Ян Альнпек

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ян Альнпек
лат. Ioannes Alembek (Alnpekius)
Ян Альнпек
Бурмистр Львова
1630
Райця Львова
1618 — 1636
Помер 1636
Львів, Львівська земля, Руське воєводство, Малопольська провінція, Корона Королівства Польського, Річ Посполита
Відомий як Аптекар, Купецтво
Країна Coat of arms of Lviv.svg ЛьвівChorągiew królewska króla Zygmunta III Wazy.svg Польське Королівство
Рід Алембеки
Батько Гануш Альнпек
Мати Катаріна з Шольців-Вольфовичів
Діти Фридерик, Валеріян, Аврелій, Зузанна, Александер
Професія аптекар

Ян Альнпек (Йоганн Альнпех[1], Йоганн Альнпек[2], Ян Алембек; лат. Ioannes Alembek (Alnpekius)) гербу власного (бл. 1570 — 1636, Львів) — купець, аптекар, львівський міщанин, багатолітній лавник, райця та бургомістр Львова.

Життєпис[ред. | ред. код]

Син Гануша (Ганса, Яна) Альнпека (?—1588) з Фрайбурга в Брайзгау, який прибув до Львова в другій половині XVI ст.,[3] та Катаріни з Шольців (Вольфовичів). Зустрічаються варіанти імені Ян і Йоган, варіанти прізвища Алембек, Альнпек, Альнпех.

Збереглося дуже мало даних про його молоді роки. Відомо, що він вчився на аптекаря за кордоном, у 1582—1586 роках перебував у Вроцлаві (навчався аптекарству[3]), про що свідчать записи в його особистому записнику («Imionnik»), що зберігся. В 90-х роках XVI сторіччя навчався в університеті Падуї (нині Італія). У 1591 році прочитав власний вірш на честь кардинала Юрія Радзивілла, який їхав до Кракова вступати на посаду краківського єпископа РКЦ.

Під час навчання завів багато знайомств з німецькими студентами, внаслідок чого згодом отримав пропозицію від давніх знайомих зробити опис Львова для німецького видання про найвизначніші міста світу. Це видання присвячене імператору Максиміліану ІІ готували три редактори — Й. Браун, С. Новелянус та Фр. Гоґенберґ. Результатом такої співпраці став перший друкований опис Львова «Topographia civitatis Leopolitanae» («Топографія міста Львова»), який побачив світ у Кельні у 1618 році. Пізніші дослідження показали, що то була скорочена версія рукопису Я. Альнпека. Друкований опис Львова супроводжувався гравюрою з виглядом Львова ймовірно роботи Аврелія Пасароті (Aurelio Passaroti) — королівського інженера, з яким Алембек був у добрих стосунках.

У 1620 році Шимон Старовольський присвятив йому свою працю «Penu historicum», перед присвятою було зображено герб Альнпехів — голова орла — символ, який колись використовувало їх родинне місто Фрибурґ.[4]

Помер у 1636 році у Львові[5].

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

8 січня 1597 року[6] після навчання повернувся, був прийнятий до міського права Львова. 1597 потрапив до в'язниці через майнові проблеми, був в'язнем ще 1598 року[6].

З 1603 року[6] був членом колегії 40-ка мужів від купецтва. Посол від громади до короля у 1602 році з приводу протесту проти узурпації дожиттєво влади представниками патриціяту Львова.[3]

З 1602 року очолював демократичний рух львівських міщан проти узурпації влади в місті львівським патриціатом, за що двічі зазнавав ув'язнення і був за образу магістрату позбавлений громадянства Львова, яке йому повернув указ короля Сигізмунда ІІІ Вази лише в 1607 році (декрет вимагав від нього перепрошення взамін за відновлення прав). Цей період його діяльності висвітлений у його особистих нотатках, які довший час зберігали в архівах міста Львова.

Під час пошесті у 1623 році Алембек втратив дружину і доньку. При другій епідемії 1625 року був призначений бургомістром, з огляду на його знання та вміння боротися з заразою.

Історична спадщина[ред. | ред. код]

У історичній спадщині Я. Алембека — виписки із міських книг (книга рахунків за період 1414—1459 та книга актів ради у 1402—1459 роках) та різних документів латинською мовою про історію Львова до 1617 (цінні тим, що більшість першоджерел не збереглася). Ходили чутки, що певні рукописи Алембека використав пізніше Бартоломей Зиморович при написанні своєї праці «Потрійний Львів». Крім «Топографії міста Львова», написаної близько 16031616 років, Я. Алембек є автором мемуарів про виступи львівських міщан проти міського патриціату, опису епідемії 1623 року та інших записок.

Польський політик-консерватор, історик, дослідник культури, Владислав Лозінський у своїй праці «Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie w XVI i XVII wieku» (1890) стверджував, що Ян Альнпек несправедливо негативно висловлювався про русинів Львова у своїх працях про місто[7].

Сім'я[ред. | ред. код]

Відомі діти:

  • Фридерик — ксьондз, доктор теології,
  • Валеріян — доктор медицини,
  • Аврелій,
  • Зузанна — дружина краківського міщанина Станіслава Брикнера[4],
  • Александер — виїхав до Вільна, де набув міське право.[8]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Войтович Л. Де була столиця Лева Даниловича? (Джерелознавчий аспект проблеми) Архівовано 21 жовтня 2017 у Wayback Machine. // До джерел. Збірник наукових праць на пошану Олега Купчинського з нагоди його 70-річчя. — Т. 1. — Київ—Львів, 2004. — С. 712—720.
  2. Войтович Л. Король Данило Романович: загадки та дискусії // Terra cossacorum: студії з давньої історії України. Науковий збірник на пошану доктора історичних наук, професора Валерія Степановича Степанкова. — К., 2007. — С. 15.
  3. а б в Charewiczowa Ł. Alembek (także Alnpeck, Alnpech, Alnpecht, Almpek, Alempech, Alempeck, Allembege, Allembek) Jan… — S. 74.
  4. а б Charewiczowa Ł. Alembek (także Alnpeck, Alnpech, Alnpecht, Almpek, Alempech, Alempeck, Allembege, Allembek) Jan… — S. 75.
  5. Скрипник, с. .
  6. а б в Осіпян О. «Topografia civitas Leopolitanae» Іоганна Алембека… — С. 196.
  7. Łoziński W. Patrycyat i mieszczaństwo lwowskie… — S. 226. (пол.)
  8. Łoziński W. Złotnictwo lwowskie w dawnych wiekach: 1384—1640. — Lwów : Gubrynowicz i Schmidt, 1889. — S. 72. (пол.)

Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]