Яніс Акуратерс

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Яніс Акуратерс
Jānis Akuraters
Народився 13 січня 1876(1876-01-13)
Єкабпілський район, Латвія[1]
Помер 25 липня 1937(1937-07-25) (61 рік)
Рига, Латвійська Республіка[2][1]
Поховання Лісовий цвинтар
Громадянство Латвії
Діяльність письменник, політик, поет, драматург
Мова творів латиська
Діти Laima Akuratered
Нагороди
Орден Трьох зірок 3 ступеня

Яніс Акуратерс (латв. Jānis Akuraters, 13 січня 1876 — 25 липня 1937) — латвійський поет, письменник і політик. Один з ініціаторів заснування незалежної Латвії, учасник установчої сесії Народної ради 17 листопада 1918 року та проголошення акту незалежної Латвійської держави 18 листопада 1918 року. У 1926 році нагороджений орденом Трьох зірок, перший лауреат премії Батьківщини з літератури (1937)[3].

Біографія[ред. | ред. код]

Народився 13 січня 1876 року у Дігнайській парафії  Єкабпілського повіту у родині лісника. Здобувши освіту, склав іспити та працював вчителем у Елксні, Ірші (1898), Юмурді (1899—1901).

Деякий час мешкав у Москві, був слухачем лекцій юридичного факультету Московського університету (1903).

У 1904 році Я. Акуратерс  повернувся до Латвії. Свій найвідоміший вірш «З бойовим кличем на вустах» він присвятив трагічним подіям революції 1904—1905 років. Протягом 1905—1906 років був тричі заарештований та перебував у в'язниці. На початку червня 1907 року був засланий на Псковщину, звідки втік до Фінляндії, а потім, через Швецію до Норвегії. Перебуваючи в Осло написав книгу спогадів «Літо хлопчика-слуги» .

У 1908 році Я. Акуратерс повернувся до Латвії. У Першу світову війну служив у латиських стрілецьких полках, брав участь у Різдвяних боях[4].

Після розпаду Російської імперії, у 1918 року був обраний до Народної ради Латвії, брав активну участь у створенні Національного театру[5], очолював відділ письменництва та театру Міністерства освіти Латвії.

Помер 25 липня 1937 року у Ризі.

Літературна діяльність[ред. | ред. код]

Перша публікація, поема «Зіма», вийшла у 1895 році у журналі «Austrums».

Збірки віршів[ред. | ред. код]

  • «Зоряні ночі» (1905)
  • «На півночі» (1906)
  • «Без притулку» (1907)
  • «Айстри» (1909)
  • «Влада серця» (1911)
  • «Дні радощі» (1919)
  • «Мереживо Сонця» (1920)
  • «Латвійські балади» (1922)
  • «Рожевий вітер» (1922)
  • «Елегії» (1925)

П'єси[ред. | ред. код]

  • «Шукачі справедливості» (1902)
  • «Ведмежі діти», «Донька короля» (1910)
  • «Кільце Сонця» (1911)
  • «В Курземе» (1914)
  • «П'ять вітрів» (1922)
  • «Срібний гай» (1924)
  • «Єднаймося» (1926)
  • «Безробітні», «Старий і молодий» (1934)

Збірки оповідань[ред. | ред. код]

  • «Від днів минулих» (1913)
  • «Явлення» (1914)
  • «Мрії та долі» (1919)
  • «Обличчя друзів» (1920)
  • «Тиша і світло» (1921)
  • «Плем'я Ероса» (1923)
  • «Початок життя» (1924)
  • «Мрійники» (1927)
  • «Батьківщина» (1930)
  • «Біля воріт життя» (1933)
  • «Друзі і роки» (1936)

Романи[ред. | ред. код]

  • «Петерс Данга» (1921)
  • «Вогняні квіти» (1925)

Українські переклади[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  1. а б Roux P. d. Nouveau Dictionnaire des œuvres de tous les temps et tous les pays — 2 — Éditions Robert Laffont, 1994. — Vol. 1. — P. 34. — ISBN 978-2-221-06888-5
  2. Deutsche Nationalbibliothek Record #122761642 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
  3. Jānis Akuraters. Vikipēdija (латис.). 11 квітня 2023. Процитовано 21 квітня 2023.
  4. Янсонс, Виктор. Вспоминая войну. Режиссер Виктор Янсонс об акции Cafe Spleen. Открыто. lv (російською) .
  5. В «Замке света» — выставка художественной коллекции Яниса Акуратерса. rus.lsm.lv (рос.). Процитовано 21 квітня 2023.