Яків (Домський)
| Яків (Домський) | |
.jpg) | |
| Альма-матер: | Санкт-Петербурзька духовна академія |
|---|---|
| Науковий ступінь: | магістр богослов'яd |
| Діяльність: | священник |
| Народження: | 6 (18) липня 1823 Брацлавський повіт, Подільська губернія, Російська імперія |
| Смерть: | 27 травня (8 червня) 1889 (65 років) Якутськ, Російська імперія |
Яків Домський (в миру Ієронім Петрович Домський; 6 липня 1823, село Семенки, Брацлавський повіт, Подільська губернія — 27 травня (8 червня) 1889, Якутськ, Якутія, Російська імперія) — єпископ Якутський і Вілюйський, письменник, магістр Санкт-Петербурзької духовної академії.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 6 липня 1823 року в селі Семенки Брацлавського повіту Подільської губернії в сім'ї священика, настоятеля храму в ім'я апостола і євангеліста Іоанна Богослова. Його хрещеним батьком був записаний Олександр I, замість якого на хрещенні був присутній його ад'ютант[1].
Навчався в Кам'янець-Подільській духовній семінарії; у 1840 році, після смерті батька, був змушений перервати навчання.
У 1841 році, за підтримки архієпископа Кирила, вступив до Санкт-Петербурзької духовну семінарію , яку закінчив з відзнакою у 1845 році[1].
У 1849 році закінчив курс Санкт-Петербурзької духовної академії зі ступенем кандидата богослов'я.
30 листопада 1849 року призначений учителем в Іркутську духовну семінарію «на посаду викладача з риторики, піїтики і вченню про богослужбові книги (для молодшого відділення), з читання грецьких і латинських письменників (для старшого відділення)»[2].
13 червня 1858 переведений учителем викладача словесності в Томську духовну семінарію, з 8 вересня 1858 був призначений її економом. «Також викладав загальну громадянську історію (в молодшому відділенні) і рос. історію (в середньому відділенні)»[2].
8 жовтня 1860 року пострижений у чернецтво; 10 жовтня висвячений у сан диякона, 11 жовтня — в ієрея.
25 листопада 1861 переміщений знову в Іркутськ інспектором семінарії і одночасно призначений цензором проповідей, що подаються духовенством, і цензором «Іркутських єпархіальних відомостей».
11 червня 1865 року возведений у сан архімандрита.
У 1870 році призначений ректором щойно відкритої Благовіщенської духовної семінарії.
25 травня 1872 архімандрит Яків захистив магістерську дисертацію в Петербурзькій духовній академії: «Історичний нарис російського проповідництва і погляд на його сучасний напрямок» [2] по його книзі, надрукованій у 1871 році[3].
У 1878 році переведений ректором Пермської духовної семінарії.
У 1882 році був викликаний в Санкт-Петербург на череду священнослужіння і проповіді і в наступному, 1883 році, був призначений архімандритом Данилового Троїцького монастиря в Переяславі, Володимирської губернії.
16 грудня 1883 року ухвалою Святійшого Синоду був призначений єпископом Якутським і Вілюйським ; 8 січня 1884 року в Успенському соборі Московського Кремля був хіротонізований на єпископа. У 1884 році Святійшим Синодом було прийнято рішення про відродження Якутської духовної семінарії. За час перебування на своїй кафедрі Яків Домський багато працював над поширенням грамотності і християнської освіти серед якутів ; у 1886 році була створена публічна бібліотека-читальня; у 1888 році відкрите жіноче єпархіальне училище; у квітні 1887 року вийшов перший номер «Якутських єпархіальних відомостей».
Помер 27 травня 1889 року; був похований у дерев'яній Вознесенській церкві Спаського монастиря в Якутську . Став першим якутським єпископом, похованим у Якутії [4].
У грудні 1999 року під час проведення земляних робіт на території колишнього Спаського монастиря (нині — Якутський державний музей історії та культури народів Півночі ім. Є. Ярославського) були виявлені нетлінні останки архієрея разом з одягом, які були перенесені навесні 2000 року в Градоякутський Нікольський монастир в Якутську, де і знаходяться нині[1].
Нагороди[ред. | ред. код]
- Орден Святої Анни 3-го ступеня (30 червня 1867)
- Орден Святої Анни 2-го ступеня (3 квітня 1873)
- Орден Святого Володимира 4-го ступеня (27 березня 1877)
Твори[ред. | ред. код]
- Російське проповідництво, історичний його огляд і погляд на його сучасний напрямок (СПб., 1871).
- Історичний нарис російського проповідництва, Т. 1 [Архівовано 25 березня 2016 у Wayback Machine.] (СПб., 1878).
- Пастир у ставленні до себе і пастви (СПб, 1880).
Дослідження Якова Домського «Про недоліки сучасного проповідництва в його теорії і практиці» надруковане не було і його місцезнаходження нині невідоме [2] .
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Аксенова Г. В., иеромонах Роман (Сокольников). «Истый учитель веры» // Московский журнал. — 2015. — № 1. — С. 46—58.
- ↑ а б в г Православна енциклопедія. -Т. XX. — С. 508-510.
- ↑ У 1878 році була надрукована його книга: Історичний нарис російського проповідництва [Архівовано 25 березня 2016 у Wayback Machine.]. — Т. 1. — СПб.: тип. Ф. Г. Оливну і К °, 1878. — 800 с. Потім, в продовження теми, з'явилася праця: Пастир в ставленні до себе і пастві. — СПб .: тип. Н.А. Лебедєва, 1880. — 140 с.
Література[ред. | ред. код]
- Яків (Домський) // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Яків (Домський) // Русский биографический словарь : в 25 т. — СПб.—М., 1896—1918. (рос.)
- Еп. Зосима (Давыдов) Иаков (Домский Иероним Петрович). Православная энциклопедия. — М. : Церковно-научный центр «Православная энциклопедия», 2009. — Т. XX. — С. 508—510. — ISBN 978-5-89572-036-3.(рос.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Яків (Домський) на сайті «Російське православ'я»
- Єпископ Якутський і Вілюйський Яків Домський