Яніс Акуратерс
| Яніс Акуратерс | ||||
|---|---|---|---|---|
| Jānis Akuraters | ||||
 | ||||
| Народився |
13 січня 1876 Єкабпілський район, Латвія[1] | |||
| Помер |
25 липня 1937 (61 рік) Рига, Латвійська Республіка[2][1] | |||
| Поховання | Лісовий цвинтар | |||
| Громадянство | Латвії | |||
| Діяльність | письменник, політик, поет, драматург | |||
| Мова творів | латиська | |||
| Діти | Laima Akuratered | |||
| Нагороди |
 | |||
|
| ||||
Яніс Акуратерс (латв. Jānis Akuraters, 13 січня 1876 — 25 липня 1937) — латвійський поет, письменник і політик. Один з ініціаторів заснування незалежної Латвії, учасник установчої сесії Народної ради 17 листопада 1918 року та проголошення акту незалежної Латвійської держави 18 листопада 1918 року. У 1926 році нагороджений орденом Трьох зірок, перший лауреат премії Батьківщини з літератури (1937)[3].
Біографія[ред. | ред. код]
Народився 13 січня 1876 року у Дігнайській парафії Єкабпілського повіту у родині лісника. Здобувши освіту, склав іспити та працював вчителем у Елксні, Ірші (1898), Юмурді (1899—1901).
Деякий час мешкав у Москві, був слухачем лекцій юридичного факультету Московського університету (1903).
У 1904 році Я. Акуратерс повернувся до Латвії. Свій найвідоміший вірш «З бойовим кличем на вустах» він присвятив трагічним подіям революції 1904—1905 років. Протягом 1905—1906 років був тричі заарештований та перебував у в'язниці. На початку червня 1907 року був засланий на Псковщину, звідки втік до Фінляндії, а потім, через Швецію до Норвегії. Перебуваючи в Осло написав книгу спогадів «Літо хлопчика-слуги» .
У 1908 році Я. Акуратерс повернувся до Латвії. У Першу світову війну служив у латиських стрілецьких полках, брав участь у Різдвяних боях[4].
Після розпаду Російської імперії, у 1918 року був обраний до Народної ради Латвії, брав активну участь у створенні Національного театру[5], очолював відділ письменництва та театру Міністерства освіти Латвії.
Помер 25 липня 1937 року у Ризі.
Літературна діяльність[ред. | ред. код]
Перша публікація, поема «Зіма», вийшла у 1895 році у журналі «Austrums».
Збірки віршів[ред. | ред. код]
- «Зоряні ночі» (1905)
- «На півночі» (1906)
- «Без притулку» (1907)
- «Айстри» (1909)
- «Влада серця» (1911)
- «Дні радощі» (1919)
- «Мереживо Сонця» (1920)
- «Латвійські балади» (1922)
- «Рожевий вітер» (1922)
- «Елегії» (1925)
П'єси[ред. | ред. код]
- «Шукачі справедливості» (1902)
- «Ведмежі діти», «Донька короля» (1910)
- «Кільце Сонця» (1911)
- «В Курземе» (1914)
- «П'ять вітрів» (1922)
- «Срібний гай» (1924)
- «Єднаймося» (1926)
- «Безробітні», «Старий і молодий» (1934)
Збірки оповідань[ред. | ред. код]
- «Від днів минулих» (1913)
- «Явлення» (1914)
- «Мрії та долі» (1919)
- «Обличчя друзів» (1920)
- «Тиша і світло» (1921)
- «Плем'я Ероса» (1923)
- «Початок життя» (1924)
- «Мрійники» (1927)
- «Батьківщина» (1930)
- «Біля воріт життя» (1933)
- «Друзі і роки» (1936)
Романи[ред. | ред. код]
- «Петерс Данга» (1921)
- «Вогняні квіти» (1925)
Українські переклади[ред. | ред. код]
- «Палаючий острів». — Луцьк: Твердиня, 2018. — 142 с. ISBN 978-617-517-298-8. Переклала Ліна Мельник
- «Літо юного наймита». — Львів: Апріорі, 2023. — 80 с. ISBN 978-617-629-522-8. Переклав Віктор Мельник
Джерела[ред. | ред. код]
- ↑ а б Roux P. d. Nouveau Dictionnaire des œuvres de tous les temps et tous les pays — 2 — Éditions Robert Laffont, 1994. — Vol. 1. — P. 34. — ISBN 978-2-221-06888-5
- ↑ Deutsche Nationalbibliothek Record #122761642 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ Jānis Akuraters. Vikipēdija (латис.). 11 квітня 2023. Процитовано 21 квітня 2023.
- ↑ Янсонс, Виктор. Вспоминая войну. Режиссер Виктор Янсонс об акции Cafe Spleen. Открыто. lv (російською) .
- ↑ В «Замке света» — выставка художественной коллекции Яниса Акуратерса. rus.lsm.lv (рос.). Процитовано 21 квітня 2023.