Янчжоу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Янчжоу
Помилка Lua: expandTemplate: template "lang-zh-cn" does not exist.

The Five Pavilion bridge.jpg

Координати 32°23′28″ пн. ш. 119°26′10″ сх. д. / 32.39117000000000246° пн. ш. 119.43625000000000114° сх. д. / 32.39117000000000246; 119.43625000000000114Координати: 32°23′28″ пн. ш. 119°26′10″ сх. д. / 32.39117000000000246° пн. ш. 119.43625000000000114° сх. д. / 32.39117000000000246; 119.43625000000000114

Країна Китайська Народна Республіка
Янчжоу
  Китайською мовою Китайська мова
Картка:Китайською мовою

Янчжоу (раніше Янчжов) — префектура на рівні міста в центральній провінції Цзянсу, Китай. Місто розташоване на північному березі Янцзи. Воно межує із столицею провінції Нанкін на південному захді, Хуайань — на північі, Яньчен — на північному сході, Тайчжоу — на сході та Чженьцзян — через річку на південь. Кількість жителів міста за переписом населення 2010 року складала 4 414 681 жителів, включаючи у міській місцевості — 2 146 980 жителів, що включає три міських округи в даний час в агломерації.

Історично, Янчжоу був одним з найбагатших міст в Китаї, відомому в різні періоди уродженцями, що стали торговцами, поетами, художниками і вченими. Його назва (літ. «Зростання Айті») посилається на свої колишні позиції як столиці стародавньої префектури Янчжоу  в імператорському Китаї.

Адміністративний устрій[ред.ред. код]

В даний час до префектури на рівні міста Янчжоу адміністративно входить шість повітових відділів, в тому числі три округи, два повітових міста і один повіту. Відповідно, вони поділяються на 98 - тауншипів на рівні дивізій, з них 87 міст і містечок, та 11 мікрорайонів.

Map Subdivision Simplified Chinese Pinyin Population (2010) Area (km2) Density
City Proper
Guangling District 广陵区 Guǎnglíng Qū 340,977 78 4,371.50
Hanjiang District 邗江区 Hánjiāng Qū 1,051,322 776 1,354.79
Suburban
Jiangdu District 江都区 Jiāngdū Qū 1,006,780 1,333 755.27
Rural
Baoying County 宝应县 Bǎoyìng Xiàn 752,074 1,483 507.13
Satellite cities (County-level cities)
Gaoyou 高邮市 Gāoyóu Shì 744,662 1,967 378.57
Yizheng 仪征市 Yízhēng Shì 563,945 901 625.91
Total 4,459,760 6,678 667.82
In November 2011, Weiyang District () was merged into Hanjiang District,

while the former county-level Jiangdu City became Jiangdu District.[1]

Історія[ред.ред. код]

Гуанлін (simplified Chinese: ; піньїнь: Guǎnglíng; Вейд-Джайлз: Kuang-Ling) — перше поселення в області Янчжоу було засноване у період Чуньцю. Після розгрому Юе королем Фучай Ву, у місті було побудовано 12-метрове укріплення вище рівня води на північному березі Янцзи у 485 році до нашої ери. Це місто у формі три на три Лі  було названо Ханьчен.[2] Нещодавно побудований Хан канал утворив рів навколо Південної та Східної сторін міста. Головне завдання Ханьчена став захист міста Сучжоу від військового вторгнення з держави Ці. В 590 році місто стало називатися Янчжоу, як традиційно називалась вся південно-східна частина Китаю.

Під час правління імператора Гуана І династії Суй (604—617 рр.), Янчжоу був південною столицею Китаю. Вона називалася Цзянду по завершенні будівництва Великого китайського каналу аж до падіння династії суй. До середини 610-х років безрезультатні спроби підкорити корейське царство Когурьо, разом зі стихійними лихами і провінційними хвилюваннями привело до падіння влади імператора Ян, якого не підтримувало населення. Після того, як бунти поширилися по всьому Китаю в 616 році Імператор покинув Північ і перейшов у Цзянду, де він залишався аж до своєї загибелі в 618 році.

Династії Тан[ред.ред. код]

Місто залишається провідним економічним і культурним центром і великим портом зовнішньої торгівлі і зовнішнього обміну за правління династії Тан (618—907 рр.). Багато арабських і перських купців жили в місті в VІІ столітті, але вони були вбиті тисячами у 760 році під час Повстання Ань Лушаня компанією tian Shengong (simplified Chinese: 田神功; піньїнь: Tián Shéngōng; Вейд-Джайлз: T'ien Shen-kung) повстанських бойовиків.[3][4][5][6][7][8][9][10][11][12][13]

Під час правління династії Тан, в місті жило також багато купців із Сілли.

Місто, ще відоме як Гуанлін, було деякий короткий час столицею країни десяти держав У протягом періоду п'яти династій і десяти царств.

ХІІ — ХІV століття[ред.ред. код]

Янчжоу був деякий час тимчасовою резиденцією уряду династії Сун ув період між 1128 і 1129 роками, коли велика частина Північного Китаю була завойована чжурчжеами під час війни Сонг-Цзінь.[14] Сонг відступив на південь, до міста від їх початкового капіталу в Кайфен після того, як він потрапив у полон до Чжурчженів у 1127 році.

З Янчжоу Сінг переїхав у Ханчжоу у 1129 році, згодом, утвердившись у столиці династії  Сун.[15][16]

У 1280 році Янчжоу був місцем масового порохового вибуху, коли бомба в магазині Вейяна випадково запалила арсенал. Цей вибух убив близько сотні охоронців, підняв сміття з будинкі, в повітря, яке приземлилося в десяти чи навіть більше метрах. За 100 метрів  навіть черепиця на дахах потріскалась (див. стаття Димний порох).

