Ян Гус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ян Гус
Jan Hus
Jan Hus.jpg
Народився 1369
Гусинець, Богемія, Священна Римська імперія
Помер 6 липня 1415(1415-07-06)
Констанц, Баден, Священна Римська імперія
Q468455?
Громадянство Чехія
Національність чех
Ім'я при народженні Jan Hus
Діяльність проповідник, мислитель, ідеолог чеської Реформації, священик, ректор Празького університету
Відомий національный герой чеського народу
Alma mater Карлів університет
Автограф Jan Hus podpis.JPG

Ян Гус (чеськ. Jan Hus; пр. 1369, Гусинець, Південна Чехія — 6 липня 1415, Констанц, Німеччина) — чеський релігійний мислитель, філософ, реформатор, національний герой. Ректор Празького університету, послідовники якого стали відомі як гусити.

Гус був послідовником англійського теолога Джона Вікліфа, одним з перших реформаторів католицької церкви, що майже на сторіччя випередив своїх наступників — Мартіна Лютера, Жана Кальвіна та Ульріха Цвінглі.

Наукова діяльність[ред.ред. код]

Ян Гус. Портрет невідомого художника XVI століття
Відхід Німецьких студентів з Праги до Лейпцига після видання Кутногорського декрету. Листівка початку XX століття

Учився в Карловім університеті в Празі на факультеті мистецтв. У 1393 році дістав ступінь бакалавра, а 1396 року — магістра вільних мистецтв. У 1400 році отримав сан священника й почав проповідувати у празькому костьолі святого Михайла, а з 1402 року — у Вифлеємській каплиці. З 1398 року викладав в університеті. В 1401 році Гуса обрали на декана мистецького факультету, а 1409 року — на ректора університету. На цій посаді виступав за збільшення впливу чехів на управління університетом.

У той час у Карловім університеті існували значні суперечності між чеським земляцтвом, що об'єднувало студентів та професорів Чехії, Моравії, Угорщини та Семиграддя, та студентами інших національностей, переважно німцями. Національні суперечності посилювались релігійним протистоянням. Чеські професори на чолі з Яном Гусом були прихильниками ідей Вікліфа й виступали за реформацію церкви. Закордонні професори, переважно німці, виступали проти неї. У 1393 році голосами німців учення Вікліфа визнано єретичним та заборонено в університеті. Ця ухвала значно загострила суперечності між чеською та німецькою громадами і з часом призвела до відкритого протистояння за вплив на управління університетом.

У 1408 році, незадовго до скликання Пізанського собору, до університету за підтримкою звернувся король Чехії Вацлав IV, який сподівався, що собор допоможе йому повернути титул римського короля. Він важив на те, що підтримка авторитетного навчального закладу збільшить його шанси. І, щоб домогтися симпатії керівництва університету, король видав Кутногорського декрета, за яким чехам при керуванні університетом належало три голоси, а іншим народам (саксонцям, баварцям, полякам) — один.

Після видання Кутногорського декрету влада в університеті перейшла до чехів, а німецькі студенти та викладачі залишили навчальний заклад і заснували Лейпцизький університет.

Конфлікт з католицькою церквою[ред.ред. код]

Віфлеємська каплиця у Празі. Сучасний вигляд

У Вифлеємській каплиці Ян Гус активно проповідує Вікліфове вчення, що спричиняє незадоволення празького архиєпископа Збинека Газенбурзького. Він оголосив Гусові проповіді у Вифлеємській каплиці єретичними та наказав спалити Вікліфові твори.

Проте Гус і далі провадив свою діяльність, захищаючи Вікліфове вчення (твір Defensio articulorum Wycleff). У відповідь архиєпископ Збинек відлучив Гуса від церкви. Пізніше це відлучення потвердив Папа Іван XXIII. Протистояння призвело до того, що архиєпископ був змушений у вересні 1411 року виїхати з Праги й незабаром помер.

