Янь Фу

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Янь Фу
Yan fu.jpg
Інші імена Янь Юлін, Юй-є Лаожень
Народився 8 січня 1854(18540108)
Хоугуань провінції Фуцзянь
Помер 27 жовтня 1921
Фучжоу
Громадянство (підданство) Китай, Династія Цін, history of the Republic of China
Ім'я при народженні Янь Цзідао
Діяльність філософ, перекладач
Alma mater Royal Naval College[d]
CMNS: Медіафайли на Вікісховищі

Янь Фу (*嚴復, 8 січня 1854 —27 жовтня 1921) — китайський філософ, перекладач, громадський діяч, ідеолог реформаторства часів падіння династії Цін та початку Китайської республіки.

Життєпис[ред.ред. код]

Походив з родини медиків. Народився у м. Цаншань повіту Хоугуань провінції Фуцзянь. Замолоду здобував освіту у місцеві школі, проте у 1866 році після смерті батька вимушений був перервати навчання. Тоді ж зумів за державний кошт до мореплавного училища при Фучжоуській судноверфі, де викладалися природничі науки та іноземні мови. Закінчивши його у 1871 році з відзнакою, Янь Фу ходив на військових кораблях до Сінгапуру, Японії, Малайї, Філіппін, а у 1876 році був відправлений на навчання до Великої Британії, де через 2,5 року отримав вищу технічну освіту. Там він познайомився і зійшовся в позитивному погляді на Захід з відомим сановником і вченим Го Сунтао.

Після повернення на батьківщину у 1879 році Янь Фу викладав у Фучжоуському мореплавному училищі і Бейянскому військово-морському училищі, яке очолив у 1890 році. У 1896 році став керівником Бюро російської мови з підготовки перекладачів. Намагаючись традиційним чином побудувати кар'єру, Янь Фу в період з 1885 по 1893 роки чотири рази брав участь в іспитах на середній вчений ступінь цзюйжень, проте незмінно зазнавав невдачі.

Вражений нищівною поразкою Китаю у війні з Японією (1894–1895) Янь Фу рішуче змінив життєву позицію й активно включився в громадську діяльність. Перший ж публіцистичний виступ приніс йому широку популярність. У 1895 році в Тяньцзінській газеті він надрукував серію з чотирьох гострих політико-філософських статей, в яких розірвавши з конфуціанською традицією, звернувся до «пошуку істини на Заході».

Для пропаганди своїх поглядів він у 1897 році заснував у Тяньцзіні газету «Говень бао» («Вісник звинувачуваного в країні»), яка виступала на підтримку реформаторського руху, економічних теорій вільної конкуренції, за конституційну монархію. Після «Ста днів реформ» і поразки реформаторів у 1898 році газету було закрито. Сам Янь у короткий період дій реформаторів активних дій не здійснював, хоча й отримав аудієнції у імператора Гуаньсюя.

У 1900–1911 роках Янь Фу займав керівні пости в системі освіти, зокрема був директором вищого педагогічного училища в Аньціні (провінція Аньхой). У 1909 році отримав вищу вчену ступінь цзіньши, у 1911 році — звання штабного офіцера військово-морських сил 1-го рангу.

У 1905 році в Лондоні зустрівся з Сунь Ятсеном, але до Сіньхайской революції поставився вороже, вважаючи китайський народ духовно не готовим до сприйняття республіканського ладу. Ця позиція зблизила його з президентом Юань Шикаєм, у канцелярії якого у 1913–1916 роках він працював дипломатичним і правничим радником. Беручи участь у роботі комісії з вироблення тимчасової конституції, Янь Фу в той же час ідеологічно сприяв Юань Шикаю у підготовці монархічного заколоту 1915 року, що перетворював президента в імператора.

Після провалу цієї акції він відійшов від політики і став все більше трансформуватися з глибокого критика конфуціанських цінностей у їх ревного апологета. Тому у 1919 році під час культурного руху «Четвертого травня» (у сі) Янь Фу виступив за збереження духовних традицій і проти заміни китайської письмово-літературної мови (веньянь) розмовною (байхуа). Сам він виявився останнім класиком перекладу західних текстів на веньянь. Жахаючись трагічним постреволюційним подіям, Першій світовій війни, що дискредитував західний прогресизм, Янь Фу в останні роки життя впав у меланхолію, втратив інтерес до читання колись улюблених книг з філософії та історії і втратив смак до обговорення поточних подій, що також ускладнювався багаторічної астмою і тривалим зловживанням опіумом. Зрештою помер 21 жовтня 1921 року ум. Фучжоу.

Філософія[ред.ред. код]

Янь Фу першим з усією певністю висунув завдання національного порятунку та виживання, запропонувавши її рішення з позицій соціал-дарвіністського еволюціонізму. Визнаючи «державу подібним організму», а «політичні заходи подібними рослинам», Янь Фу став трактувати життя суспільства у категоріях боротьби за існування і природного відбору. Джерелом споконвічної волі держави і людини вважав природу — Небо (тянь). Класичну формулу Мен-цзи «народ першочергово цінний … володар — третьорядний» Янь Фу витлумачував у дусі теорії «суспільного договору» Ж. Ж. Руссо, пояснюючи виникнення уряду та апарату придушення ініціативою народу, що мала потреби в захисті, і «існуванням зла».

Відносини типу «володар — підданці» породжені суворою необхідністю й відмінні від вільного розвитку Шляху-дао, але тому вони і не вічні. Однак час бездержавного самоврядування ще не настав не тільки в Китаї, але і в «зразкових» західних державах, де, на думку Янь Фу, «з важливих питань державного значення сім десятих вирішує сам народ, а три десятих — уряд; з останніх найбільш важливими є застосування покарань і керівництво армією».

Процвітання і могуть Заходу Янь Фу пов'язував з прийняттям і розвитком там «загальних принципів» (гун лі) рівності, свободи, народного суверенітету і демократії. Але «одними політичними заходами … не можна домогтися успіху в управлінні державою», бо «бідність і багатство, сила і слабкість, порядок і сумяття у державі визначаються фізичними (лі — сила), розумовими (чжи) і моральними якостями (де) його народу. Лише тільки тоді, коли ці три якості в наявності, можна будувати на них правильні політику і законодавство»). Підняти ж моральну якість китайців, згідно Янь Фу, могло лише пробудження любові до батьківщини. На питання, як цього домогтися, він відповідав: «Потрібно заснувати в столиці парламент і звеліти по всій Піднебесній провести публічні вибори правителів повітів і областей».

Переклади[ред.ред. код]

Янь Фу у своїх стилістично блискучих і теоретично продуманих перекладах вперше познайомив китайське суспільство з класичними творами суспільствознавчої та наукової думки Заходу: «Про дух законів» Ш.Монтеск'є, «Дослідження про природу і причини багатства народів» А.Сміта, «Еволюція й етика» Т.Гекслі, «Система логіки силогістичної й індуктивної» Д. С. Мілля.

Джерела[ред.ред. код]

  • Pusey J.R. China and Charles Darwin. Camb. (Mass.), 1983