Якімкін Павло Борисович
| Якімкін Павло Борисович Якимкин Павел Борисович | ||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 Майор | ||||||||
| Загальна інформація | ||||||||
| Народження |
16 квітня 1982 Семей, Казахстан | |||||||
| Смерть |
14 серпня 2014 (32 роки) Луганська область, Україна | |||||||
| Національність | росіянин | |||||||
| Військова служба | ||||||||
| Роки служби | 2003—2014 | |||||||
| Приналежність | Росія | |||||||
| Вид ЗС |
 Десантні війська(2003—2004), мотострілецькі війська(2004—2012), Танкові війська(2012—2014) | |||||||
| Формування | 136 ОМСБр, 6 ОТБр | |||||||
| Війни / битви | ||||||||
| Командування | ||||||||
| ||||||||
| Нагороди та відзнаки | ||||||||
| ||||||||
_rib.png){kind=small}
Якімкін Павло Борисович (рос. Якимкин Павел Борисович; 16 квітня 1982, Семей — 14 серпня 2014, Україна) — російський офіцер, майор ЗС РФ, Герой Росії. Учасник війни на сході України.
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 16 квітня 1982 у місті Семіпалатинськ в КРСР у сім'ї військових. За національністю — росіянин.
З вересня 1989 навчався у семіпалатинській гімназії №6. У 1994 сім'я Якімкіних переїхала до смт Ставрово Владимирської області РФ, де Павло в 1999 закінчив загальноосвітню школу.
В 1999—2003 здобував освіту в юридичному інституті при МЮ РФ.[1]
Військова служба[ред. | ред. код]
В 2003—2004 проходив строкову службу у повітрянодесантних військах.
29 жовтня 2004 підписав контракт, після чого проходив службу у 136 ОМСБр ЗС РФ. Неодноразово брав участь у бойових діях на Північному Кавказі, був учасником навчань «Кавказ-2012».
10 грудня 2012 був назначений на посаду начальника розвідувального відділу 6 ОТБр.[1]
Влітку 2014 підрозділи 6 ОТБр, у якій проходив службу Якімкін, застосовувались Росією у війні на сході України.[2] 14 серпня Павло Якімкін загинув у бою з українськими військовими. Місцем смерті офіцера, імовірно, стали околиці Луганського аеропорту.[3][4]
Пам'ять[ред. | ред. код]
Павла Якімкіна було поховано на Алеї Пошани Владимирського кладовища «Улибишево».
10 жовтня 2014 був посмертно удостоєний звання Героя Росії «закритим» указом президента РФ.
На початку грудня 2015 в школі, де навчався Якімкін, на честь нього було урочисто відкрито меморіальну дошку.[5]
Нагороди[ред. | ред. код]
- Медаль «За зміцнення бойової співдружності» (16 серпня 2006)
- Медаль «За військову доблесть»
- 2-го ступеня (30 листопада 2006)
- 1-го ступеня (12 лютого 2007)
- Медаль «За відвагу» (14 травня 2007)
- Медаль «За розмінування» (23 вересня 2008)
- Медаль «Стратегічні командно-штабні навчання „Кавказ 2012“» (14 вересня 2012)
- Орден Мужності
- Звання «Герой Російської Федерації» (посмертно,10 жовтня 2014)[1]
Див. також[ред. | ред. код]
- 6-та окрема танкова бригада (РФ)
- Танкові війська Російської Федерації
- Російські військовослужбовці, що загинули внаслідок російського вторгнення в Україну (2014)
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б в Засекреченные "герои". sled-vzayt.livejournal.com. Процитовано 5 травня 2022.
- ↑ 6-я танковая бригада РФ: убитые, пленные, сожжённые танки ч.1. sled-vzayt.livejournal.com. Процитовано 5 травня 2022.
- ↑ А до Киева чё ж не дошёл?.. — Самый сок! (ru-RU). Архів оригіналу за 26 жовтня 2015. Процитовано 5 травня 2022.
- ↑ Засекреченные российские герои донбасской войны. Фраза (рос.). Процитовано 5 травня 2022.
- ↑ День героев отечества - МБОУ Ставровская СОШ Собинского района. archive.ph. 9 червня 2016. Архів оригіналу за 9 червня 2016. Процитовано 5 травня 2022.
- Майори (Російська Федерація)
- Народились 16 квітня
- Народились 1982
- Померли 14 серпня
- Померли 2014
- Герої Російської Федерації
- Кавалери ордена Мужності
- Нагороджені медаллю «За відвагу» (Російська Федерація)
- Нагороджені медаллю «За військову доблесть» (Міноборони РФ) 1 ступеня
- Нагороджені медаллю «За військову доблесть» (Міноборони РФ) 2 ступеня
- Нагороджені медаллю «За зміцнення бойової співдружності»
- Військовики десантних військ Росії
- Військовики мотострілецьких військ Росії
- Військовики танкових військ Росії
- Російські військовики, загиблі у російсько-українській війні (з 2014)