Конфлікт Гуса з католицькою церквою посилився після того, як він виступив проти оголошеного 1412 року від папи Івана XXIII хрестового походу проти короля Неаполя Владислава I Дураццо. У своїй буллі папа обіцяв відпустити гріхи кожному, хто візьме участь у поході. Затим, що Вікліфові послідовники вже довгий час виступали проти відпусту гріхів, 17 червня 1412 року Ян Гус розкритикував буллу про відпущення й назвав папу антихристом.

У відповідь Іван XXIII виголосив прокляття Гусові, наказав його спіймати та судити за церковними законами, а Вифлеємську каплицю зруйнувати. Гус і собі звернувся до Ісуса Христа, як до найвищого судді. Жодне з розпоряджень папи тоді не виконано. Гус не з'явився на папський суд, а Вифлеємську каплицю знесено тільки 1876 року через старезність. Заново її відбудовано у 50-х роках XX століття.

Після цього папа відлучив Гуса від церкви й заборонив йому брати участь у службах Божих. Також накладено інтердикта на будь-яке місто, що його прихистить. Через те Гус був змушений виїхати з Праги й поселитися неподалік від містечка Козі Градек. Там він написав свій головний твір De ecclesia («Про церкву»).

У 1413 році теологічний факультет Празького університету засудив Гуса, як єретика. Йому закидали помилки в науці про таїнства, святих, відпущення гріхів, а також підрив авторитету церкви та непокірність папі та єпископам. Тоді ж таки канцлер Паризького університету Жан Жерсон надіслав празькому архієпископу Конрадові список Гусових єресей з трактату De ecclesia.

У квітні 1414 року Гус ненадовго повертається до Праги, після чого виїжджає до Краковця, де живе аж до від'їзду на Констанцький собор.

Вчення Яна Гуса[ред.ред. код]

У своїх проповідях Ян Гус критикував тодішні звичаї Католицької церкви, й закликав повернутися до джерел християнської віри. Основні засади, які викликали невдоволення з боку церковних ієрархів, були такі:

  • Не можна стягувати платню за таїнства й продавати церковні посади. Священикові досить брати невелику платню з багатіїв, щоб задовольнити свої найпростіші життєві потреби.
  • Не можна сліпо підкорятися церкві, але потрібно думати самим, відповідно до слів зі Святого Письма: «Якщо сліпий поведе сліпого, обидва впадуть у яму».
  • Влада, що порушує Божі заповіді, не може бути визнана від Нього.
  • Власність повинна належати справедливим. Несправедливий багатій є злодієм.
  • Кожен християнин має шукати правду, навіть ризикуючи добробутом, спокоєм і життям.

Констанцький собор[ред.ред. код]

NaNxNaNpx

1 листопада 1414 року в німецькому місті Констанца зібрався собор, що мав покінчити з розламом у католицькій церкві (на той момент у Європі було троє пап — Григорій XII, Іван XXIII та Бенедикт XIII) та з єретичними вченнями.

На собор викликано і Яна Гуса. Римський король Сигізмунд I Люксембург видав йому охоронну грамоту, яка, як пізніше з'ясувалося, не гарантувала йому недоторканність під час собору, а лише безпечний проїзд до Констанци. Гус вірив у те, що на соборі зможе вільно дискутувати про науку та віру й не усвідомлював, що насправді їде на церковний суд, де його буде звинувачено в єресі.

Обвинувач Міхал де Каусіс (Michal de Causis) звинуватив Гуса у вісьмох єресях проти церкви. 4 грудня 1414 року призначено слідчу комісію, а через два дні Гуса ув'язнено в домініканському монастирі, де він перебував до березня 1415 року. В Чехії арешт Гуса сприйнято як порушення королівської охоронної грамоти й це викликало обурення.

