отримали широке визнання шанувальників книжкового мистецтва як в Україні, так і за її межами. Видання роману Ліни Костенко «Берестечко», ілюстроване Сергієм Якутовичем, яке вийшло у видавництві «Либідь», було визнано найкращою ілюстрованою і художньо оформленою книжкою, представленою на виставці-ярмарку у Ахгабаді[3].

Вартий уваги внесок митця у кінематограф. С.Якутович брав участь як головний художник у створенні художнього фільму  Юрія Іллєнка «Молитва за гетьмана Мазепу», телефільмів «Ще як ми були козаками», «Загублений рай» (за Миколою Гоголем), «Останній гетьман». А у 2005 долучився до масштабного проекту — фільму Володимира Бортка «Тарас Бульба».

Основні графічні роботи[ред. | ред. код]

Твори зберігаються[ред. | ред. код]

Нагороди[ред. | ред. код]

  • 1981 — лауреат премії Ленінського комсомолу
  • 1986 — Заслужений художник УРСР
  • 1983 — володар Гран-прі на берлінській виставці-конкурсі «За мир»
  • 1985 — спеціальна премія на Трієнале мистецтв «Проти фашизму» у Майданеку (Польща)
  • 1985 — почесна премія «Берлінале» у Берліні
  • 1990 — золота медаль Академії мистецтв СРСР
  • 2003 — золота медаль Академії мистецтв України
  • 2004 — Національна премія України ім. Тараса Шевченка за цикл графічних творів
  • 2008 — Народний художник України
  • 2010 — Нагорода Російської Академії киномистецтв «Золотий Орел»
  • 2011 — Міжнародна премія Гоголя в Італії
  • 2013 — Академік Національної Академії мистецтв України

Смерть та поховання[ред. | ред. код]

Помер 27 червня 2017 року у місті Києві[4].

Похований 29 червня на Байковому цвинтарі у Києві[5].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. У Києві помер художник Сергій Якутович // VectorNews, 27.06.2017. Архів оригіналу за 27 січня 2021. Процитовано 27 червня 2017. 
  2. Якутович, Сергій Георгійович (2008). Незавершений проект. Альбом (українська). Київ: Грамота. с. 312 с. ISBN 978-966-349-174-5. 
  3. На Шостій Міжнародній книжковій виставці-ярмарку у Ашгабаті українські книги отримали нагороди в номінаціях «Найкращий художник» та «Дитяча книга» //Українське радіо, 2.10.2011
  4. Помер український художник Сергій Якутович /Українські національні новини, 27.06.2017/. Архів оригіналу за 27 червня 2017. Процитовано 27 червня 2017. 
  5. У Києві поховали українського художника Сергія Якутовича /Укрінформ, 29.06.2017/. Архів оригіналу за 29 червня 2017. Процитовано 29 червня 2017. 

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]