Марко Поло стверджував, що служив династії Юань у місті Янчжоу за правління імператора  Хубілая І в період 1282—1287 рр. (1285 року за даними Перкінса). Хоча в деяких версіях  мемуари Поло свідчать, що він був не губернатором Янчжоу, а  більш ймовірно, чиновником в соляній промисловості, якби дійсно працював там взагалі. Китайські тексти не пропонують жодних доказів, які підтверджують його сллова. Відкриття у 1342 році могили Катаріна Віоллі — члена італійської торгової родини у місті Янчжоу, зокрема, свідчить про існування процвітаючої італійської громади в місті у ХІV столітті.

Там були також арабські написи з ХІІ та ХІV століть, що свідчить про наявність у місті мусульманської громади.[17]

Під час правління династії Мін (1368—1644 рр.) і аж до ХІХ століття Янчжоу був крупним торговим центром з продажу солі (державний регульований товар), рису і шовку. Хв були в значній мірі відповідальні за будівництво міста в його нинішньому вигляді і оточуючих його стін довжиною 9 км.

Рання Цинь[ред.ред. код]

Художник періоду пізньої Цін «Різанина в Янчжоу». 

Після захоплення Пекіна і Північного Китаю маньчжурами в 1644 році, Янчжоу ще деякий час залишався під контролем династії Мінг, заснованої у Нанкіні. Війська династії Цін під проводом князя Додо досягли Янчжоу навесні 1645 року і, незважаючи на героїчні зусилля його головного захисника Ши Кефа, місто було захоплене 20 травня 1645 року після нетривалої облоги. Десять днів в Янчжоу тривала різанина, в результат якої померли 800 000 людей. Ши Кіфа сам був убитий маньчжурами, коли він відмовився перейти на службу цінському режиму[18].

Швидке відновлення міста від цих подій і початок процвітання на початку і в середині правління Династія Цін сталося завдяки тому, що місто було адміністративним центром сектору Лянхуай, де уряд розвивав соляну монополію. Ще у 1655 році голландський посланник Йохан Нейгофф описав місто (Jamcefu, тобто Янчжоу-Фу, в його транскрипції) прокоментувавши, що у місті соляна торгівля виглядає наступним чином:[19].

« Тільки ця торгівля так сильно збагатила мешканців цього міста, що вони знов збудували своє місто з моменту останнього знищення "татарами", будуючи це з величезною пишнотою, як це було спочатку  »

Знамениті на той час, як для літератури так і для мистецтва, сади купецьких родин міста, в яких часто бували імператори Кансі і Цяньлін під час їх південних турів в епоху Цін Янчжоу був у центрі уваги інтенсивних досліджень істориків.

Пізня Цінь та рання сучасна епоха[ред.ред. код]

Бунт у Янчжоу у 1868 році став переломним моментом у англо-китайських відносинах наприкінці правління династії Цін в Китаї, який ледь не призвів до війни.[20] Криза була розпалена самими чиновникам міста, які виступали проти присутності іноземних християнських місіонерів у місті. 8-10 тисяч людей розлюченого натовпу напали на приміщення британської Китайської внутрішньої місіі в Янчжоу, пограбували її, підпалили і напали на місіонерів під керівництвом Гадсона Тейлора. Ніхто не загинув, проте кілька місіонерів були поранені, коли вони були змушені бігти, рятуючи свої життя. Після поданої доповіді про бунт британського консула в Шанхаї сера Уолтера Генрі Медхерста в місто прибуло сімдесят поліцейських Королівської морської піхоти. В підсумку це привело до офіційних вибачень від заступника керівника Цзен Го-Фаня і фінансової компенсації для постраждалих місіонерів.

З часу Повстання Тайпінів у 1853 році і до закінчення Комуністичної революції в 1949 році Янчжоу перебував у занепаді, через військові руйнування і занедбаності Гранд-каналу через будівництво у країні залізних доріг. Під час Другої китайсько-японської війни (1937—1945 рр.), місто пережило вісім років ворожої окупації і використовувалося японцями для таборів. Близько 1200 цивільних осіб союзних національностей (в основному британці та австралійці) із Шанхая були доставлені сюди в 1943 році для розташування в одному з трьох таборів (А, B і C). Табори B і C були закриті у вересні 1943 року, після другого американо-японського обміну полоненими, а решту перевели назад в Шанхайський табір. Табір C, розташований в колишній американської місії на північному заході міста, працював під час всієї війни.[21]

Серед ранніх планів для будівництва залізниці в кінці правління династії Цін була лише одна гілка, яка б з'єднала Янчжоу з північчю Китаю. Але ця ідея була відкинута на користь альтернативного маршруту. Міський статус провідного економічного центру в Китаї ніколи не було відновлено.

На початку 1990-х років почалося поступове зростання благополуччя за рахунок розвитку національної економіки і впровадження ряду цільових проектів розвитку. Робота каналу тепер частково відновлена. Також існує відмінне залізничне і автомобільне сполучення. Тобто, Янчжоу знову став важливим транспортним і торговим центром. У місті також є декілька підприємтв промислового виробництва, в основному з переробки бавовни та виробництва текстилю. У 2004 році залізниця пов'язала Янчжоу вперше з Нанкіном.

Географічне розташування[ред.ред. код]

П'ять мостів павільйон над озером Shouxi.

