Ян Гануш

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ян Гануш
Народився 13 липня 1858(1858-07-13)[1]
Колодіївка, Тисменицький район, Івано-Франківська область, Україна
Помер 26 липня 1887(1887-07-26)[1] (29 років)
Париж, Франція
Діяльність науковець

Гануш Ян (13 липня 1858, село Колодіївка, тепер Тисменицького району Івано-Франківської області — 26 липня 1887, Париж) — польський мовознавець-індоєвропеїст і славіст.

Біографія[ред. | ред. код]

Закінчив 1881 Краківський університет, навчання продовжував у Лейпцизькому, Берлінському та Віденському університетах.

З 1885 — доцент Віденського університету.

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Основні праці:

  • з історії та діалектології польської мови:
    • „Матеріали до історії відмінкових форм у старопольській мові (XV—XVI ст.). Порівняльний перелік відмінкових форм у псалтирях: Флоріянському, Пулавському, а також у псалмах, що містяться в «Молитвах Вацлава»“ (1881);
  • з індоєвропеїстики:
    • «Про поступове поширення -п- відміни в давньоіндійській мові» (1884, обидві — нім. мовою).

Досліджував окремі питання української мови:

  • «Про наголос іменників у малоруській мові» (18731874, німецькою мовою),
  • «Про малоруську мову» (1883, чеською мовою),
  • «Щодо кількох найновіших праць про мову русинів» (1884).

Автор статей про українську мову та мовознавство в чеській енциклопедії «Ottúv slovník naucny».

Література[ред. | ред. код]

  • Й. О. Дзендзелівський. Гануш Ян // Українська мова : енциклопедія. — К. : Українська енциклопедія, 2000. — ISBN 966-7492-07-9.
  • Kryński A. A. Jan Hanusz i jego prace. «Prace filologiczne», 1887-88, t. 2.
  1. а б Jan Hanusz