Ялуторовський район

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ялуторовський район
рос. Ялуторовский район
Герб Ялуторовського району Прапор Ялуторовського району
Розташування району
Основні дані
Суб'єкт Російської Федерації: Тюменська область
Утворений: 1923 року
Населення (2020): 14068 осіб
Площа: 2847,43 км²
Густота населення: 4,94 осіб/км²
Населені пункти та поселення
Адміністративний центр: місто Ялуторовськ
Кількість сільських поселень: 15
Кількість сіл та присілків: 37
Кількість селищ: 3
Влада

Ялуто́ровський район (рос. Ялуторовский район) — муніципальний район в складі Тюменської області, Росія.

Адміністративний центр — місто Ялуторовськ, яке не входить до складу району і утворює окремий Ялуторовський міський округ.

Географія

[ред. | ред. код]

Район представляє собою територію довжиною 100 км і шириною близько 60 км, зорієнтовану з півночі на південь. Розташований в заплавах річок Тобол і Ісеть. 66 % території району займають землі сільськогосподарського призначення, 31 % території займають ліси, 1 % — річки й озера, 1 % — землі поселень.

Має спільні кордони з Заводоуковським міським округом, Ісетським, Тюменським, Упоровським, Юргінським і Ярковським районами області.

Історія

[ред. | ред. код]

Ялуторовський район утворено 3 листопада 1923 року у складі Тюменського округу Уральської області з територій колишніх Авазбакеєвської, Заводоуковської, Либаєвської, Сінгульської та Томіловської волостей Ялуторовського повіту Тюменської губернії. До складу району увійшли місто Ялуторовськ та 31 сільрада: Авазбакеєвська, Асланинська, Бердюгінська, Гільовська, Глазуновська, Заводопетровська, Заводоуковська, Зиряновська, Коктюльська, Кошелевська, Криволукська, Кулицька, Кутькінська, Либаєвська, Нижньоінгальська, Ніколаєвська, Падунська, Пам'ятнинська, Петелинська, Романовська, Семеновська, Сінгульська, Старокавдицька, Сунгуровська, Томіловська, Хохловська, Чукреєвська, Широкоплечинська, Ялуторовська, Яковлевська та Ярівська.

1925 року ліквідована Ялуторовська сільрада. 17 червня 1925 року з ліквідованого Покровського району передані Александровська, Івановська, Новоатьяловська та Чашинська сільради. 30-31 грудня Александровська сільрада передана до складу Ярковського району, Чашинська сільрада — до складу Юргінського району. 28 липня 1926 року утворено Новокавдицька та Тихвінська сільради. 10 червня 1931 року з ліквідованого Юргінського району передані Бучинська та Зоновська сільради, зі складу Новозаїмського району — Бігілинська, Боровинська, Колесниковська, Новозаїмська, Седінкінська, Сосновська, Старозаїмська, умашовська та Хорзовська сільради. 1 січня 1932 року Зирянська та Ніколаєвська сільради передані до складу Упоровського району. 20 червня 1933 року зі складу Тюменського району передані Амандська та Кийовська сільради.

17 січня 1934 року район увійшов до складу Челябінської області, 7 грудня район увійшов до складу Омської області. 25 січня 1935 року до складу Новозаїмського району передані Бігілинська, Боровинська, Колесниковська, Новозаїмська, Падунська, Семеновська, Седінкінська, Сосновська, Старозаїмська, Тумашовська, Хорзовська та Яковлевська сільради; Бучинська та Зоновська сільради передані до складу Юргінського району; зі складу Упоровського району передана Верх-Інгалінська сільрада. 20 жовтня 1937 року до складу Ісетського району передана Верх-Інгалінська сільрада. 19 вересня 1939 року ліквідовані Авазбакеєвська, Івановська, Новокавдицька, Романовська та Ярівська сільради; Амандська сільрада передана до складу Тюменського району. 13 листопада утворено смт Заводоуковськ, ліквідована Глазуновська сільрада. 24 січня 1943 року утворено смт Заводопетровський, Заводопетровська сільрада перетворена в селищну раду.