Янчжоу розташований на рівнині на північ від Янцзи. Гранд-канал, також відомий як канал Пекін-Ханчжоу, перетинає префектуру рівно з півночі на південь. Її сучасна траса проходить по східній околиці міста Янчжоу, у той час як його старий маршрут проходив через центр міста по головній міській площі. Інших великих водойм у межах префектури на рівні міста включають річки Баоше, Датун, Бейчензі, канал Тонгянг та Хінтонганг, а також озера Баоюін, Гаою і Шаобо.

Як і більша частина всієї префектури на рівні міста, через голову міську площу («правильне місто») Янчжоу проходить складна мережа каналів і невеликих озер. Історичний центр міста оточений каналами з усіх боків: Старий Гранд-канал формує свої східні і південні кордони. Канал Рів міста проходить уздовж колишньої фортеці міста по північній околиці, що з'єднує старий Гранд-канал з вузьким Західним озером. Канал Ердаохе проходить вздовж старого міста по західній околиці від вузького Західного озера до ставка Лотоса (Хехуачи), що, у свою чергу, з'єднує короткий канал Ердаохе зі старим Гранд-каналом[22] можна плисти невеликі плавзасоби з тонкого Західного озера, через Erdaohe, міні-ставку, і Erdaogou в Старий Гранд-канал.[23].

Клімат[ред.ред. код]

Субтропічний мусонний клімат з вологим мінливим вітром, довгими зимами близько чотирьох місяців, літом — три місяці і порівняно короткими весною та осінню, по два місяці відповідно. Безморозний період триває 222 дні. А сонце в середньому за рік світить 2177 годин.

Середня температура: 15 °С в рік. Найспекотніший місяць липень — 27.6 °C, а найхолодніший січень — 1,7 °С. Максимальна температура 39.8 °C, а мінімальна -5 °С

Середньорічний рівень опадів становить 1 030 мм і близько 45 % опадів випадає в літній час. Сезон дощів, відомий як сезон «сливового дощу», зазвичай триває з середини червня до кінця липня. У чей час дозрівають сливи, звідси і така назва.

Транспорт[ред.ред. код]

Залізничний Вокзал Янчжоу

У Янчжоу річку Янцзи перетинає лише один Жуньянський висячий міст. Це один з найдовших підвісних прогонових будов мостів у світі. По ньому проходить автомагістраль G4011 Янчжоу — Ліян в місто Чженьцзян.

Повітряний транспорт[ред.ред. код]

Будівництво аеропорт Янчжоу-Тайчжоу було завершено в 2012 році, щоб обслуговувати населення Янчжоу, сусідніх Тайчжоу та Янгду району. Відстань від міжнародного аеропорту Нанкін Лукоу становить більше 100 кілометрів, що займає на дорогу 1 годину і 40 хвилин часу. До зведення аеропорту Янчжоу-Тайчжоу, аеропорту Лукоу в місті Нанкін був головними повітряниими воротами для пасажирів, які прямують в Янчжоу. Існує більше 10 квиткових кас авіакомпанії в місті Янчжоу, які забезпечують зручний сервіс для іноземних і вітчизняних туристів. Внутрішні і міжнародні маршрути обслуговують 10 міжнародних і більше 20 вітчизняних авіакомпаній.

Залізниця[ред.ред. код]

До 2004 року, Янчжоу, не обслуговувався пасажирським залізничним транспортом. Будівництво залізничного вокзалу в Янчжоу почалося в 2003 році і було завершено через рік. Він розташований на західній околиці міста, і є найбільшою станцією на залізниці Нанкін — Цидун. Вона забезпечує пряме обслуговування пасажирів зі столицю провінції, а також рядом великих міст на заході, півночі та півдні (наприклад, Сіань, Уханьі Гуанчжоу). Також курсують нічні експрес-поїзді Z-серії до Пекіну.[24] пізніше, частим високошвидкісний (D-серії) послуга була введена в цьому ж рядку.

Немає прямого залізничного сполучення між Янчжоу і Шанхаєм, однак, щоб поїхати в Шанхай або в іншому місце по дельті Янцзи регіони, мандрівники перетинають річку Янцзи новим Жуньянським висячим мостом приміськими автобусами, які часто ходять у місто Чженьцзян. А вже звідти можна доїхати поїздом від залізничного вокзалу Чженьцзяна, який розташований на головній магістралі залізниці Нанкін — Шанхай.

В 2016 році, будівельні роботи почалися на новій Північно-Південній залізничній лінії, автомагістралі Ляньюнганг-Хуайань-Янчжоу-залізничний вокзал Чженьцзян. Новий станція в Янчжоу буде розташована у східній частині міста, між головною міською площею Янчжоу і районом Цзянду. Це 16,5 км на схід від існуючого залізничного вокзалу Янчжоу.[25] Відкриття нової залізничної лінії заплановане на 2020 рік. Новий залізничний вокзал буде поступово перетворювати місто у значний транспортний вузол. А околиці Янчжоу стануть новим центральним діловим районом.

