Шишкар ялиновий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Ялиновий шишкар)
Перейти до: навігація, пошук
Ялиновий шишкар
Самці ялинового шишкаря
Самці ялинового шишкаря
Самка ялинового шишкаря
Самка ялинового шишкаря
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: В'юркові (Fringillidae)
Рід: Шишкар (Loxia)
Вид: Шишкар ялиновий
Біноміальна назва
Loxia curvirostra
(Linnaeus, 1758)
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Loxia curvirostra
ITIS logo.jpg ITIS: 179259
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 64802
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Loxia curvirostra
Fossilworks: 161535
Loxia curvirostra

Шишкар ялиновий або шишкар звичайний (Loxia curvirostra) — вид горобцеподібних птахів родини в'юркових (Fringillidae).

Гніздяться в ялинових лісах Північної Америки, де він відомий як «червоний шишкар», та в Європі й Азії. Деякі популяції (підвиди) також гніздяться в соснових і псевдотсугових лісах всіх трьох континентів. Створює гнізда виключно на хвойних деревах, відкладає 3-5 яєць.

Опис[ред.ред. код]

Довжина тіла — до 17 см, розмах крил — 27-31 см, вага — 28-40 г, тривалість життя — 7 років. Птах розміром з горобця. Самці і самки дуже відрізняються за забарвленням. Дорослий самець майже повністю яскраво-червоний. З віком забарвлення самця стає насиченішим. Задня частина черева і підхвістя сірі. На бурих покривних перах крил червоний відтінок. Махові і стернові пера бурі. Ноги темно-бурі. Самка сірувато-зелена, на спині помірна темна строкатість, поперек і надхвістя жовтувато-зелені. Молодий птах сірувато-білий, з густою темною строкатістю. Шишкар має велику голову, чіпкі лапи, що дозволяють йому підвішуватись на шишках вниз головою, і глибоко вирізаний хвіст. Птах легко визначається за незвичним дзьобом (як у соснового шишкаря, але не таким товстим і менш загнутим) — він хрестоподібний, верхня щелепа перехрещується з нижньою. Цікаво, що пташенята з'являються на світ з нормальним дзьобом, як у більшості птахів.


Поширення[ред.ред. код]

Ялиновий шишкар поширений у хвойних, насамперед ялинових, та мішаних лісах Європи, Північно-Західної Африки, Північної і Центральної Азії, Філіппін, Північної і Центральної Америки (на півдні до Гватемали). Повсюдно поширений в тайзі. На півдні Європи трапляється в горах (в поясі хвойних лісів), віддаючи перевагу висотам від 1200 до 2000 м над рівнем моря. У позагніздовий період, під час неперіодичних нальотів, шишкар поширений ще більш широко. Він залітає в Ісландію, на Ведмежий острів, Казахстан, Монголію, Камчатку. Іноді залітає в Гренландію, на Бермуди і в Каліфорнію. Ніколи не трапляється в кедровниках.

В Україні осілий, кочовий і зимуючий птах північного сходу Полісся, Карпат і Кримських гір. Зимує також в лісовій та лісостеповій смугах.

Спосіб життя[ред.ред. код]

Живлення[ред.ред. код]

Раціон ялинового шишкаря не є дуже багатим - він харчується насінням шишок хвойних дерев. Саме тому в разі неврожаю кормів ці птахи кочують по лісах у пошуках місць годування. Ялинові шишкарі мігрують зграями. У особливо багатих на їжу місцях ці птахи затримуються і виводять пташенят. Ялиновий шишкар має незвичайну будову дзьоба. Наддзьобок і піддзьобок схрещуються між собою, а їх гострі кінці виступають з боків дзьоба. За допомогою такого „пристрою" шишкар розкриває лусочки шишок і вибирає насіння. Шишкар зі спритністю папуги перекидається на гілках, швидко бігає по них, іноді висить донизу головою -і все це для того, щоб дістати жадане насіннячко. У пташенят дзьобик прямий. Коли молоді птахи починають годуватися самостійно, їх дзьоби змінюють форму. Насінням хвойних дерев харчуються також чижі і звичайні чечітки, проте це не єдина їхня їжа.

Розмноження[ред.ред. код]

Ялинові шишкарі, як і всі птахи, виводять пташенят тоді, коли є достатньо їжі. Пернаті турбуються про те, щоб її можна було легко знайти неподалік від гнізда, тому що в цьому випадку не треба надовго залишати яйця і пташенят без нагляду. Крім того, пташенята, покинувши гніздо, також не залишаться без їжі, тому пташенята у шишкарів з'являються не тільки взимку, але й восени та навесні. Проте найчастіше період гніздування припадає на грудень-травень.

Шишкарі будують гнізда тоді, коли всюди ще лежить глибокий сніг і бувають люті морози. Один з елементів шлюбного ритуалу цих птахів полягає в тому, що парні самець та самка годують одне одного насінням. Після спаровування обидва птахи приступають до спорудження гнізда. Воно розташовується на ялинових лапах, під прикриттям гілок, які захищають птахів, що сидять на гнізді, а в майбутньому і пташенят від снігу та дощу. Гніздо шишкаря велике, добре утеплене. Самка відкладає 3-4 яйця. Насиджування триває 12-13 днів. Пташенята шишкаря залишаються в гнізді близько 2 тижнів, проте й після вильоту з гнізда батьки продовжують їх догодовувати. У неврожайні роки багато пташенят гине.

Джерела[ред.ред. код]

  • Бёме Р. Л., Флинт В. Е. Пятиязычный словарь названий животных. Птицы. Латинский, русский, английский, немецкий, французский. / под общей редакцией акад. В. Е. Соколова. — М.: Рус. яз., «РУССО», 1994. — С. 435.