Яків Жураківський
| Яків Жураківський Жураківський Яків Михайлович | |||
 | |||
| |||
|---|---|---|---|
| 1678 — 1681 | |||
| |||
| 1669 — 1671 | |||
| Попередник: | Уманець Пилип Іванович (1658-1664 рр.) | ||
| Спадкоємець: | Рубан Данило Семенович (1671 р.) | ||
| |||
| 1672 — 1677 | |||
| Попередник: | Рубан Данило Семенович (1671 р.) | ||
| Спадкоємець: | Яловицький Василь Федорович (1678-1680 рр.) | ||
| Народження: | невідомо | ||
| Смерть: | 1704 | ||
| Країна: |
 Гетьманщина | ||
| Рід: | Жураківські | ||
| Батько: | Михайло Жураківский | ||
| Діти: | Василь Жураківський і Жураківський Лук'ян Якович | ||
Жураківський Яків Михайлович (*р. н. невід. — †1704) — український шляхтич гербу Сас, військовий діяч, сотник Глухівської сотні, Ніжинський полковник у 1678–1685 роках.
Біографія[ред. | ред. код]
Походив з козацького старшинського роду Жураківських. Син Михайла Жураківського, Сосницького сотника Чернігівського полку. За часів гетьмана І.Мазепи був глухівським сотником у 1669, 1672, 1675 роках.
Брав участь в обороні Чигирина під час наступу турецько-татарських військ на Україну у 1677 році.
Згодом призначається у 1677 році Ніжинським полковником. На цій посаді він перебував до 1682 року.
Брав участь в обороні Чигирина під час наступу турецько-татарських військ на Україну у 1677 році.
Іван Самойлович, очевидно, запідозрив ніжинського полковника в опозиційних діях, бо в 1682 останній був позбавлений уряду і маетностей.
Іван Мазепа, прийшовши до влади, в універсалі від 1 вересня 1687 зазначав:
«Респектуючи за значныя п. Якова Жураковскаго, знатного товарища войскового, в войску запорожском прислуги, приворочаем ему в сотні Глуховской находящиеся его Слободу с Малою Слободкою и с. ГЦебру, которыми он и перед тім пользовался».
Тобто старому старшині були повернуті втрачені ним маєтності. Яків Жураковський невдовзі був залучений до виконання різноманітних гетьманських завдань. Так , у червні 1690 він контролював вибори у Переяславському полку. У липні 1694 значний військовий товариш розмежовував володіння Київського Межигірського та Київського Братського монастирів.
Гетьман залучив до своєї команди синів Жураковського — Василя та Лук’яна. Перший згадується у джерелах за 1695 як ямпільський сотник. Лук’ян же у 1694 обіймав уряд ніжинського полкового осавула, з 1699 по 1708 — полкового судді. Причому після смерті ніжинського полковника І. Обидовського у 1701 він до 1708 був наказним полковником.
Родина[ред. | ред. код]
Діти:
Джерела[ред. | ред. код]
- Оточення гетьмана Мазепи: Соратники та прибічники [Архівовано 21 лютого 2016 у Wayback Machine.]
| |||||||||||||||||||