Гавань[ред.ред. код]

Гавань Янчжоу, що за 11,5 км на південь від центру міста, знаходиться на стику каналу Пекін–Ханчжоу і річки Янцзи. Середня глибина становить 15-20 метрів. У 1992 році Державний Рада схвалила рішення про його будівництво. Тому ім'я генерального секретаря Цзян Цземіння вписане в його історію. Тепер вона перетворилася в комплексну гавань, яка забезпечує пасажирські, вантажні контейнерні перевезення і портову торгівлю. Від так гавань стала головним розподільчим центром Північної провінції Цзянсу, а також провінціїСхідний Аньхой Південно-Східний Шаньдун. Існує кілька десятків категорій товарів, в тому числі заліза і сталі, деревини, корисних копалин, вугілля, зерна, бавовни, контейнерів, продукції легкої промисловості і машинобудування. Пасажирськими маршрутами можна дістатися до міст Нанкін, Цзюцзян, Хуанші та Ухань на заході, а таож - Наньтун і Шанхай — на сході. Тут плавають деякі відомі великі міжнародні лайнери. Відкриття гавані значною мірою сприяло розвитку експорту та загалом місцевої економіки.

Швидкісні дороги[ред.ред. код]

У Нинян (Нанкін–Янчжоу) дорога перетинає південну частину столичної області Янчжоу, а швидкісна дорога Нінтунг (Нанкін–Наньтун) з'єднує Янчжоу з Ляодяагу. В останні роки, місцеві органи влади надають великого значення розвитку туризму. Для цього багато робиться для поліпшення місцевої транспортної системи. Із загальним обсягом інвестицій близько 680 мільйонів юанів, будівництво Нинян шосе біля Янчжоу було завершене 18 грудня 1998 року і відкрите для руху в червні 1999 року. Протяжністю майже 18 км, ділянка швидкісної магістралі починається від розв'язки Бацзи на вхід/вихід, через Янгуа шосе, Тонганг шосе, стародавній канал, Янвей, шосе Пекін–Ханчжоу, Гранд-канал і конференц-шосе, Лякйоджоу на вхоід / вихід з Янцзян шосе. Потім він перетинає Цзянду шляхопровід, який безпосередньо дозволяє доїхати до шоссе Хуайяцк. Крім того, будівництво частини шосе Хуайяцк на території Янчжоу почалося 22 березня 1997 року на загальну суму 3,7 млрд юанів. Воно було здійснене для використання державою по шосе Тунцзян–Санья і Пекін–Шанхай лінії зв'язку. Протяжність Хуайяцької автостради у Янчжоу становить 112,04 кілометрів в довжину, починаючи від Цзиньхе в місті Баоюїн на півночі до естакади Чжуаньцяожен Цзянду на півдні. Потім автострада з Нінтунг шосе звертає і йде вздовж трьох повітів (міст), таких як Баоїн, Гаою і Цзянду та 26 міст. Дорога була відкрита для руху у 2000 році.

Сучасний маршрут Великого китайського каналу (Гранд-каналу) проходить за декілька кілометрів на схід від міста, головним чином по міській місцевості

.

Міжміське автобусне сполучення[ред.ред. код]

У денний час, часте діє автобусне сполучення між Янчжоу та прилеглих містах. Є кілька автобусних станцій, розташованих на околиці міста; більша частина автобусів з Нанкін (Нанкін Західний Автовокзал) і Чженьцзян (де автобусна станція примикає до Чженьцзян вокзал) прибуття в Янчжоу Південний Автовокзал, розташований в декількох кілометрах на північний захід від центру міста. Більшість міжміських автобус зупиняється на початку вечора.

Міський транспорт[ред.ред. код]

Місто обслуговує розгалужена мережа автобусних маршрутів.

Галузі таксі у янчжоу почалася в 1982 році, і динамічно розвивається з 1993 року. у місті понад 40 таксомоторних компаній різної форми власності, в загальній складності 1,571 засобами. На парковках були встановлені на ключових ділянках і готелі, і вісім таксомоторних компаній відкрили цілодобову телефонну службу. Будівельний відділ міського управління дозволило зміцнити керівництво послуг таксі, забезпечуючи освіту у відповідних законах, професійної етики і правила техніки безпеки.

У 2014 році уряд Янчжоу схвалив плани по будівництву метрополітену, який буде включати в себе дві лінії. Лінія 1 буде працювати в загальному напрямку Схід-Захід, Янчжоу залізничного вокзалу на Заході до історичного центру міста до майбутньої високошвидкісної залізничної станції (на схід від Гранд-каналу) в Цзянду район. Лінія 2 буде працювати в загальному напрямку Північ-Південь.[26]

Туристичні перевезення[ред.ред. код]

Для розвитку туризму в Янчжоу, екскурсійні автобуси були введені в місто, яким управляють туристичне агентство Тяньма під Туристичне Бюро Янчжоу. Є гід в кожному автобусі. Маршрут, починаючи від Янчжоу станції, має вісім зупинок, проходить повз таких мальовничих місць у вузьке Західне озеро Дамін храм, Імператорський причал, Siwang пагода, Веньчан пагода і Храм Шита. Янчжоу громадський транспорт також працює в № 1, № 5 і № 2 спеціальні туристичні лінії. Під № 1 автобус відправляється від автобусного вокзалу і йде від вузьке Західне озеро, храм Шигун, Geyuan Garden і парк хеюань; № 5 від автобуса починається від автовокзалу і виходить під крана храм, Веньчан пагода, вузьке Західне озеро, п'ять-павільйон міст, і Піншань залі. Огляд маршруті від вузьке Західне озеро відкрилося, з'єднавши Імператорський причал, Ічунь в сад, сад, да Хун міст, Xiaojinshan, Дяоюйтай, п'ять-павільйон міст, і 24-міст і, нарешті, досягти Дамін храм і Піншань залі.[27]

Громадське харчування[ред.ред. код]

Страви Янчжоу мають великий успіх через те, що жителі Янчжоу настільки закохані в своє місто. Вони мають привабливий колір, аромат, смак і зовнішній вигляд. Оригінальний колір кожного інгредієнта зберігається після приготування, бо кухарі не додають жирного соусу, щоб зберегти свіжий аромат їжі.

