Яна Борисова
| Яна Борисова | |
|---|---|
 | |
| Народилася |
1972 Софія, Народна Республіка Болгарія |
| Країна |
 Болгарія[1] |
| Діяльність | письменниця, драматургиня |
Яна Борисова (болг. Яна Борисова; 1972, Софія) — болгарська письменниця, драматург і сценарист.
Біографія[ред. | ред. код]
Народилася в Софії у 1972 році. Закінчила історію мистецтва. Пише п'єси, книги, розповіді та сценарії кіно. Проводить курси творчого письма. Найвідоміші її твори «Малка пиеса за детска стая», «Приятнострашно» і «ХОРАТА ОТ ОЗ». У 2007 році виграла конкурс сучасного мистецтва, що проводив Театр 199, з написання камерної п'єси (до чотирьох акторів) на сучасну тему, названих на честь великої болгарської актриси Славки Славової. [2]
У 2008 році Міністерство культури Франції, Editions Théâtrales, Theatre Odeon та Авіньйонський театральний фестиваль [Архівовано 1 березня 2010 у Wayback Machine.] обрали Яну Борисову як представника Болгарії в проекті "27 п'єс з Європи". Збірки видані в Болгарії, Бельгії, Франції, Сербії, Росії, Аргентині, США, Італії та Німеччини. Її роботи включають „Кралица на прозореца“, „За замъците, валежите, роднините и любовта“, „Тихи невидими хора“, „Книгата, която се оказа дневник“, „Уилъби“, „Няколко истории за кралици и крале“ тощо. .
Яна Борисова працює консультантом з діалогів у багатьох фільмах, а також як редактор кіно- та телевізійних сценаріїв.
Визнання та нагороди[ред. | ред. код]
Лауреат нагород: Ікар (2008[3], 2010[4] [5], 2014[6] ), Аскеер (2008)[7], Незалежна премія критиків, премія камерного твору, премія «Золота ручка», Європейська драма та інші. Номінована на різні європейські нагороди за драматургію і літературу. Бере участь у різних театральних фестивалях в Європі.
Бібліографія[ред. | ред. код]
- Да бъдеш Христо Мутафчиев. София: Сиела, 2011, 216 с.[8]
Зовнішні посилання[ред. | ред. код]
- Мирослава Мариянова, За текстовете на Яна Борисова [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], dramaturgynew.net, 31 март 2009 (ориг. публикация в-к „Литературен вестник“, бр. 25 от 31.03.2009)
- Інтерв'ю
- „Лица: от А до Я. Яна Борисова“ [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], интервю, „Капитал Light“, 1 ноември 2007
- „Повод за разговор“ [Архівовано 30 вересня 2020 у Wayback Machine.], интервю на Дима Чакърова, programata.bg, 15 април 2010
- „Яна Борисова: Преживях доста и мога да разказвам “ [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.], интервю на Надежда Ушева, в. „Дума“, бр. 32, 8 февруари 2013
- „Яна Борисова: Христо Мутафчиев е джедай“, интервю, dartsnews.bg, 7 ноември 2011
- „Яна Борисова: Театърът е в период на „прошепване“, интервю на Елица Иванова, в. „Преса“, 19 май 2015
- „Яна Борисова: Вече имам причина да напиша нова пиеса“ [Архівовано 12 серпня 2020 у Wayback Machine.], интервю на Милена Трендафилова, azcheta.com, 22 май 2015
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Bibliothèque nationale de France Record #15812475x // BnF catalogue général — Paris: BnF.
- ↑ Никола Вандов, „Конкурсът на Театър 199“ [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], в. „Култура“, бр. 12 (2451), 30 март 2007 г.
- ↑ СТС / ИКАР 2008 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], сайт на САБ.
- ↑ СТС / ИКАР® 2010 [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.], сайт на САБ.
- ↑ Мариана Първанова, „Икарите“ се завърнаха в София“, в. „Монитор“, 29 март 2010 г.
- ↑ СТС / ИКАР® 2014 [Архівовано 14 березня 2016 у Wayback Machine.], сайт на САБ.
- ↑ Носители на „Аскеер“ 2008 [Архівовано 13 серпня 2020 у Wayback Machine.], сайт на ТБА.
- ↑ Аглика Георгиева, „Христо Мутафчиев в „Наръчник за оцеляване на инсултаджията“, в. „Новинар“, 7 ноември 2011 г.
|
