Янош Сентаготаї

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Янош Сентаготаї
János Szentágothai
Szentágothai János mellszobra.JPG
Народився 31 жовтня 1912(1912-10-31)
Будапешт
Помер 8 вересня 1994(1994-09-08) (81 рік)
Будапешт
Поховання Фаркашреті
Громадянство Угорщина
Національність угорець
Ім'я при народженні Schimert János
Діяльність нейробіолог[d] і політик
Alma mater Будапештський університет
Посада член Національних зборів Угорщини[d]
Нагороди Командорський хрест ордену «За заслуги» (Угорщина)
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Категорія:Поховані на цвинтарі Фаркашреті

Янош Сентаготаї FRS (справжнє прізвище — Шімерт) (угор. Szentágothai János, 31 жовтня 1912 року, Будапешт — 8 вересня 1994 там само) — угорський вчений-анатом і фізіолог, нейробіолог, педагог, професор, засновник наукової школи функціональної нейрогістології.

Президент Угорської академії наук (1977—1985), іноземний член РАН (з 1976) та РАМН (з 1982). Лауреат державної премії Угорщини імені Кошута (1950).

Рішенням Генеральної асамблеї ЮНЕСКО на честь 100-річчя від дня народження вченого 2012 рік було оголошено роком Яноша Сентаготаї[1][2][3][4][5][6][7][8][9][10][11]

Біографія[ред.ред. код]

Вивчав медицину в університетах Базеля і Будапешта. У 1940 році змінив прізвище Шімерт на Сентаготаї.

З 1936 року працював у Будапештському університеті. 1946—1963 очолював кафедру анатомії медичної школи Університету Печ. 1963-го став професором на кафедрі анатомії університету. Одночасно обіймав посаду директора Інституту анатомії Угорської АН.

Член-кореспондент Угорської академії наук з 1948 року, з 1967 року — дійсний член, з 1977 по 1985 — президент Угорської АН. Член Академії наук СРСР (1976) і Академії медичних наук СРСР (1982), іноземний член Національної академії наук США (1982), член Німецької академії натуралістів «Леопольдіна» і ін.

Депутат Національних Зборів Угорщини (1985—1994). Наприкінці 1980-х став активістом Угорського демократичного форуму.

Помер від серцевого нападу.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Проводив дослідження в області макро — і мікроструктури, морфології і фізіології нервової системи. Вивчав структуру нервових центрів і механізми нейрогуморальної регуляції головного і спинного мозку і вплив нервової системи на ендокринні функції.

За допомогою методів електронної мікроскопії вивчав синаптичні зв'язки і структуру простих рефлекторних шляхів, шляхів і механізмів лабіринтових окорухових рефлексів і сенсорних систем. У зовнішніх колінчастих тілах виявив особливі складні структури — гломерули (клубочки нирок). У 1968 році звернув увагу на невідповідність морфології аксональних контактів концепції пресинаптического гальмування. Виконав ряд робіт по структурі і зв'язків гіпоталамуса і кори головного мозку.

Творець ряду концептуальних моделей нервової системи (1976).

Автор «Атласу анатомії людини» (1946—1975). Один з редакторів журналів «Акта морфологіка» (з 1951) і «Акту біологіка» (з 1955).

Нагороди[ред.ред. код]

  • Премія імені Кошута (1950)
  • Державна премія I ступеня (1970, за дослідження функціональної структури нервової системи)
  • Академічна золота медаль (1985)
  • Командорський хрест із зіркою ордена «За заслуги перед Республікою Угорщина» (1992).

Джерела[ред.ред. код]

  • Réthelyi Nicholas John Szentágothai. In: Zs to Hungarian scientist from the lexicon. Spices. Ferenc Nagy. Budapest: Better, MTESZ; OMIKK. 1997th 762—764. P.. ISBN 963-85433-5-3
  • Bela Flerkó John Szentágothai. Budapest: Academic Press, 1998th (The last Hungarian scientists) ISBN 963-05-7490-X
  • Bela fisherman John Szentágothai (1912—1994), In: Famous Hungarian doctors. Eds. Kapronczay Charles E. Water New Year's Eve. Bp: Galen, 2000, 126—131.
  • Réthelyi Nicholas John Szentágothai. In: National anniversary 2012th Editor: John Eston. Bp: Balassi Institute, 2012. 5–8. (PDF format. Anniversary National 2012)
  • Hungary nagylexikon XVI. (Sel-Sat). Spices. Lamb Lászlóné. Budapest: Hungarian Grand Lexicon. 2003rd 644 of P.. ISBN 963-9257-15-X
  • Choice — Parliamentary Almanac 1990, Budapest: Local Propaganda and Publishing Company, 1990, 233 old.

Примітки[ред.ред. код]

  1. UNESCO's Memorial Year Honours János Szentágothai. Угорська академія наук. 
  2. Katona, F.; Berényi, M. (2003). The role of investigations by János Szentágothai in developmental neurology. Ideggyogyaszati szemle 56 (11–12). с. 422–429. PMID 14743597. 
  3. Flerkó, B. L. (1996). In memoriam János Szentágothai 31.10.1912–8.9.1994. Annals of Anatomy - Anatomischer Anzeiger 178 (2). с. 101–103. PMID 8638764. doi:10.1016/S0940-9602(96)80022-7. 
  4. Székely, G. (1995). János Szentágothai. (1912-1994). Acta biologica Hungarica 46 (1). с. 3–7. PMID 8801772. 
  5. Székely, G. (1995). János Szentágothai (1912-1994). Journal fur Hirnforschung 36 (1). с. 3–5. PMID 7751608. 
  6. Hamori, J. (1994). János Szentágothai is dead (1912-1994). Orvosi hetilap 135 (43). с. 2355. PMID 7970652. 
  7. Halasz, B. (1994). John Szentágothai 1912-1994. Neurobiology (Budapest, Hungary) 2 (4). с. 277–282. PMID 7599626. 
  8. Záborszky, L. S.; Palkovits, M. S.; Flerkó, B. L. (1992). János Szentágothai: A life-time adventure with the brain. An appreciation on his eightieth birthday. The Journal of Comparative Neurology 326 (1). с. 1–6. PMID 1479062. doi:10.1002/cne.903260102. 
  9. Salute to János Szentágothai. Orvosi hetilap 123 (51). 1982. с. 3119–3120. PMID 6761621. 
  10. Kirsche, W. (1978). János Szentágothai on completing the 65th year of his life. Journal fur Hirnforschung 19 (3). с. 189–191. PMID 361886. 
  11. Shiliagina, N. N. (1966). A device for the head-holder of the Szentagothai stereotaxic apparatus for work on rabbits. Zhurnal vysshei nervnoi deiatelnosti imeni I P Pavlova 16 (6). с. 1126–1128. PMID 4898909. 
Попередник: Президент Угорської академії наук


19761985

Наступник:
Тібр Ердей-Ґруз Беренд Т. Іван