Ян Гербурт (белзький каштелян)
| Ян Гербурт | |
|---|---|
| белзький каштелян | |
| 1564 — 1570 | |
| войський перемиський | |
| Народився |
бл. 1497 |
| Помер |
1570 |
| Країна | Річ ПосполитаКоролівство Польське |
| Рід Гербурти | |
| Батько | Ян Гербурт |
| Мати | Анна Фредро |
| У шлюбі з | Анна Домбровська, Зофія Маґерувна |
Ян Гербурт (пом. 1570) — польський шляхтич, військовик та урядник Королівства Польського. Представник роду Гербуртів.
Життєпис[ред. | ред. код]
Син перемиського судді Яна Гербурта з Брухналя та його дружини Анни Фредро (батьки одружилися або 1497, або раніше)[1].
Спочатку був войським перемиським. На його прохання в 1538 році король Сигізмунд I Старий надав дозвіл на права міста Кукізову в Львівському повіті. У 1545 році за сприяння Пйотра Кміти отримав посаду львівського підкоморія, з цим званням кілька разів згаданий в джерелах (судові справи) як королівський комісар для розмежування маєтків. За заслуги отримав від короля 1557 року «експектативу» найближчої вакантної посади в Руському воєводстві (окрім Львівської каштелянії), через кілька місяців став сенатором як любачівський каштелян (25 червня 1568). На Пйотркувському сеймі 1559—1559 років, як сам сказав, без жалю для добра Корони подав у відставку з посади. Прихильник руху екзекуційного. За віросповіданням католик.
Не державив більших королівщин; тільки в люстрації 1565 року згадане село Рудники Перемиського староства, війтівство села Просків (пол. Prosiek, родовий відм.) в Сяноцькому старостві. З 1564 року белзький каштелян. Правдоподібно, помер 1570 року.
Мав приязні стосунки зі Станіславом Оріховським[2], який 1560 року присвятив йому антиреформаційну працю.[3]
Сім'я[ред. | ред. код]
Перша дружина — Анна, донька Бальтазара Домбровського; шлюб 1538 року. Її віном були села Тарновець, Березів (Бжозув), Потаківка, частина Шебні в Ясельському повіті. Друга дружина (з 1557 року) — вдова Анджея Висоцького Зофія Маґерувна. Діти:
- Ян; дружина — Зофія Ґостинська.
- Валентій
- Абрагам — чоловік Софії Корнякт (донька Корнякта Костянтина).
- Войцех — наймолодший син, від 1569 навчався в єзуїтському університеті Інґольштадта, в 1578 мав майнові претензії через продаж Тарновця.
- Зофія — дружина спицимирського каштеляна Міколая Малаховського гербу Наленч,[4] Міколая Пєньонжка з Кружльової
- Малґожата — дружина Андрія Дрогойовського, крушвицького старости Станіслава Опоровського.
Каспер Несецький називав його зятем Якуба Йордана гербу Труби, сина Адама Йордана та сестри краківського біскупа Пйотра Мишковського.[5]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Boniecki A. Herbarz polski: wiadomości historyczno-genealogiczne o rodach szlacheckich. — Warszawa : Warszawskie Towarzystwo Akcyjne Artystyczno-Wydawnicze, 1904. — Cz. 1. — T. 7. — S. 262. (пол.)
- ↑ спольщене Ожеховським
- ↑ Małecki J. Herburt Jan h. własnego (zm. ok. 1570)… — S. 439.
- ↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolnosci Starożytnemi Wszystkich Kathedr, Prowincyi y Rycerstwa Kleynotami Heroicznym Męstwem y odwagą, Naywyższemi Honorami a naypierwey Cnotą, Pobożnością y Swiątobliwością Ozdobiona… [Архівовано 11 серпня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1740. — T. 3. — S. 215. (пол.)
- ↑ Niesiecki K. Korona Polska przy Złotey Wolności… [Архівовано 21 серпня 2014 у Wayback Machine.] — Lwów : w drukarni Collegium Lwowskiego Societatis Jesu, 1738. — T. 2. — S. 441. (пол.)
Джерела[ред. | ред. код]
- Małecki J. Herburt Jan h. własnego (zm. ok. 1570) // Polski Słownik Biograficzny. — Wrocław — Warszawa — Kraków : Zakład Narodowy Imienia Ossolińskich, Wydawnictwo Polskiej Akademii Nauk, 1961. — T. IX/3, zeszyt 42. — S. 439—440. (пол.)
Посилання[ред. | ред. код]
- Jan Herburt z Felsztyna h. wł. (ID: 7.609.359) [Архівовано 11 жовтня 2016 у Wayback Machine.]. (пол.)
|
Це незавершена стаття про особу, що має стосунок до України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
.svg){kind=small}
|
Це незавершена стаття про особу Польщі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |