Янус Панноніус
| Янус Панноніус | |
|---|---|
| Народився | 7 вересня 1434 Чазма, Беловарсько-Білогорська жупанія |
| Помер | 5 квітня 1472 (37 років) Медведград, Чрномерець, Загреб[1] |
| Поховання | Pécs Cathedrald |
| Країна | Хорватія[2] |
| Діяльність | поет, письменник, католицький священник, суддя, дипломат, єпископ, humanist, католицький єпископ, перекладач |
| Alma mater | Падуанський університет (1458) |
| Знання мов | латина[1] і угорська[3] |
| Magnum opus | De morte Barbaraed[1], Laus Andreae Mantegnae pictorisd[1], De se aegrotante in castrisd[1], Italicarum principi divae Faeroniae elegiad[1] і Ad animam suamd[1] |
| Посада | дієцезійний єпископ |
| Конфесія | католицька церква[4] |
| Родичі | Янош Вітез[5] |
Янус Панноніус, Янош Чезміцеї (29 серпня 1434, Чазма — 27 березня 1472, замок Медведград, Загреб) — угорський і хорватський поет епохи Відродження в Королівстві Угорщини та один з найвідоміших діячів гуманістичної поезії в Європі, єпископ Печа, дипломат, Славонський бан. Вважається першим угорським поетом. Писав латиною.
Народився в Славонії в сім'ї хорватського дворянина. Племінник Архієпископа Вітеза.
Початкову освіту отримав вдома. В 1447 році продовжив навчання в школі Гуаріно Веронезе у Феррарі (Італія), де опанував сучасну латинську та грецьку культуру. У віці тринадцяти років він написав свою першу епіграму.
Вивчав канонічне право в університеті Падуї, де ознайомився з ідеями італійського Відродження. Великий вплив на нього справило філософське вчення неоплатонізму Марсіліо Фічіно. Після стажування в Римі 1458 року повернувся в Угорщину. Матвій Корвін призначив Яноша єпископом Печа, потім баном Славонії. Працював канцлером королеви Беатріси Арагонської .
У 1471 році проти короля Матвія І Корвіна було організовано змову феодалів, стурбованих агресивною зовнішньою політикою та амбіціями правителя. Ідейними натхненниками руху стали Панноній та архієпископ Янош Вітез. Змовники зв'язалися з Казимиром IV і запропонували угорську корону одному з його синів. Польський князь у жовтні він увійшов до Угорщини, однак Матвій уже відновив контроль над ситуацією. Князь Казимир залишив королівство в грудні. Янош емігрував, а Вітез підкорився королю. [6]
Помер навесні 1472 р. по дорозі до Італії в Медведграді поблизу Загреба.
- У місті Печі в Угорщині місцевому університеті було надано ім'я Яна Паннонія та встановлено пам'ятник на його честь.
- Веспасіано да Бістічі вшанував його в одній зі своїх біографій.
- ↑ а б в г д е ж Hrvatski biografski leksikon — 1983.
- ↑ а б Catalog of the German National Library
- ↑ CONOR.Sl
- ↑ Catholic-Hierarchy.org — USA: 1990.
- ↑ Brozović D., Ladan T. Hrvatska enciklopedija — LZMK, 1999. — 9272 с.
- ↑ 1. Engal, P., Engel, P., Ayton, A., & Engel, P. (2001). The Realm of St Stephen: A History of Medieval Hungary, 895-1526. Bloomsbury Publishing.
- Панноній Ян // Зарубіжні письменники : енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2006. — Т. 2 : Л — Я. — С. 313. — ISBN 966-692-744-6.