Ян Белжецький (галицький каштелян)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ян Белжецький
Jan Bełżecki
Псевдо Ян Белзецький
Народився
Мурафа, Шаргородський район, Україна
Помер між 26 лютого і 30 липня 1642
Громадянство
(підданство)
Річ ПосполитаКоролівство Польське
Національність поляк
Діяльність урядник, військовик, політичний діяч
Суспільний стан шляхтич
Посада конюший перемишльський, галицький підкоморій і каштелян, белзький ловчий і староста
Військове звання королівський ротмістр
Термін 1631—1642 (галицький каштелян)
Попередник Марцін Казановський
Наступник Ян Бонк Лянцкоронський
Головував маршалок Коронного трибуналу
Рід Белжецькі
Батько Анджей Белжецький
Мати Зофія Слупецька
Родичі Єжи Язловецький (тесть)
У шлюбі з Зофія з Цешановських, Ядвига з Язловецьких
Діти Александер Станіслав, Еварист Ян, Теодор Анджей, Бонавентура Константій
Герб

варіант гербу Ястребець

Ян Белжецький, або Белзецький (? — між 26 лютого і 30 липня 1642) — польський шляхтич, урядник, військовик, політичний діяч Польського королівства. Представник роду Белжецьких (Белзецьких) гербу Ястребець.

Життєпис[ред. | ред. код]

Син Анджея Белжецького та його дружини — люблінської каштелянки[1] Зофії Слупецької гербу Равич (пол. Zofia Słupecka), доньки Станіслава[2]. 1589 року батько відступив Белзець своїм дітям Янові та Катажині за 5600 флоринів.[3]

Замолоду був умілим вояком, потім став придворним короля. 1584 року став конюшим перемишльським, 1590 року белзьким ловчим, цю посаду і належне йому село Дмитрів 1593 року відступає на користь Станіслава Лаща. 1589 року брав участь у зустрічі та переговорах короля Сигізмунда ІІІ Вази та його батька — шведського короля Юхана ІІІ у Ревелі (тепер Таллінн, Естонія), перебував (один з небагатьох) до кінця переговорів, підписав дану Сигізмунду ІІІ Вазі кауцію 5 жовтня 1589 року. Як вірний прихильник Яна Замойського прибув від нього з відомостями про турецьку небезпеку на раду Сенату перед весняним Сеймом 1590 року, відіграв значну роль в його політиці. 1621 року став галицьким підкоморієм, з 1631 року галицький каштелян, з 1635 — белзький староста. 1636 року отримав дозвіл короля на передачу староства сину Александрові Станіславові.[4] Воював проти Абази-баші з власним відділком кавалерії в 100 коней.[5]

Як королівський ротмістр відзначився: під час облоги Смоленська 1611 року разом з мальтійським кавалером Новодворським підклали міни, завдяки яким було висаджено в повітря замок; під час війни зі шведами.

1615 року брав участь в з'їзді шляхти біля Галича, був обраний повітовим ротмістром. 1620 року був обраний до складу військової ради при королі. 1630 (або 1632[5]) року був маршалком Коронного трибуналу. З коронаційного Сейму 1633 року був обраний до комісії щодо розмежувань прикордонних з Угорщиною, Шльонськом; був висланий як таксатор до Львова. Сейми 1640, 1642 років призначали його комісаром щодо оплати війську. 1637 року від шляхтича Цешановского набув частину Чесанова, села: Хотилюб, Руда, Подимщина, Нове Село, Ловче, Вулька Ловецька. Фундатор кляштору домініканців у Мурафі.[6]

Помер між 26 лютого і 30 липня 1642 року.[7]

Сім'я[ред. | ред. код]

Перша дружина — Зофія Цешановска (пол. Zofia Cieszanowska,[6] за Каспером Несецьким, Зофія Зарчиньска — донька мальборкського старости[5]), діти:

Другий шлюб мав із воєводичкою руською Ядвиґою Язловецькою (донька Єжи Язловецького[10]). Донька — Ядвіґа, дружина київського воєводи графа Януша Тишкевича-Логойського.[5], не пережила матір.[11]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. означає, що її батько був каштеляном
  2. Hejnosz W. Bełzecki z Bełżca Bartłomej, h. Jastrzębiec (†1583) // Polski Słownik Biograficzny. — Kraków : Polska Akademia Umiejętności, 1935. — T. 1. — S. 414. — Reprint. Kraków : Zakład Narodowy im. Ossolińskich, 1989. — ISBN 83-04-03484-0. (пол.)
  3. Boniecki A. Herbarz polski… — Cz. 1. — T. 1. — S. 158.
  4. Hejnosz W. Bełzecki Jan, h. Jastrzębiec (†1642)… — S. 414.
  5. а б в г Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — T. 1. — S. 70.
  6. а б в Hejnosz W. Bełzecki Jan, h. Jastrzębiec (†1642)… — S. 415.
  7. Przyboś K. (opracował). Urzędnicy województwa ruskiego XIV—XVIII wieków. — Wrocław — Warszawa — Kraków — Gdańsk — Łódź : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1987. — S. 45. — ISBN 83-04-0251213-4 całość, ISBN 83-04-01814-4. (пол.)
  8. Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… — T. 1. — S. 71.
  9. Mniszechowie (01) (пол.)
  10. Jazłowieccy (01) (пол.)
  11. Чернелицький замок // Пам'ятки України. — К. — 2015. — № 7—9 (191) (лип.—вер.). — С. 35.


Джерела[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]