У Янчжоу всі страви, дешеві або дорогі, є складними. Кухарі не пожалкують на свою роботу, навіть з Жуггані (тушковані скибочки порізаних сухих квасолевих бобів). Це популярне блюдо, яке коштує всього кілька юанів. Сирний бобовий сир виготовляється кожним рестораном, який його обслуговує, таким чином, аромат гарантується. Кухар нарізає сир, товщиною 1 см на 30 шматочків, кожна з яких має тонкий папір, але не розбитий. Потім рагу кілька разів тушкована з нарізаними бамбуковими пагонами та очищеними креветками подається в курячому супі. У такий спосіб шматочки сухого бобового сиру можуть вбирати аромат інших інгредієнтів, а суп стає дуже смачним. Не лише кухарі закладів громадського харчування Янчжоу гарно готують, але й звичайні люди сумлінно ставляться до приготування їжі.

  • Фу Чайна Чун
  • Янчжоу смажений рис, кажуть, що був винайдений людиною, який був раніше в Янчжоу суддею.

Культура та мистецтво[ред.ред. код]

Будинок дитячої бібліотеки, в приміщеннях Янчжоу публічна бібліотека

Янчжойський діалект (кит.: 扬州话; піньїнь: Yángzhōu huà) китайської мови є представником янцзи-хуайхеського говору і особливо близький до офіційної мови судів династій Мін і Цин, який був заснований на Нанкінському діалекті. Однак, це значно відрізняється від сучасних китайських стандартів, хоча вони все ще є помірно взаєморозумними.

Діалект також використовується як інструмент регіональної ідентичності та політики в регіонах Цзянбей і Цзяньнянь. Хоча місто Янчжоу будучи центром торгівлі, процвітало, воно вважалася частиною Цзяньнянь, який також був багатим, хоча Янчжоу був на північ від річки Янцзи. Після того, як багатство і процвітання Янчжоу зникли, його стали вважати частиною Цзянбей у «закутку». Після того, як Янчжоу було вилучено з Цзяньняня, його мешканці вирішили замінити Янцзи-хуайхеський говір, який був діалектом Янчжоу, діалектами Тайху Ву. У самому Цзяньняні, декілька піддиалектів Ву боролися за позицію престижного діалекту[28].

У період процвітання та імператорської прихильності мистецтво розповіді та живопису процвітало в Янчжоу. Інноваційний художник-каліграф Шитао жив у Янчжоу протягом 1680-тих років і знову з 1697 р. аж до своєї смерті у 1707 році. Пізніше група художників того часу називають вісім диваків з Янчжоу відомі на всій території Китаю.

Колишній генеральний секретар КПК, голова КНР Цзян Цземінь народився і виріс в Янчжоу. Його середня школа знаходиться прямо навпроти державної нотаріальної конторі в Янчжоу.

Янчжоу славиться своїми різьбленими лакованими виробами та нефритом.

Деякі найкреативніші та визнані кухарі Китаю проводять у Янчжоу кухонні школи під назвою Хуайян (також відомий як школа Вейянг). Разом з сичуаньською, кантонською та шаньдунською кухнями, кухні Хуайяна (淮扬菜) є характерним і майстерним умінням, чим місцеві жителі дуже пишаються.

Місто славиться своїми загальнодоступними лазнями, лакованими виробами, нефритовим мистецтвом, вишивкою, паперовими виробами, мистецтвом і ремеслами створення ароматизаторів.

У 2006 році місто отримало нагороду Habitat Scroll of Honor (премія Хабітат).

Янчжоу теж дуже славиться своєю індустрією іграшки (особливо м'які іграшки). Багато туристів із сусідніх міст подорожують до міста за якісними і недорогими іграшками.

Варто зазначити, що місто також славиться прадавнім народним мистецтвом під назвою Янчжоу оповідання (扬州评话), який ще зветься як Сяншен—традиційний китайський комедійний спектакль. Він виріс у з'явився як виконавський акт під час правління династії Мін. У виставі, митець деталізує цікаве історичне оповідання для глядачів, використовуючи янчжонський діалект. Ці оповідання були відредаговані художниками, тому вони звучать дуже зворушливо і смішно. Найвідоміший майстер розповіді Янчжоу — Ван Шаотанг. Його найвідоміші твори є 10 глав пісні (武十回), 10 розділів пісні Цзян (宋十回), 10 розділів Лу Цзюньи (卢十回) та 10 розділах Ши Сю (石十回)[29].

Китайський сніжок квіти

Літературні посилання[ред.ред. код]

Янчжоу часто згадувалося в китайській літературі. Поет Лі Бо (700—762) написав Бачачи Менг Хаоран в Янчжоу з павільйону Yellow Crane:

У жовтому павільйоні крана на Заході: Мій старий друг прощається;
В туман і квіти весни: Він спускається в Янчжоу;
Самотній парус, далекі тіні,
Зникають в блакитний порожнечі;
Я бачу велику річку: Тече в далекий обрій.
Після десяти років, я прокинувся від моєї мрії Янчжоу,
Все, що я одержав була непостійна репутацію в зелених особняках.

