Перейти до вмісту

Янус Панноніус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Янус Панноніус
Народився7 вересня 1434 Редагувати інформацію у Вікіданих
Чазма, Беловарсько-Білогорська жупанія Редагувати інформацію у Вікіданих
Помер5 квітня 1472 (37 років) Редагувати інформацію у Вікіданих
Медведград, Чрномерець, Загреб[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
ПохованняPécs Cathedrald Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Угорщина[2]
Хорватія[2] Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьпоет, письменник, католицький священник, суддя, дипломат, єпископ, humanist, католицький єпископ, перекладач Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materПадуанський університет (1458) Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мовлатина[1] і угорська[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
Magnum opusDe morte Barbaraed[1], Laus Andreae Mantegnae pictorisd[1], De se aegrotante in castrisd[1], Italicarum principi divae Faeroniae elegiad[1] і Ad animam suamd[1] Редагувати інформацію у Вікіданих
Посададієцезійний єпископ Редагувати інформацію у Вікіданих
Конфесіякатолицька церква[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
РодичіЯнош Вітез[5] Редагувати інформацію у Вікіданих

Янус Панноніус, Янош Чезміцеї (29 серпня 1434, Чазма — 27 березня 1472, замок Медведград, Загреб)  — угорський і хорватський поет епохи Відродження в Королівстві Угорщини та один з найвідоміших діячів гуманістичної поезії в Європі, єпископ Печа, дипломат, Славонський бан. Вважається першим угорським поетом. Писав латиною.

З життєпису

[ред. | ред. код]

Народився в Славонії в сім'ї хорватського дворянина. Племінник Архієпископа Вітеза.

Початкову освіту отримав вдома. В 1447 році продовжив навчання в школі Гуаріно Веронезе у Феррарі (Італія), де опанував сучасну латинську та грецьку культуру. У віці тринадцяти років він написав свою першу епіграму.

Вивчав канонічне право в університеті Падуї, де ознайомився з ідеями італійського Відродження. Великий вплив на нього справило філософське вчення неоплатонізму Марсіліо Фічіно. Після стажування в Римі 1458 року повернувся в Угорщину. Матвій Корвін призначив Яноша єпископом Печа, потім баном Славонії. Працював канцлером королеви Беатріси Арагонської .

У 1471 році проти короля Матвія І Корвіна було організовано змову феодалів, стурбованих агресивною зовнішньою політикою та амбіціями правителя. Ідейними натхненниками руху стали Панноній та архієпископ Янош Вітез. Змовники зв'язалися з Казимиром IV і запропонували угорську корону одному з його синів. Польський князь у жовтні він увійшов до Угорщини, однак Матвій уже відновив контроль над ситуацією. Князь Казимир залишив королівство в грудні. Янош емігрував, а Вітез підкорився королю. [6]

Помер навесні 1472 р. по дорозі до Італії в Медведграді поблизу Загреба.

Пам'ять

[ред. | ред. код]
  • У місті Печі в Угорщині місцевому університеті було надано ім'я Яна Паннонія та встановлено пам'ятник на його честь.
  • Веспасіано да Бістічі вшанував його в одній зі своїх біографій.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г д е ж Hrvatski biografski leksikon — 1983.
  2. а б Catalog of the German National Library
  3. CONOR.Sl
  4. Catholic-Hierarchy.orgUSA: 1990.
  5. Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedijaLZMK, 1999. — 9272 с.
  6. 1. Engal, P., Engel, P., Ayton, A., & Engel, P. (2001). The Realm of St Stephen: A History of Medieval Hungary, 895-1526. Bloomsbury Publishing.

Посилання

[ред. | ред. код]
  • Панноній Ян // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 313. — ISBN 966-692-744-6.