Яне Санданський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яне Санданський
болг. Яне Сандански
Jane Sandanski.jpg
Ім'я при народженні болг. Яне Иванов Сандански
Псевдо Пиринския орел, Пиринския цар, Сандан паша і Старика
Народився 18 травня 1872(1872-05-18)
Влахи, Кресна, Благоєвградська область, Болгарія
Помер 22 квітня 1915(1915-04-22)[1] (42 роки)
Мелник, Санданський, Благоєвградська область, Болгарія
Поховання Sts. Cyril and Methodius Church, Rozhen Monasteryd
Країна Flag of the Ottoman Empire (1844–1922).svg Османська імперія
Flag of Bulgaria.svg Болгарія
Діяльність політик, революціонер
Знання мов болгарська
Учасник Перша Балканська війна і Друга Балканська війна
Конфесія православна церква
Автограф Yane Sandanski Signature (vectorized).svg
Яне Санданський

Яне Іванов Санданський (болг. Яні Іванов Санданські, 18 травня 1872 село Влахи, Османська імперія — 22 квітень 1915 Роженський монастир, Болгарія) — македонсько-болгарський революціонер, один з керівників ВМОРО, вважався вождем «лівого крила» македонського руху[2].

Біографія[ред. | ред. код]

Молоді роки[ред. | ред. код]

Яне Санданський — уродженець хутора (махали) Шемет, що належав до македонському селу Влахи[2]. Його мати Мілка Санданська була дочкою влахского парафіяльного священика Стойко Харізанова. Батько — Іван Санданський. Син (третя дитина в сім'ї) був названий на честь батька, і для відмінності звався зменшувальним ім'ям Яне. Під час Російсько-турецької Визвольної війни сімейство проживало в Благо́євграді. У 1878 р Іван Санданський взяв участь в Кресненсько-Разложскому повстанні. Коли ж повстанці в наступному році були розбиті турками, Санданські переселилися з под'яремного Благо́євграда в Дупніцу, яка увійшла до складу Болгарського князівства.

У Дупніці Яне Санданський завершив початкову освіту і провчився два роки в місцевій прогімназії. В продовження свого навчання Санданський підробляв підмайстром у дупніцкого ремісника. У 1892—1894 роках служив в болгарській армії. Проходив строкову службу в 13-му піхотному полку в Кюстенділе. Вийшов у запас єфрейтором, після чого влаштувався працювати помічником адвоката Спаса Харізанова … У 1895 р Санданський вступив в повстанську організацію, організовану Верховним Македонським комітетом (т. зв. «Верховістамі»).

У 1899 р Санданський, спільно з Гоце Делчева і Дорче Петровим, створили Таємну Македонського-одрінськой революційну організацію (TMOPO). У 1901 р делчев схвалив кандидатуру Санданські на пост воєводи Серський округу.

Вбивство Сарафова[ред. | ред. код]

Санданський був організатором політичних вбивств Михайла Даєва, а пізніше — Бориса Сарафова і Івана Гарванова. Бориса Сарафова Санданський «засудив до смерті», поклавши на нього відповідальність за провал Ільїнденского повстання. Однак, Сарафов, за своєю вродженою шляхетністю, не повірив у можливість замаху на його життя… Вбивство Сарафова було скоєно 28 листопада 1907 р відомим бойовиком-санданістом Тодором Паніцою, який увійшов в довіру до вбитого. Разом з Сарафовим був убитий другий закордонний представник ВМОРО — Іван Гарванов. Третій — Христо Матов випадково уникнув смерті.

Балканські війни[ред. | ред. код]

У Першу Балканську війну Яне Санданський організував пару з 500 бійців та 30 жовтня 1912 року звільнив місто Мелник.

Як авангард Сьомої піхотної Рильської дивізії близько 300 четників-кавалеристів Яне Санданського вступили в Салоніки, звільнені за два дні до цього грецькою армією, 8 листопада 1912 року.

Вбивство Санданського[ред. | ред. код]

Санданського було вбито 21 квітня 1915 року, в місті Пірин (місцевість Балтата), районною неврокопською четою ВМОРО. Безпосереднім виконавцем рішення Кюстендільского конгресу став Четник Андон Качарков. Похований Санданський на відстані близько 200 м на схід від Роженського монастиря. На надгробній мармуровій плиті були висічені його слова: «Жити — значить — боротися. Раб — за свободу, а вільний — за досконалість.»

Пам'ять[ред. | ред. код]

На честь Яне Санданського названо місто Санданські в Болгарії (колишній Светі-Лікар). У Скоп'є діє Спортивний центр імені Яне Санданськького.

Література[ред. | ред. код]

  • Истинскиятъ ликъ на Яни Сандански, убиецътъ на Борисъ Сарафовъ, Ив. Гарвановъ и Михаилъ Даевъ, София, Печатница П. Глушковъ, 1915.
  • Яне Сандански Спомени, София, ИК «Синева», Цочо Билярски и Ива Бурилкова, 2007.

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]