Під час розслідування Гус не визнав, що є прихильником учення Вікліфа. Його запитали, чому ж тоді він написав коментар до булли Івана XXIII, яка засудила Вікліфові погляди. У відповідь Гус заявив, що автором цього коментаря є відомий чеський проповідник Ян з Єсениць. Це примусило одного с учасників собору, Яна з Хлуму, звинуватити Гуса в тому, що він бреше, бо боїться смерті. Після цього Ян Гус занедужав і розслідування зупинено.

Король Сигізмунд просив кардиналів звільнити Гуса. Проте вони погрожували, що тоді собор роз'їдеться. Король поступився в обмін на обіцянку, що Янові Гусу буде забезпечено публічний судовий процес.

В ув'язненні Гус написав декілька творів, зокрема «Про покаяння», «Про любов до Бога», «Про трьох людських ворогів», «Про смертний гріх», «Про шлюб» тощо.

Гусова позиція на суді була послаблена тим, що звинувачення стосувалося віри. Тому він не мав права ані на апеляцію, ані на захист адвоката.

Ян Гус перед судом. Фрагмент картини Вацлава Брожіка

Перше засідання собору у справі Гуса відбулося 6 червня 1415 року. Його прихильники, переконані в Яновій невинності, надали собору його трактати De ecclesia, Contra Stanislaum, Contra Palecz і Contra occultum adversarium. Гус назвав це помилкою, бо він хотів приховати ці твори від собору. Слухання тривали довго. Через схильність Гуса до довгих промов присутні на процесі втрачали терпець.

Гус зажадав, щоб собор довів йому єретичність його творів. Проте це було розцінено, як підрив авторитету собору. Гусові запропонували просто зректися єретичних творів. Він не зрікся.

Проте учасники собору не втрачали надії на те, що Гус зречеться своїх поглядів. 18 червня йому запропонували список положень, яких він має зректися. Гус знову відмовився. Відтак 20 червня Гусові твори засуджено до спалення.

Згодом Янові Гусу запропоновано підписати зречення в м'якшому формулюванні: «Я цих статей ніколи не тримав у руках і не виголошував. І якби хтось це зробив, то зробив би погано, бо я визнаю їх за помилкові і присягаюся, що не хочу їх ані тримати, ані виголошувати.»

Гус запропонував інше формулювання: «Доведеної єресі ніколи не виголошував, не тримав і не стверджував». Але його не прийняв собор. Своїм друзям, що намагалися переконати його зректися, Гус того-таки дня сказав, що був би радий це зробити, якби почувався винним. Але хоче бачити докази своєї єресі, підкріплені Святим Письмом.

6 липня відбулося останнє засідання собору у справі Яна Гуса. Він знову хотів захищатися, проте його примусили замовкнути, бо метою засідання було вже не слухання, а винесення вироку. Гуса звинувачено в поширенні вчення Вікліфа, і у спробах опиратися засудженню його творів. Вирішено спалити Гусові книги, а самого Гуса оголошено закоренілим єретиком. І затим, що він знову відмовився зректися своїх творів, собор вирішив, що з ним нічого вже не можна зробити й передав його світській владі.

Страта[ред.ред. код]

Спалення Яна Гуса. Малюнок з хроніки Шпіцера
Пам'ятник на місці спалення Яна Гуса

Міська рада Констанци в той самий день винесла ухвалу стратити Гуса через спалення. Місце страти призначено за міською брамою, на дорозі до Готтлібена. Дорогою до вогнища Гус співав пісню про Діву Марію Christi virgo dilectissima та переконував людей, що не вчив єресі. Уже прив'язаному до стовпа Гусові королівський посадовець востаннє запропонував зректися і зберегти життя. Гус відмовився зі словами: «Яких же помилок мені зректися, коли я ніяких не визнаю за собою. Закликаю Господа в свідки, що не вчив і не проповідував того, що посвідчили про мене кривосвідки. Головною метою моєї проповіді та всіх моїх творів було відвернути людей від гріха. І в цій істині, яку я проповідував згідно з Євангелієм Ісуса Христа і тлумаченням святих учителів, я сьогодні радісно хочу померти».

