Ян «Ташка» Конецпольський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Ян «Ташка» Конєцпольський гербу Побуг (? — 26 березня 1455) — польський шляхтич, королівський придворний, державний та військовий діяч Корони Польської, дипломат, магнат.

Герб Побуг

Життєпис[ред. | ред. код]

Батько — Якуб Конецпольський, мати — Констанція, вихователька синів короля Ягайла, майбутніх королів Владислава та Казимира IV. Відомостей про дитинство, молодість мало, припускають, що був з дитинства при дворі короля. Перша згадка — 1427 рік: оскаржений разом з іншими лицарями опозицією при дворі за стосунки з королевою Софією. В цій справі мати Яна «Ташки» разом з іншими панями склала за королевою «присягу очищаючу». На короткий термін усунувся з двору; королівська пара надалі мали з родиною Конецпольських добрі стосунки. У 1428 році став старостою лелювським. 1 травня 1430 р. є перша згадка про його діяльність в королівській канцелярії (отже, мав необхідну освіту чи підготовку). Міг за протекції краківського єпископа Збіґнєва Олєсьніцького дійти до канцлерства; став коронним канцлером 27 лютого 1434 року через 1/2 року після смерті попередника Яна Шафранця. Став першим світським коронним канцлером. Разом із З. Олєсьніцьким вирушив на собор у Базелі, але повернувся через смерть Ягайла. Невідомо, чи був одним з опікунів королівства по його смерті. Роль у війні за Луцьк 1431 року невідома.

Не підтримав Казимира Ягеллончика як претендента на трон Чехії, хоча був 2 рази в цій справі у Вроцлаві. В перших числах травня 1439 року ледь не став жертвою замаху Спитка з Мельштина — очільника сторонництва «молодих» — перед його погромом під Ґротніками (4 травня 1439 року). Напад Спитка з Мельштина вказує, що Ян «Ташка» був одним з чільників олігархічного кола радників. Разом із Сендзівуєм з Остроруга був послом до угорської королеви-вдови Елізабет в справі угоди з королем Владиславом III. У 1443 році став серадзьким старостою. Брав участь у виправі на турків у 1444 році, був в таборі короля Орсовом; невідомо, чи був під Варною.

Після смерті короля Владислава III Варненчика був одним з прихильників Казимира Ягеллончика і отримання ним корони. Ймовірно, тоді відійшов від З. Олєсніцького, став у таборі королеви-матері Зофії. 15 жовтня 1447 року підписав на 10 років мир з Вроцлавом та сілезькими містами. 20 серпня 1448 року від короля приймав «голд» молдавського господаря Петру в Кам'янці-Подільському. 1451 року у Самборі відвідав короля; обговорювали питання гострого конфлікту з литвинами через замок у Луцьку, наполягав на його втриманні. Наприкінці 1451 року мав гострий конфлікт із З. Олєсьніцьким, бо той не хотів сина Якуба затвердити пробстом костелу святого Флоріана у Кракові через молодий вік.

Був похований 31 березня 1455 року у Вельґомлинах (тепер Радомщанського повіту Лодзинського воєводства). Збереглася у місцевому парафіяльному костелі бронзова плита надгробка Ян «Ташки» та його синів Пшедбура, Яна (середина XV ст.). Збереглася після нього 10-та книга записів Коронної метрики (найстаріша з відомих).

Власність[ред. | ред. код]

За багаторічну службу від короля отримав Куликів, Збоїща, Милятин, Межигірці; 1442 року отримав записи: 400 гривень на Бортатині, король Владислав III Варненчик записав 1000 гривень, забезпечених на Жукові[1]. Мав село Воля Холмська, частину Пшеґожалів під Краковом, дім на Вавелі.

