Яніна Іпогорська

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яніна Іпогорська
Janina Ipohorska
Ім'я при народженні Яніна Носажевська
Народилася 15 серпня 1914(1914-08-15)
Львів, Австро-Угорщина
Померла 20 вересня 1981(1981-09-20) (67 років)
Рабка-Здруй, Польща
Поховання
 : 
зображення місця поховання
Країна Flag of Poland.svg Польща
Діяльність письменниця, журналістка, художниця
Alma mater Львівський національний університет імені Івана Франка
Знання мов польська
IMDb ID 1493137

Яніна Іпогорська при народженні Яніна Носажевська (пол. Janina Ipohorska, нар. 15 серпня 1914(19140815) — 20 вересня 1981) — польська письменниця, журналістка і художниця, авторка посібника бонтону «Grzeczność na со dzień» (1955). Писала під псевдонімами Jan Kamyczek, Alojzy Kaczanowski, Bracia Rojek.

Біографія[ред. | ред. код]

Яніна Іпогорська народилася в сім'ї Яна Носажевського і Стефанії Носажевської (у дівоцтві — Іпогорської-Ленкевич). Закінчила Державну гуманітарну жіночу гімназію імені королеви Ядвіги у Львові. Здобувши вищу освіту на гуманітарному факультеті Львівського університету, вона три роки (1936—1939) навчалася живопису в майстерні професора Феліціяна Щенсного-Коварського[pl] у Варшавській академії образотворчих мистецтв. Тоді повернулася до Львова, де під час радянської окупації працювала в Театрі мініатюр, режисером якого був Мар'ян Ейле. Іпогорська писала сценографічні твори і проєктувала костюми. За часів німецької окупації вона обіймала адміністративну посаду в Інституті професора Рудольфа Вайґля. 1943 року їй загрожував арешт, тож вона втекла від гестапо зі Львова, змінивши прізвище на Іпогорська (дівоче прізвище матері)[1].

Після Другої світової війни вона оселилась у Кракові й разом із Мар'яном Ейле заснувала тижневик Przekrój. Разом вони також розробляли сценографію та костюми для багатьох театрів: «Старого», «Сирени», «Сілезького», «Драматичного», «Юного глядача», «Малого» тощо (Starego, Syreny, Śląskiego, Dramatycznego, Młodego Widza, Małego)[1][2]. Другу вищу освіту Іпогорська здобула на сценографічному факультеті Краківської академії образотворчих мистецтв, на якому згодом три роки читала лекції з дизайну костюмів[1][3]. Разом із Мар'яном Ейле вона стала співзасновницею кабаре «Сім котів» у Кракові[1].

У журналі «Пшекруй» Іпогорська була найвідомішою під псевдонімом «Ян Камичек» (Jan Kamyczek) і провадила рубрику бонтону[pl][1][4]. Вона також писала книги в цій галузі: Grzeczność na co dzień, Savoir vivre dla nastolatków. Як Bracia Rojek, Іпогорська публікувала фейлетони і під псевдонімом Alojzy Kaczanowski написала сценарій першої серії першого польського кримінального телевізійного серіалу «Капітан Сова йде слідом» (Kapitan Sowa na tropie) (1965)[1][5] і кримінальний роман «Розкішний передполудень». У журналі «Пшекруй» вона публікувала короткі кримінальні загадки[6] та відомі афоризми («Яка економія часу — закохатися з першого погляду», «Обмінюйся досвідом. Але тільки на краще!»).

«Ввічливість на щодень» (пол. Grzeczność na co dzień) вийшла російською[7] і вірменською мовами.

Яніну Іпогорську поховано на Підгірському кладовищі в Кракові (XLI-8–9 — гробівець родини Ленкевичів)[8].

Творчість[ред. | ред. код]

  • Jan Kamyczek: Grzeczność na co dzień, «Iskry» (wydania: 1955, 1956, 1959, 1969, 1972, 1974, 1978)
  • Jan Kamyczek: Savoir-vivre dla nastolatków, «Horyzonty», 1974
  • Alojzy Kaczanowski: Rozkoszne przedpołudnie, «Iskry», 1961

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е Ewa Pawlik (15 квітня 2018). Janka Ipohorska, czyli kobieta z kamyczkiem w sercu – Przekrój. przekroj.pl. Процитовано 16 квітня 2018. 
  2. Wanda Matras (2008). Janina Ipohorska pierwsza dama Przekroju. Rocznik historii prasy polskiej. ISSN 1509-1074. Процитовано 16 квітня 2018. 
  3. Janina Ipohorska. Encyklopedia teatru polskiego. Процитовано 16 квітня 2018. 
  4. Wanda Matras-Mastalerz (30 березня 2008). Demokratyczny savoir-vivre Jana Kamyczka. Annales Universitatis Paedagogicae Cracoviensis Studia ad Bibliothecarum Scientiam Pertinentia. ISSN 2300-3057. doi:10.24917/883. Процитовано 16 квітня 2018. 
  5. Janina Ipohorska. FilmPolski.pl. Процитовано 16 квітня 2018. 
  6. O inspektorze Wernerze. grabun.pl. Процитовано 21 листопада 2019. 
  7. Janina Ipohorska (1974). Vežlivost’ na každyj den’ (рос.). OCLC 750442058. 
  8. Zenona Stróżyk-Stulgińska (26 жовтня 2010). Pani Janina Ipohorska. Podgorze.pl. Процитовано 16 квітня 2018.