Яків (Суша)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яків Суша
Іван (Ян) Суша
Яків Суша
Яків Суша, невідомий польський художник, XVIII ст.
Єпископ Холмський і Белзький
22 лютого 1652 — 4 березня 1687
Обрання: 22 лютого 1652
Церква: Руська Унійна Церква
Попередник: сам як адміністратор
Наступник: Августин Лодзята
Адміністратор Холмської єпархії
9 листопада 1649 — 22 лютого 1652
Обрання: 9 листопада 1649
Попередник: Атанасій Фурс
Наступник: сам як єпарх
 
Освіта: Браунсберзька і Оломоуцька колегія єзуїтів
Народження: 1610(1610)
Мінськ
Смерть: 4 березня 1687(1687-03-04)
Холм
Прийняття священичого сану: 1636
Прийняття монашества: 1 листопада 1626
Єпископська хіротонія: 3 жовтня 1649

Я́ків Су́ша (у світі Іва́н (Ян) Су́ша, пол. Jakub Jan Susza, біл. Якуб (Ян) Суша; 1610, Мінськ — 4 березня 1687, Холм) — єпископ української Руської унійної церкви, з 1626 член монашого ордену василіянів, доктор богослов'я (теології), з 1652 року — єпископ Холмський і Белзький.

Життєпис[ред. | ред. код]

1 листопада 1626 Іван Суша вступив у василіянський монастир у віці 16 років і прийняв чернече ім'я Яків. Упродовж 16271630 років навчався в Браунсберзькій, у 1633 продовжив навчання в Оломоуцькій колегіях (колегіумах єзуїтів. У 1636 році Яків Суша став священиком.

Працював ректором унійної школи у Мінську, де вчився майбутній гетьман Павло Тетеря, з яким потім підтримував «жваві» зв'язки.[1]

У 1637 році виїхав до Холма, де 1639 став учителем у Холмській василіанській колегії, а в 1641 став її ректором.

По смерті єпископа Методія Терлецького (1649) — адміністратор, з 22 лютого 1652 — холмсько-белзький єпископ. Як єпископ Суша розгорнув широку діяльність, постійно дбав про належне виховання кліру і заснував у Холмі василіянський новіціат (місце випробування кандидатів до чернечого ордену). На Жировицькій конгрегації (з'їзді) в 1661 обраний Протоархимандритом Василіянськго Чину. Також, протягом багатьох років був архімандритом Жидичинського монастиря на Волині. Писав латинською мовою.

Перебуваючи у 16641966 роках у Римі як делегат греко-католицького єпископату, домігся у 1665, щоб папа Олександр VII іменував київським митрополитом Гавриїла Коленду, підготував об'єднання розбитого Чину святого Василія Великого, полагодив справу мішаних шлюбів та перехід на латинський обряд вірних українсько-білоруської католицької Церкви тощо.[2]

Поряд з душпастирською, педагогічною, громадською діяльністю він досліджував природу і побут Холмської землі, а найбільше цікавився її старовиною, історією. Особливого значення надавав збереженню і дослідженню старовинної Чудотворної ікони Холмської Богородиці, що лягло в основу його книги «Фенікс, утретє відроджений, або ж Вельми стародавня ікона Холмської Богоматері Діви, славою ласк і чудес уславлена, працею всесвітлішого і високодостойного Якова Суші, грецького обряду єпископа Холмського і Белзького, архімандрита Жидичинського втретє прославлена». Ця книга вийшла у світ латинською мовою 1646 р. в Замості. Вона набула великої популярності, витримала ще чотири видання у Львові, Замості та Бердичеві відповідно у 1653, 1648, 1689 і 1780 роках.

Суша досліджував руїни стародавніх мурів, могутні вали, побудовані в скелях фоси, фундаменти і стіни церкви святого Василя, відкриті в середині 1640 року. Він інтуїтивно відчував, що на цій Холмській горі знаходилося щось величне і високе. На жаль, дослідник не був тоді обізнаний з історією Холма за княжих часів, не знав про заснування і розбудову його князем Данилом, не мав змоги познайомитись з описом цього міста в Галицько-Волинському літописі, де докладно названі Данилові споруди, зокрема храми. Але він щирим серцем полюбив цю давню «велику руїну» і як справжній історик з її останків намагався реконструювати історичні часи.

Яків Суша детально описав природні багатства Холмщини, а також міста, містечка, замки, школи, церкви, монастирі, установи, інші об'єкти, згадав славетні родини цього краю, його визначних людей. Він присвятив цілий трактат старовинним вежам, хоча не знав про їх походження з літописних джерел. А ще писав про виявлені мощі невідомих покійників під кафедральним собором, про єпископський архів, старовинне пергаментне Євангеліє, навів багато цікавих фактів з давньої історії та топографії Холма.[3]

Твори та листи[ред. | ред. код]

  • Лист до гетьмана І. Виговського (1658);
  • два листи до полк. П. Тетері;
  • «De laborious Unitarum» (1664);
  • «Cursus vitae et certamen martyrii B. Josaphat Kuncevicii» (1665);
  • «Phoenix tertiato redivivus» (1644);
  • «Saulus Et Paulus Ruthenae Unionis Sanguine B. Josaphat Transformatus Sive Meletius Smotriscius, Archiepiscopus Hierapolitanus, Archimandrita Dermanensis Ordinis S. Basilii M.»;
  • численна кореспонденція Суші, вид. у Litterae Episcoporum. II—III. Рим 1973 — 74.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Дашкевич Я. Павло Тетеря // Володарі гетьманської булави: Історичні портрети / Автор передмови В. А. Смолій. — К. : Варта, 1994. — 560 с. — С. 256. — ISBN 5-203-01639-9.
  2. Блажейовський Д. Ієрархія Київської церкви (861-1996). – Львів : Каменяр, 1996. – С. 302.
  3. Онуфрійчук М. Білорус Яків Суша — історик Холмщини

Джерела[ред. | ред. код]