Ялтанський Петро Васильович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ялтанський Петро Васильович
Народився 4 січня 1909(1909-01-04)
село Веселеньке Катеринославської губернії
Помер 16 березня 1980(1980-03-16) (71 рік)
Київ
Національність українець
Діяльність державний діяч
Партія КПРС
Нагороди Орден «Знак Пошани»Орден Червоної ЗіркиПочесна Грамота Президії Верховної Ради УРСР

Петро Васильович Ялтанський (4 січня 1909(19090104), село Веселеньке Катеринославської губернії, тепер Луганської області — 16 березня 1980, Київ) — український компартійний діяч, 2-й секретар Миколаївського обкому КПУ.

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 22 грудня 1908 (4 січня 1909) року в родині селянина-бідняка. Трудову діяльність розпочинав наймитом. Працював ковалем на заводі міста Луганська, одночасно навчався у вечірній школі.

Член ВКП(б) з 1928 року.

У 1928—1935 роках — студент Харківського технологічного і механіко-машинобудівного інститутів. У 1935 році закінчив Харківський механіко-машинобудівний інститут.

Після закінчення інституту працював інженером Харківського тракторного заводу імені Орджонікідзе.

У 1938—1939 роках — інструктор промислового відділу ЦК КП(б)У. З липня по грудень 1939 року — завідувач сектору кадрів легкої і текстильної промисловості відділу кадрів ЦК КП(б)У. У грудні 1939 — травні 1941 року — заступник завідувача відділу машинобудування ЦК КП(б)У. З травня 1941 року — завідувач відділу оборонної промисловості ЦК КП(б)У.

Учасник німецько-радянської війни. У 1941—1942 роках — уповноважений оперативних груп Військових рад Південного і Північно-Кавказького фронтів, особливий уповноважений Військової ради Чорноморської групи військ Закавказького фронту.

У 1942—1944 роках — інструктор Управління кадрів ЦК ВКП(б) у Москві.

У серпні 1944 — листопаді 1946 року — 3-й секретар Кам'янець-Подільського обласного комітету КП(б)У.

У листопаді 1946—1948 роках — слухач Вищої партійної школи при ЦК ВКП(б).

У вересні 1948—1951 роках — 2-й секретар Миколаївського обласного комітету КП(б)У.

У 1951—1953 роках — завідувач транспортного відділу Вінницького обласного комітету КП(б)У. У 1953—1955 роках — начальник управління легкої і харчової промисловості (промислових товарів широкого вжитку) Вінницького облвиконкому. У 1955—1965 роках — завідувач промислово-транспортного відділу Вінницького обласного комітету КПУ. У 1965 році — начальник управління кадрів, підготовки кадрів і навчальних закладів Ради народного господарства Подільського економічного району у Вінниці.

У 1965—1970 роках — начальник управління кадрів, навчальних закладів і працевлаштування інвалідів Міністерства місцевої промисловості УРСР.

З 1970 року — персональний пенсіонер союзного значення у Києві.

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]