14 серпня 1944 року район увійшов до складу новоутвореної Тюменської області. 17 червня 1954 року ліквідовані Бердюгінська, Гільовська, Кошелевська, Криволукська, Нижньоінгалінська та Томіловська сільради. 9 липня 1959 року смт Заводоуковськ та Заводоуковська сільрада передані до складу Новозаїмського району. 16 червня 1961 року Кийовська сільрада перейменована в Беркутську, Кутькінська — в Южну, Чукреєвська — в Зіновську, Широкоплечинська — в Шилікульську. 28 квітня 1962 року зі складу ліквідованого Новозаїмського району передані Бігілинська, Падунська, Радгоспна, Старозаїмська сільради та місто Заводоуковськ.

1 лютого 1963 року утворено Ялуторовський сільський район з включенням до його складу територій Ісетського та Упоровського району, місто Ялуторовськ отримало статус обласного, смт Вагай, Лебедьовка, Лісний та Заводопетровський передані до складу Ялуторовської міської ради обласного підпорядкування. 14 травня Пантелеєвська сільрада перейменована в Крашенининську, Скородумська колишнього Ісетського району — в Розсвітівську. 12 січня 1965 року сільський район перетворено в звичний, райони було відновлено. До новоутвореного Заводоуковського району передано 20 сільрад, місто Заводоуковськ, смт Лебедьовка, Лісний та Новий Тап. 30 грудня 1966 року до відновленого Ісетського району передані 11 сільрад. 9 січня 1969 року ліквідовано Южну сільраду. 10 лютого 1972 року Куликівська сільрада перейменована в Ревдинську. 12 серпня 1972 року Великотихвінська сільрада перейменована в Івановську. 1 квітня 1977 року ліквідована Новоатьяловська сільрада. 20 грудня 1982 року утворені Кийовська та Новоатьяловська сільради. 9 серпня 1990 року утворена Карабаська сільрада. 22 червня 1992 року смт Заводопетровський перетворено в село Заводопетровське, селищна рада перетворена в сільраду.

Населення

[ред. | ред. код]

Населення району становить 14068 осіб (2020[1]; 14417 у 2018[2]; 14461 у 2010[3], 15799 у 2002[4]).

Адміністративно-територіальний поділ

[ред. | ред. код]

На території району 15 сільських поселень:

Поселення Площа,
км²
Населення,
осіб (2002)
Населення,
осіб (2010)
Населення,
осіб (2018)
Населення,
осіб (2020)
Центр Населені
пункти
Асланинське сільське поселення 318,47 1534 1245 1166 1129 Аслана 5
Беркутське сільське поселення 210,71 1371 1277 1247 1222 Беркут 5
Заводопетровське сільське поселення 210,21 895 743 769 709 Заводопетровське 1
Зіновське сільське поселення 144,11 1057 1012 1058 1003 Зіново 4
Івановське сільське поселення 277,00 729 617 642 581 Івановка 3
Карабаське сільське поселення 95,75 678 616 551 532 Карабаш 2
Кийовське сільське поселення 96,87 1612 1552 1694 1724 Кийова 2
Коктюльське сільське поселення 175,41 755 668 626 587 Коктюль 2
Новоатьяловське сільське поселення 343,69 900 812 847 818 Новоатьялово 1
Пам'ятнинське сільське поселення 180,14 1588 1513 1493 1504 Пам'ятне 5
Петелинське сільське поселення 171,61 1588 1512 1558 1511 Петелино 2
Ревдинське сільське поселення 82,53 309 261 251 240 Ревда 2
Сінгульське сільське поселення 158,37 849 795 788 775 Сінгуль Татарський 2
Старокавдицьке сільське поселення 153,52 786 747 731 735 Старий Кавдик 2
Хохловське сільське поселення 229,04 1148 1091 996 998 Хохлово 2

Найбільші населені пункти

[ред. | ред. код]
Населений пункт Населення,
осіб (2002)
Населення,
осіб (2010)
1 Кийова 1604 1549

Господарство

[ред. | ред. код]

В районі діють підприємства по переробці сільськогосподарської продукції та будівництва.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2020 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
  2. Численность населения Российской Федерации по муниципальным образованиям на 1 января 2018 года — Федеральна служба державної статистики РФ (рос.)
  3. Архівована копія. Архів оригіналу за 15 липня 2020. Процитовано 24 травня 2020.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  4. Численность населения России, субъеков Российской Федерации в составе федеральных округов, районов, городских поселений, сельских населённых пунктов - районных центров и сельских населённых пунктов с населением 3 тысячи и более человек — Всеросійський перепис населення 2002 року (рос.) [Архівовано з першоджерела 3 лютого 2012.]