Ян Альнпек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ян Альнпек
Помер 1636

Ян Алембек (Йоганн Альнпех[1], Йоган Альнпек) гербу власного (бл. 1570 — 1636) — купець, аптекар, львівський міщанин, багатолітній лавник, райця та бургомістр Львова.

Життєпис[ред. | ред. код]

Син Гануша (Ганса, Яна) Альнпека (?—1588) з Фрайбурга в Брайзгау, який прибув до Львова в другій половині XVI ст.,[2] та Катаріни з Шольців (Вольфовичів). Зустрічаються варіанти імені Ян і Йоган, варіанти прізвища Алембек, Альнпек, Альнпех.

Збереглося дуже мало даних про його молоді роки. Відомо, що він вчився на аптекаря за кордоном, у 1582—1586 роках перебував у Вроцлаві (навчався аптекарству[2]), про що свідчать записи в його особистому записнику («Imionnik»), що зберігся. В 90-х роках XVI сторіччя навчався в університеті Падуї (нині Італія). У 1591 році прочитав власний вірш на честь кардинала Юрія Радзивілла, який їхав до Кракова вступати на посаду краківського єпископа РКЦ.

Під час навчання завів багато знайомств з німецькими студентами, внаслідок чого згодом отримав пропозицію від давніх знайомих зробити опис Львова для німецького видання про найвизначніші міста світу. Це видання присвячене імператору Максиміліану ІІ готували три редактори — Й. Браун, С. Новелянус та Фр. Гоґенберґ. Результатом такої співпраці став перший друкований опис Львова «Topographia civitatis Leopolitanae» («Топографія міста Львова»), який побачив світ у Кельні у 1618 році. Пізніші дослідження показали, що то була скорочена версія рукопису Я. Алембека. Друкований опис Львова супроводжувався гравюрою з виглядом Львова ймовірно роботи Аврелія Пасароті (Aurelio Passaroti) — королівського інженера, з котрим Алембек був у добрих стосунках.

В 1620 році Шимон Старовольський присвятив йому свою працю «Penu historicum», перед присвятою було зображено герб Альнпехів — голова орла — символ, який колись використовувало їх родинне місто Фрибурґ.[3]

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

8 січня 1597 року[4] після навчання повернувся, був прийнятий до міського права Львова. 1597 потрапив до в'язниці через майнові проблеми, був в'язнем ще 1598 року[4].

З 1603 року[4] був членом колегії 40-ка мужів від купецтва. Посол від громади до короля у 1602 році з приводу протесту проти узурпації дожиттєво влади представниками патриціяту Львова.[2]

З 1602 року Алембек очолював демократичний рух львівських міщан проти узурпації влади в місті львівським патриціатом, за що двічі зазнавав ув'язнення і був за образу магістрату позбавлений громадянства Львова, котре йому повернено указом короля Сигізмунда ІІІ Вази лише в 1607 році (декрет вимагав від нього перепрошення взамін за відновлення прав). Цей період його діяльності висвітлений у його особистих нотатках, які довший час зберігалися в архівах міста Львова.

Під час пошесті у 1623 році Алембек втратив дружину і доньку. При другій епідемії 1625 року був призначений бургомістром, з огляду на його знання та вміння боротися з заразою.

Історична спадщина Алембека[ред. | ред. код]

У історичній спадщині Я. Алембека — виписки із міських книг (книга рахунків за період 1414—1459 та книга актів ради у 1402—1459 роках) та різних документів латинською мовою про історію Львова до 1617 (цінні тим, що більшість першоджерел не збереглася). Ходили чутки, що певні рукописи Алембека використав пізніше Бартоломей Зиморович при написанні своєї праці «Потрійний Львів». Крім «Топографії міста Львова», написаної близько 16031616 років, Я. Алембек є автором мемуарів про виступи львівських міщан проти міського патриціату, опису епідемії 1623 року та інших записок.

Польський політик-консерватор, історик, дослідник культури, Владислав Лозінський в своїй праці «Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku» (1890) вказував, що Ян Альнпек несправедливо негативно висловлювався про русинів Львова у своїх працях про місто.[5]

Сім'я[ред. | ред. код]

Відомі діти:

  • Фредерик — ксьондз, доктор теології
  • Валеріян — доктор медицини
  • Аврелій
  • Зузанна — дружина краківського міщанина Станіслава Брикнера.[3]
  • Александер — виїхав до Вільнюса, де набув міське право.[6]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Войтович Л. Де була столиця Лева Даниловича? (Джерелознавчий аспект проблеми) // До джерел. Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя. — Т. 1. — Київ—Львів, 2004. — С. 712—720.
  2. а б в Charewiczowa Ł. Alembek (także Alnpeck, Alnpech, Alnpecht, Almpek, Alempech, Alempeck, Allembege, Allembek) Jan… — S. 74.
  3. а б Charewiczowa Ł. Alembek (także Alnpeck, Alnpech, Alnpecht, Almpek, Alempech, Alempeck, Allembege, Allembek) Jan… — S. 75.
  4. а б в Осіпян О. «Topografia civitas Leopolitanae» Іоганна Алембека… — С. 196.
  5. Władysław Łoziński. Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie… — S. 226.
  6. Лозінський Владислав. Złotnictwo lwowskie w dawnych wiekach: 1384—1640. — Lwów: Gubrynowicz i Schmidt, 1889. — 109 s. — S. 72.

Джерела[ред. | ред. код]

  • Альнпех Й. Опис Львова // Незалежний культурологічний часопис «Ї». — 2003. — Ч. 29.
  • Лемко І. Цікавинки з історії Львова. — Львів : Апріорі, 2011. — 128 с. : іл. — ISBN 978-617-629-024-7.
  • Осіпян О. «Topografia civitas Leopolitanae» Іоганна Алембека на початку XVII ст. як джерело з історії Львова: коґнітивна рамка, наративні стратегії // Український історичний журнал. — 2010. — № 4 (494) (липень—серпень). — С. 192—222. — ISSN 0130-5247.
  • Осіпян О. Запрошення вірмен до Львова Галицькими князями Данилом та Левом Даниловичем у «Topografia civitas Leopolitanae» Іоганна Алембека: особливості ренесансного історієписання // Український історичний журнал. — 2012. — № 6 (507) (листопад—грудень). — С. 145—168. — ISSN 0130-5247.
  • Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  • Charewiczowa Ł. Histriografia i miłośnictwo Lwowa. — Lwów, 1938. (пол.)
  • Charewiczowa Ł. Alembek (także Alnpeck, Alnpech, Alnpecht, Almpek, Alempech, Alempeck, Allembege, Allembek) Jan // Polski Słownik Biograficzny. — Warszawa — Kraków — Łódź — Poznań — Wilno — Zakopane: Nakładem Polskiej Akademji Umiejętności, Skład Główny w Księgarniach Gebethnera i Wolffa, 1935. — Т. 1, zeszyt 1; Reprint. Kraków : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — S. 74—75. — ISBN 8304034840. (пол.)
  • Łoziński W. Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku. — Lwów : Gubrynowicz i Schmidt, 1890. — 305 s. — S. 102—117. (пол.)

Посилання[ред. | ред. код]