Янушкевич Микола Миколайович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Янушкевич Микола Миколайович
Nikolai Yanushkevich.jpg
Народження 1 (13) травня 1868(1868-05-13)
Смерть 5 (18) лютого 1918(1918-02-18) (49 років)
Ленінградська область
Країна Flag of Russia.svg Російська імперія
Приналежність інфантерія
Освіта Академія Генерального штабу
Роки служби 1885—1917
Звання IRA F8GenBranch 1917 h.png Генерал від інфантерії
Війни / битви Перша світова війна
Нагороди
Орден Святого Георгія
Орден Святого Володимира 3 ступеня
Орден Святого Володимира 4 ступеня
Орден Святої Анни 1 ступеня
Орден Святої Анни 3 ступеня
Орден Святого Станіслава 1 ступеня
Орден Святого Станіслава 2 ступеня
Орден Святого Станіслава 3 ступеня
CMNS: Янушкевич Микола Миколайович у Вікісховищі

Микола Миколайович Янушке́вич 1 (13) травня 1868(18680513) — 5 (18) лютого 1918(19180218) — російський генерал від інфантерії, начальник Головного управління Генерального штабу Російської імперії (1914).

Біографія[ред. | ред. код]

Православний. З дворян Псковської губернії, син капітана.

Закінчив Миколаївський кадетський корпус (1885) і Михайлівське артилерійське училище (1888). Випущений Підпоручиком лейб-гвардії в 3-ю артилерійську бригаду. Поручик (ст. 09.08.1892). В 1896 р. закінчив Миколаївську академію Генерального Штабу по першому розряду. Штабс-Капітан гвардії з перейменуванням в Капітани ГШ (ст. 02.04.1895). Служив при Віленському воєнному окрузі. З 12 лютого 1897 — помічник старшого ад'ютанта штаба Віленського воєнного округа. Цензове командування ротою відбував у лейб-гвардії 1-го стрілецького батальйону (11.10.1897-19.10.1898). З 16 травня 1898 — в.о. столоначальника Головного Штабу. З 2 квітня 1899 — в.о. молодшого редактора кодифікаційного відділу при Воєнній Раді. Підполковник (ст. 06.12.1899). З 10 вересня 1900 — помічник діловода ст. оклада канцелярії Воєнного Міністерства. Полковник (ст. 06.12.1903).

З 17 лютого 1904 — діловод канцелярії Воєнного Міністерства. Цензове командування батальйоном відбував у лейб-гвардії Фінляндському полку (04.05.-07.09.1904). З 25 серпня 1905 — зав. законодавчим відділом канцелярії Воєнного Міністерства. Генерал-майор (ст. 06.12.1909). З 22 лютого 1911 — помічник нач. канцелярії воєнного міністерства. Одночасно з 8.1.1910 екстраординарний, з 8.10.1911 ординарний професор воєнної адміністрації в Миколаївській військовій академії. З 20 січня 1913 — начальник Миколаївської військової академії. Генерал-лейтенант (пр. 20.01.1913; ст. 06.12.1915). З 5 березня 1914 — начальник Генерального Штаба.

Ю.Н. Данилов[ru] і М. М. Янушкевич.
ген. Янушкевич і російський консул на вечірці Кронпринца Ірану у Тебрізі 1916 р.

Перед початком 1 св. війни Янушкевич за особистою рекомендацією Миколи II був призначений на посаду начальника штаба Ставки Верховного Головнокомандувача великого князя Миколи Миколайовича[ru] (19.07.1914). Коли постала загроза нападу Австро-Угорщини і Німеччини він розпочав мобілізацію військ Росії. Генерал від інфантерії (пр. 22.10.1914; ст. 06.12.1919).

Після призначення вел. кн. Миколи Миколайовича намісником на Кавказі був його помічником по військовим питанням (з 18.08.1915). З 13.09.1916 одночасно — гол. начальник постачань Кавказької армії.

Не маючи досвіду командування військовими операціями, він довірив всі питання оперативного керівництва ген.-квартирмейстеру Ю. Н. Данилову, займався головним чином адміністративними та політичними питаннями. Власне кажучи, Янушкевич ніс за великого князя свого роду придворно-дипломатичну службу, причому заслужив його особливе благовоління. Наприклад їздив із депешами до Миколи II, який доводився князю двоюрідним племінником. 31.03.1917 звільнений зі служби «за хворобою» з мундиром і пенсією. На поч. 1918 р. заарештований в Могильові відправлений в Петроград, але на шляху поблизу станції Оредеж[ru] вбитий конвоїрами. Швидка розправа чекістів пов'язана не тільки із його зв'язками із Миколою II, але й помстою за те, що він підтримував заходи протидії шпіонажу, в рамках яких проводилась депортація юдеїв із прифронтової зони. Тіло було доставлено в покійницьку Обухівської жіночої лікарні, в лікарняній церкви св. ап. Петра і Павла відбулося відспівування. 10(23).02.1918 похований на Смоленському православному кладовищі Петрограда. Могила досі не виявлена.

Оцінки[ред. | ред. код]

1.Сухомлинов В. О. «Воспоминания», 1924 «Спосіб дій великого князя Миколи Миколайовича і генерала Янушкевича був як у гравців, які поставили на карту долю армії, російського народу і дому Романових. Їх політика була легковажною грою… В 1914 році я і не підозрював яку роль відігравав Янушкевич в ті критичні дні».

2."Доля Росії у липні 1914 році визначалася взаємодією трьох ліній: дипломатичної, військової і династичної. Додамо: при безумовному применшенні останньої, хоча, саме російському царю належало право прийняття остаточного рішення. Якщо дипломатична лінія була представлена ​​міністром закордонних справ С. Д. Сазоновим, то військова — більшою мірою начальником Генерального штабу Н. Н. Янушкевичем а не військовим міністром В. А. Сухомліновим. Сазонов і Янушкевич виступали ініціаторами вироблення рішень у зовнішньополітичній сфері та проведенні їх в життя шляхом надання тиску на царя."

М.Алексеев. Российская разведка от Рюрика до Николая II. М.,2000. С. 360—371.

Нагороди[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

  • Книга: Залесский К. А.:Кто был кто в ПМВ

Зовнішні зображення[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]