Після цього вогнище запалено. Попіл, що лишився від вогнища, вкинуто в річку Рейн, щоб прихильники не змогли зробити з його могили місце поклоніння.

Пізніше Констанцький собор також засудив до спалення сподвижника Яна Гуса Єроніма Празького й оголосив єретиком Джона Вікліфа, що помер 1384 року. Пізніше на основі цієї ухвали Вікліфові рештки вийнято з могили і спалено.

Звістка про спалення Гуса спричинила заворушення на чеських землях, що пізніше призвели до запеклих та спустошливих гуситських воєн.

Гусова смерть у фольклорі[ред.ред. код]

Зі стратою Яна пов'язано кілька легенд.

Найпопулярніша з них легенда про бабусю, що підкинула до бурхливого вогнища, на якому горів Ян Гус, невеличку в'язочку хмизу. Побачивши це, Гус, начебто вигукнув: «О, свята простота» (O sancta simplicitas!).

Ще одна легенда твердить, що під час страти Гус сказав: «Я лише гусак, а за мною прийде орел» («гус» перекладається з чеської мови, як «гусак»). Таким чином він передбачив появу нового реформатора церкви, діяльність якого буде успішною — Мартіна Лютера.

Гус і сучасна церква[ред.ред. код]

У 1999 році папа римський Іван-Павло II висловив жаль з приводу жорстокої страти Яна Гуса й визнав його як реформатора церкви. Проте деякі погляди Гуса (такі, як той, що священник, котрий живе в гріху, не має права здійснювати таїнства) й досі католицька церква сприймає як теологічно неприйнятні.

Православна церква Чеських земель і Словаччини шанує Яна Гуса та Єроніма Празького, як мучеників. Також, за ініціативою цієї церкви, розпочато роботу з визнання цих діячів православними святими.

Поема Тараса Шевченка «Єретик»[ред.ред. код]

Пам'ятник Яну Гусу у Празі

Гусові присвячена поема Тараса Шевченка «Єретик», написана у 1845 році. У цьому творі Шевченко різко критикує церковні звичаї, зокрема практику продажу індульгенцій:

Хто без святої булли вмер —
У пекло просто; хто ж заплатить
За буллу вдвоє, ріж хоч брата,
Окроме папи і ченця,
І в Рай іди! Конець концям!

Шевченко описує суд і страту Гуса, захоплюючись його мужністю. В поемі також містяться заклики до єдності усіх слов'ян.

Цікаві подробиці[ред.ред. код]

  • День спалення Яна Гуса — 6 липня — є державним святом Чеської республіки.
  • У 2005 році за результатами опитування Ян Гус опинився на сьомому місці у списку найвидатніших чехів.
  • На чеській залізниці існує потяг «Ян Гус», що курсує маршрутом Прага-Пльзень-Нюрнберг.
  • На честь Яна Гуса названо астероїд 1840 Гус

Література[ред.ред. код]

  • Bartoš František Michálek. České dějiny II./6. Čechy v době Husově (1378—1415). — , Praha, «Jan Laichter» 1947
  • Čechura Jaroslav České země v letech 1378—1437 : Lucemburkové na českém trůně II. — Praha, «Libri», 2000
  • Čornej Petr. Velké dějiny zemí Koruny české V. 1402—1437. — Praha, «Paseka», 2000
  • Kejř Jiří. Husův proces. — Praha, «Vyšehrad», 2000
  • Molnár Amedeo. Na rozhraní věků : cesty reformace. — Praha, «Kalich», 2007
  • Гус, Ян. Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона: В 86 томах (82 т. и 4 доп.). — СПб., 1890—1907
  • Милош Кратохвил. Ян Гус. — М.: Молодая гвардия, 1959
  • Шевченко Т. Г. Кобзар, — Київ, «Просвіта», 1993

Див. також[ред.ред. код]

  • 1840 Гус — астероїд, названий на честь діяча.
Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.