«Зелені особняки» або «зелений/чорний горища» (qinglou) відноситься до задоволення районів, для яких Янчжоу стало відомо.[30]

Туризм[ред.ред. код]

Туристичні визначні пам'ятки включають озеро шоусиху і старі будинки у воді міста, таких як Ван проживання і Дамін храм. Янчжоу славиться безліччю добре збережених Янчжоу сади. Більшість з історичної частини міста в район Гуанлин.

Вузьке Західне Озеро[ред.ред. код]

Названий на честь знаменитого Західного озера Ханчжоу, це довгий, вузький ділянку води, що протікає через західні кордони Янчжоу-відомий мальовничому місці. Довгий банк, засаджений плакучими вербами охоплює озеро; на його середині височить квадратна тераса з альтанками на кожному з кутів і один в центрі. Навколо озера розбитий парк, в якому знаходяться декілька видатних пам'яток: пагода квітка лотоса (Лианхуа так), біла структура нагадує Біла пагода (байти) у Пекінському парку Бейхай; Мала Золота Гора (Сяо Цзінь Шань); і рибальської платформи (Дяоюйтай), улюблене відступ Цінський імператор Цянь лун. Імператор був так радий своїй удачі в рибній ловлі в цьому місці, що він розпорядився Про додаткових стипендій для міста. Як виявилося, його успіх був доповнений місцевими купальщиками, які причаїлися в озері діловито прикріплювати риби на свій гачок.

Храм Дамін[ред.ред. код]

Розташований на Shugang пагорбі в північно-західній частині міста, є Fajing храм, раніше відомий як храм Дамін. Оригінальний храм був побудований в Лю Сун (420—479). Дев'ятиповерхова пагода, Qilingta, був побудований на храмовій території в рік династії суй (589—618) . Недавнє доповнення до храмового комплексу є Цзянь Чжень Меморіальний зал, побудований за даними династії Тан методів і фінансується за рахунок внесків, зібраних в буддійських груп в Японії. Коли Цінський Імператор Цянь лун відвідав Янчжоу в 1765 році, він був стурбований назва храму Дамін (що буквально означає «Великий хв') побоюючись, що вона може відродити ностальгію за династії мін, яка була повалена Маньчжурська його попередників. Він перейменував її Fajing храм.

Храм був серйозно пошкоджений під час Повстання Тайпінів на початку 20-го століття. Нинішня структура є реконструкцією 1930-х років.

Плоскі Пагорби (Пінг Шань) Зал[ред.ред. код]

Побудований пісня письменник династії Оуян Сю, коли він обіймав посаду префекта міста, в цьому залі стоїть на захід від Fajing храм. Дивлячись з цього залу, гори на південь від річки Янцзи з'являються як на глядача на рівні очей, звідси і назва пологі пагорби залі. Коли Оуян Сю студент Су Дунпо переїхав у Янчжоу, він теж служив префектом міста. Він був зал, побудований прямо за одним зводять на свого господаря і назвав його курортний готель гулін залі.

Павільйон розквіту культури (文昌阁, Wénchāng Gé)[ред.ред. код]

Веньчан ГЕ

Це круглий, триповерховий павільйон в східному секторі Янчжоу був побудований у 1585 році і святкує багатих культурних традицій. Це також де-факто центр міста.

Побудований під час династії мін, він розташований на перетині Веньчан дороги і Wenhe дорозі. Весь будинок становить близько 79 футів заввишки, і виглядає як храм неба в Пекіні. Сьогодні, межує з багатьох магазинів, Wenchange були символом торговим центром для жителів.

Кам'яна Пагода[ред.ред. код]

Стоячи на захід від павільйону розквіту культури є п'ятиповерхової пагоди династії Тан (кит. {{{1}}}{{{1}}}). Побудований в 837 році, це найстаріша пагода досі стоять в Янчжоу.

Могила Puhaddin[ред.ред. код]

Комплекс мечеті на могилі Puhaddin

Це по суті кладовищі династії мін, який включає могилу Puhaddin. Згідно з інформацією, на могилі, він був 16-му поколінні, нащадок Мухаммеда, Пророка. Могила знаходиться на східному березі (Старий) Гранд-канал в східному секторі міста і примикає до мечеті, де зберігається колекція цінних матеріалів, що відображають Китаю відносини з мусульманськими країнами.[31]

ГЕ сад (个园, Юань Gè)[ред.ред. код]

Вхід у цей типовий Південний сад з його пишними бамбукові гаї, ставки, гроти і скелі на вул. Дунгуань в північно-східній частині міста. Розроблений Великої династії Цин художник-пейзажист Ши Тао Ван Интая, офіцер Цинского імператорського двору, цей сад бере свою назву із-за форми листя бамбука, які нагадують китайський ієрогліф ГЕ, що означає „на“ або»." ГЕ-один з мирних місць для відвідування. ^^

Він сад (何园, Гей Юань)[ред.ред. код]

Цей сад, також званий Jixiao Шань Чжуан, був побудований він Zhidao, 19-го століття Цінський чиновник, цей сад будинок славиться 430 m (1,410 ft), двох поверховий звивистим коридором, стіни якого облицьовані кам'яних скрижалей з висіченими рядками з класичної поезії, в саду є також театр під відкритим небом, розташований на острові посеред ставу для розведення риби.

Yechun Сад (Yechun Юанів)[ред.ред. код]

В цьому саду, який знаходиться на березі річки Xiading в північних меж міста, поет династії Цин Ван Юйян і коло друзів збиралися разом, щоб читати свої твори. Солом'яні дахи павільйонів у цей сад, надати йому оригінальний, сільському повітрі.

