Перейти до вмісту

Януш Гловацький

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Януш Гловацький
Janusz Głowacki
Варшава, червень 2011
Народився13 вересня 1938(1938-09-13)[1][2][…]
Познань
Помер19 серпня 2017(2017-08-19)[4][5][…] (78 років)
Єгипет або Марса-Алам, Червоне Море, Єгипет
ПохованняВійськові Повонзки
ГромадянствоПольща Польща
Діяльністьдраматург, сценарист, прозаїк
Сфера роботилітература[6], театр[6], драма[6], кіносценаристикаd[6] і фільм[6]
Alma materФакультет польських студій Варшавського університетуd
Мова творівпольська
ЧленствоАсоціація письменників Польщі і Polish Film Academyd
У шлюбі зОлена Леоненко[d]
Автограф
Нагороди
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Орден Відродження Польщі (Командорський Хрест)
Медаль «За заслуги в культурі Gloria Artis»defaultЗолота медаль «За заслуги в культурі Gloria Artis»
Медаль «За заслуги в культурі Gloria Artis»defaultЗолота медаль «За заслуги в культурі Gloria Artis»
Сайт: januszglowacki.com

CMNS: Януш Гловацький у Вікісховищі

Януш Анджей Гловацький (пол. Janusz Andrzej Głowacki; 13 вересня 1938 — 19 серпня 2017[7]) — польський прозаїк, драматург, сценарист.

Біографія

[ред. | ред. код]

Вивчав польську філологію у Варшавському університеті. Дебютував 1960 року в виданні «Almanach Młodych». З 1964 р. співпрацює з польськомовним паризьким журналом Kultura (редактор Єжи Ґедройць) як колумніст та автор блискучих оповідань.

На зламі 1960—1970 рр. розпочинає активну діяльність як сценарист. Тоді ж постає фільм Анджея Вайди «Полювання на мух» (1969), знятий за мотивами творчості Гловацького. Справжній успіх прийшов до Гловацького після спільного із Мареком Півовським[pl] сценарію до фільму «Рейс», визнаного найкращою польською кінокомедією.

Як колумніст «Культури» виступає до 1981 року. Після запровадження воєнного стану в Польщі приймає рішення, як і багато польських митців, залишитися за кордоном. Оселився у США, де став відомим драматургом. Прославився після постановки п'єси «Полювання на тарганів» (1986).

З 1983 року постійно проживав в Нью-Йорку з акторкою та співачкою українського походження Оленою Леоненко[pl].

2005 року був нагороджений міністром культури Польщі Вальдемаром Домбровським Золотою Медаллю «За заслуги в культурі Gloria Artis».

Творчість Гловацького була перекладена англійською, естонською, іспанською, китайською, корейською, німецькою, російською, сербською, словацькою, угорською, українською, французькою, чеською мовами. Був членом Товариства польських письменників.

Помер 19 серпня 2017 року.

Основні твори

[ред. | ред. код]
Януш Гловацький, Анджей Щитко, Харківський академічний український драматичний театр імені Тараса Шевченка, 04.12.2014.

Романи

[ред. | ред. код]
  • «Останній сторож» (пол. Ostatni cieć, 2001)
  • «З голови» (пол. Z głowy, 2004)
  • «Як бути коханим» (пол. Jak być kochanym, 2005)
  • «Good night, Джезі» (пол. Good night, Dżerzi, 2010)

Збірки оповідань і фельєтонів

[ред. | ред. код]
  • «Круговерть абсурду» (пол. Wirówka nonsensu, 1968)
  • «Новий танец ля-ба-да та інші оповідання» (пол. Nowy taniec la-ba-da i inne opowiadania, 1970)
  • «Уночі гірше видно» (пол. W nocy gorzej widać, 1972)
  • «Рай і рапорт Пілата» (пол. Paradis & Raport Piłata, 1973)
  • «Полювання на мух та інші оповідання» (пол. Polowanie na muchy i inne opowiadania, 1974)
  • «Повернення графа Монте-Крісто» (пол. Powrót Hrabiego Monte Christo, 1975)

П'єси

[ред. | ред. код]

Переклади українською мовою

[ред. | ред. код]

Громадська позиція

[ред. | ред. код]

У 2018 підтримав звернення Європейської кіноакадемії на захист ув'язненого у Росії українського режисера Олега Сенцова[10]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Deutsche Nationalbibliothek Record #123512212 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  2. а б Discogs — 2000.
  3. Музей Соломона Гуггенгайма — 1937.
  4. Décès de l'écrivain, dramaturge et scénariste polonais Janusz Glowacki
  5. http://www.fakt.pl/kobieta/plotki/janusz-glowacki-nie-zyje-glowacki-zmarl-19-sierpnia/vvey9v0
  6. а б в г д Чеська національна авторитетна база даних
  7. Помер відомий польський письменник Януш Гловацький (укр.). Архів оригіналу за 21 серпня 2017. Процитовано 21 серпня 2017.
  8. Polskie Radio (4 травня 2015), Спасибо за «Антигону» и не только, архів оригіналу за 2 липня 2020, процитовано 4 квітня 2017
  9. "Antigone in New York" in Ivan Franko National Theatre, Kiev. eepap.culture.pl (англ.). Архів оригіналу за 4 травня 2019. Процитовано 4 квітня 2017. [Архівовано 2019-05-04 у Wayback Machine.]
  10. The European Film Academy Free Oleg Sentsov!. Архів оригіналу за 14 червня 2018. Процитовано 15 червня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]