Сім'я[ред. | ред. код]

Дружина — Дорота з Сєнна — стриєчна сестра канцлера З. Олесніцького, рідна — Якуба з Сєнна. Мав дітей:

  • Пшедбур (пом. 1475) — староста сєрадзький
  • Ян (пом. 1470) — староста сєрадзький
  • Якуб (пом. 1481) — пробст костелу святого Флоріана у Кракові, канонік ґнєзненський,[2] староста сєрадзький, ратненський[3]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Nestorow R. Kościół parafialny p.w. Św. Trójcy w Żukowie // Kościoły i klasztory rzymskokatolickie dawnego województwa ruskiego. — Kraków: «Antykwa», drukarnia «Skleniarz», 2010. — Cz. I. — T. 18. — 386 s. — 509 il. — S. 325. — ISBN 978-83-89273-79-6. (пол.)
  2. ↑ Pieradzka K. Koniecpolski Jan zwany Taszka h. Pobóg (zm. 1455)… — S. 519.
  3. ↑ Koniecpolscy (01). mariusz.eu.pn (пол.). Архів оригіналу за 25 вересня 2013. Процитовано 6 серпня 2023.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Pieradzka K. Koniecpolski Jan zwany Taszka h. Pobóg (zm. 1455) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1968. — T. XIII/4, zeszyt 59. — 481—638 s. — S. 517—519. (пол.)
  • Biogram Jana Taszki Koniecpolskiego h. Pobóg. drozdzenscy.pl (пол.). Архів оригіналу за 26 березня 2023. Процитовано 6 серпня 2023.

Посилання[ред. | ред. код]

Канцлери краківські, двору, короля, коронні
Клеменс (1307—1309) • Ярост (1310—1315) • Станіслав із Кракова (1315—1316) • Францішек із Кракова (1316—1327) • Збіґнєв із Щижиця (1328—1356) • Януш Сухивільк (1357—1373) • Завіша Курозвенцький (1374—1380) • Ян Радліца (1381—1382) • Міколай Закліка з Мендзиґужа (1384—1409) • Войцех Ястшембець (1412—1423) • Ян Шафранєц (1423—1433) • Ян «Ташка» Конецпольський (1433–1455) • Ян Ґрущиньський (1455–1469) • Якуб з Дембна (1469–1473) • Уріель Ґурка (1473–1479) • Станіслав Курозвенцький (1479–1482) • Кшеслав Курозвенцький (1484–1503) • Ян Ласький (1503–1510) • Мацей Джевіцький (1511–1515) • Кшиштоф Шидловєцький (1515–1532) • Ян Хоєньський (1537–1538) • Павел Дунін-Вольський (1539–1544) • Томаш Собоцький (1544–1547) • Самуель Мацейовський (1547–1550) • Ян Оцеський (1552–1563) • Валентій Дембінський (1564–1576)
Великі канцлери коронні
Валентій Дембінський (1564–1576) • Пйотр Дунін-Вольський (1576–1577) • Ян Саріуш Замойський (1578–1605) • Мацей Пстроконський (1606–1609) • Лаврентій Гембицький (1609–1613) • Фелікс Криський (1613–1618) • Станіслав Жолкевський (1618–1620) • Анджей Ліпський (1620–1625) • Вацлав Лещинський (1625–1628) • Якуб Задзик (1628–1635) • Томаш Замойський (1635–1638) • Петро Гембицький (1638–1643) • Єжи Оссолінський (1643–1650) • Андрій Лещинський (1650–1653) • Стефан Корицінський (1653–1658) • Миколай Пражмовський (1658–1666) • Ян Лещинський (1666–1677) • Ян Стефан Виджга (1677–1679) • Ян Вельопольський (1679–1688) • Георг Альбрехт Денгофф (1688–1702) • Кароль Тарло (1702) • Андрій-Хризостом Залуський (1702–1711) • Ян Станіслав Яблоновський (1706–1709) • Ян Себастіян Шембек (1712–1731) • Анджей Станіслав Залуський (1735–1746) • Ян Малаховський (1746–1762) • Анджей Геронім Замо́йський (1764–1767) • Анджей Миколай Млодзейовський (1767–1780) • Йоганн-Андреас фон дер Борх (1780) • Антоній Онуфрій Окенцький (1780–1786) • Яцек Малаховський (1786–1793) • Антоній Сулковський (1793–1795)


українська персоналія Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Польща Це незавершена стаття про особу Польщі.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ян_«Ташка»_Конецпольський&oldid=40750430