Янчжоу Музей І Музей Янчжоу Кліше[ред.ред. код]

Янчжоу Музей / Китай Музей Друку Блок

Розташований на західній стороні яскравий Місяць озеро Янчжоу, Китай блоку, музей друку (扬州中国雕版印刷博物馆) і Музей Янчжоу (扬州博物馆) подивіться вдалину Міжнародного виставкового центру Янчжоу і займає площу в 50000 квадратних метрів, будівництво площею 25 000 квадратних метрів виставкової площі в 10 000 квадратних метрів. Його унікальна архітектурна форма втілює гармонію людини, природи, структури і природного середовища. У серпні 2003 року, понад 300 000 стародавніх книг блокувань були зібрані з Гуанлин прес Янчжоу і Китай блокують друк музей був створений з схвалення Державної Ради, більше 300 000 старовинну книгу блокувань, зібрані Гуанлин прес-Янчжоу були включені в новий музей.

Проект Цзянду Гідро[ред.ред. код]

Будівництво цього універсального проекту управління водними ресурсами, є найбільшим в Китаї, почалася в 1961 році і було завершено в 1975 році. Проект включає обладнання для зрошення, дренажу, навігації та електроенергетики. Він складається з чотирьох великих сучасних електричних насосних станцій, шість середніх перевірити ворота, тричі, навігаційних шлюзів і двох магістральних шляхів.

Освіта[ред.ред. код]

  • Yangzhou University

Міста-побратими[ред.ред. код]

See also[ред.ред. код]

  • Iranians in China

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. (Chinese). China Network Television. 14 November 2011 http://news.cntv.cn/china/20111114/106430.shtml. Процитовано 2012-01-10.  Пропущений або порожній |title= (довідка)Пропущений або порожній |title= (довідка)
  2. Schinz, 1996
  3. Perkins, Dorothy (2000). Encyclopedia of China: The Essential Reference to China, Its History and Culture. Roundtable Press. ISBN 978-0-8160-4374-3. 
  4. Yarshater (1993). У William Bayne Fisher. The Cambridge History of Iran, Volume 3 (вид. reprint). Cambridge University Press. с. 553. ISBN 0-521-20092-X. Процитовано 2012-01-10. «Probably by the 7th century Persians had joined with Arabs to create the foreign emporium on the Grand Canal at Yangchou mentioned by the New T'ang History. The same source records a disturbance there in 760 in which a thousand of the merchants were killed.» 
  5. Jacques Gernet (1996). A history of Chinese civilization (вид. 2, illustrated, revised). Cambridge University Press. с. 292. ISBN 0-521-49781-7. Процитовано 2012-01-10. «The wealth of the foreign merchants established in the big cities may have provoked the xenophobia that became apparent during rebellions. In 760 several thousand Arab and Persian merchants were massacred at Yangchow by insurgent bands led by T'ien Shen-kung, and a century later, in 879, it was also the foreign merchants who were attacked at Canton under the troops of Huang Ch'ao.» 
  6. Tan Ta Sen; Dasheng Chen (2009). Cheng Ho and Islam in Southeast Asia (вид. illustrated, reprint). Institute of Southeast Asian Studies. с. 104. ISBN 981-230-837-7. Процитовано 2012-01-10. «these manliao ( j§ w) [Southern barbarians] would pollute the Chinese culture through intermarriage and upset the land ownership system through land acquisition. . .For example, in AD 760, Yangzhou was attacked by a nearby garrison troop led by Tian Shengong (HJ^ff-w), who was ironically invited by the local authorities to help crush a local uprising. Consequently, a few thousand Arab and Persian merchants were robbed and killed (Jin Tangshu, ch. 110). In the 830s, a mandarin in Guangzhou took steps to control the Arab and Persian Muslims by ordering that Chinese and barbarians must live in separate quarters and must not intermarry; barbarins were also not allowed to own land and paddy fields (Jin Tangshu, ch. 177) Thereafter, Arab and Persian traders lived in designated quarters . . .they also enjoyed religious freedom and kept their Islamic lifestlye intact. . .the Arab and Persian Muslims were also contented to stay out of the Confucian Chinese world so long as the authorities concerned pledged to provide aman [security] for them to lead a peaceful life according to the Islamic doctrines.» 
  7. Jacques Gernet (2007). El mundo chino (Spanish). Editorial Critica. с. 263. ISBN 84-8432-868-6. Процитовано 2012-01-10. «en 760, varios millares de mercaderes árabes y persas fueron masacrados en Yangzhou por bandas insurgentes dirigidas por Tian Shengong; un siglo más tarde las tropas de Huang Chao la emprendieron también en Cantón con los mercaderes extranjeros.» 
  8. 新江荣 (1999). 唐研究. 北京大學出版社. с. 334. ISBN 7-301-04393-7. Процитовано 2012-01-10. «Deng Jingshan fßJSlll , the governor of Yangzhou, ordered general Tian Shengong Ш to lead his forces to suppress the rebels. Shengong entered Yangzhou in 760 and sacked the city, plunderSino-Arab» 
  9. 新江荣 (1999). 唐研究. 北京大學出版社. с. 344. ISBN 7-301-04393-7. Процитовано 2012-01-10. «But, Yangzhou was also a famous trade center with a large foreign community. Chinese sources record several thousand Arabs, Persians, and other foreigner merchants being killed in 760 AD when General Tian Shengong sacked the city during» 
  10. Tan Ta Sen; Abdul Kadir; Abdul Kadir. Cheng Ho (Malay). Penerbit Buku Kompas. с. 143. ISBN 979-709-492-8. Процитовано 2012-01-10. «Misalnya, pada 760, Yangzhou diserang oleh pasukan tentara di bawah pimpinan Tian Shengong (ffltt^d) yang ironisnya diminta oleh penguasa setempat untuk membantu menumpas pemberontakan daerah. Akibatnya, ribuan saudagar Arab dan Persia dirampok dan dibunuh.22 Pada tahun 830-an, seorang pejabat tinggi di Guangzhou mengambil langkah untuk mengawasi orang orang Muslim Arab dan Persian degan memerintahkan orang China dan orang barbar harus tinggal di pemukiman terpisah dan tidak boleh kawin campur; kaum barbar tidak boleh memiliki tanah dan ladang sawah.» 
  11. Jacques Gernet (1972). Le monde chinois (Spanish) (вид. 2). A. Colin. Процитовано 2012-01-10. «milliers de marchands arabes et persans sont massacrés à Yangzhou par les bandes insurgées que mène Tian Shengong; un siècle plus tard, c'est aussi aux marchands étrangers que s'en prennent à Canton les troupes de Huang Chao en 879.» 
  12. Jonathan Neaman Lipman (1997). Familiar strangers: a history of Muslims in Northwest China (вид. illustrated). University of Washington Press. с. 27. ISBN 0-295-97644-6. Процитовано 2012-01-10. «They dealt in a vast variety of commodities, and their numbers were not small.9 For example, Tian Shengong's soldiers killed thousands of Dashi and Bosi at Yangzhou in a Tang battle against local rebels. When Huang Chao's rebel army» 
  13. Jonathan Neaman Lipman (1997). Familiar strangers: a history of Muslims in Northwest China (вид. illustrated). University of Washington Press. с. 26. ISBN 0-295-97644-6. Процитовано 2012-01-10. «Ouyang, Xin Tang Shu 182.6b--a records the order of Lu Jun, governor of Lingnan at Canton, that foreigners and Chinese could not intermarry (Ch. Fan Hua bu de tong hun), in order to prevent conflict.» 
  14. Holcombe, Charles (2011). A History of East Asia: From the Origins of Civilization to the Twenty-First Century. Cambridge University Press. с. 129. ISBN 978-0-521-51595-5. 
  15. Mote, Frederick W. (2003). Imperial China: 900–1800. Harvard University Press. с. 293. ISBN 978-0-674-01212-7. 
  16. Franke, Herbert (1994). У Denis C. Twitchett. The Cambridge History of China: Volume 6, Alien Regimes and Border States, 710–1368. Cambridge University Press. с. 229. ISBN 978-0-521-24331-5. 
  17. Greville Stewart Parker Freeman-Grenville; Stuart C. Munro-Hay (2006). Islam: an illustrated history (вид. illustrated, revised). Continuum International Publishing Group. с. 228. ISBN 0-8264-1837-6. Процитовано 17 July 2011. 
  18. «Horrid beyond description»: The massacre of Yangzhou", in Voices from the Ming-Qing Cataclysm: China in Tigers' Jaws, ed.
  19. Johan Nieuhof, An embassy from the East-India Company of the United Provinces, to the Grand Tartar Cham, emperor of China: delivered by their excellencies Peter de Goyer and Jacob de Keyzer, at his imperial city of Peking wherein the cities, towns, villages, ports, rivers, &c. in their passages from Canton to Peking are ingeniously described by John Nieuhoff; .
  20. Austin (2007), p. 129
  21. Leck, Greg, Captives of Empire: The Japanese Internment of Allied Civilians in China Shandy Press, 2006
  22. 古运河—荷花池—瘦西湖水上游览线全部贯通 (The Old Grand Canal — Hehua Pond — Thin West Lake tourist waterway is fully open), 2010-09-20
  23. 绿杨城郭水上游4·18亮相, 2011-3-29; see the map in this article
  24. tielu.org, schedule search for Yangzhou
  25. 连淮扬镇铁路扬州站场开建 扬州去北京仅4.5小时 (Construction work starts at the site of the Yangzhou station of the Lianyungan-Huai'an-Yangzhou-Zhenjiang Railway.
  26. 扬州地 1、2号线走向初定, 2014-06-06
  27. [1]
  28. Dorothy Ko (1994). Teachers of the inner chambers: women and culture in seventeenth-century China (вид. illustrated, annotated). Stanford University Press. с. 21. ISBN 0-8047-2359-1. Процитовано 23 September 2011. «With the exclusion of Yangzhou came the denigration of its dialect, a variant of Jianghuai "Mandarin" (guanhua). The various Wu dialects from the Lake Tai area became the spoken language of choice, to the point of replacing guanhua...» 
  29. Vibeke Børdahl, The Oral Tradition of Yangzhou Storytelling, London: Routledge, 1996; Vibeke Børdahl and Jette Ross, Chinese Storytellers: Life and Art in the Yangzhou Tradition, Cheng and Tsui 2002.
  30. Lifestyle and Entertainment in Yangzhou. : NIAS Press. 1 October 2009. с. 287–288. ISBN 978-8776940355. 
  31. Garden Tomb of Puhaddin
  32. Yangzhou, China. City of Kent, Washington. 
  33. Yangzhou, China - sister city. Neubrandenburg, Germany website. 
  34. Sister Cities Committee. Westport, Connecticut. 
  35. About Sister Cities. Sister Cities New Zealand. 
  36. Offenbach und seine Partnerstädte. City of Offenbach. 21 April 2010. Процитовано 25 September 2016.